Сьогодні, у День Гідності та Свободи, вшановуємо пам’ять 27-річного полеглого Захисника Олександра Підборіжного, який розпочав свій бойовий шлях на Майдані серед студентів-протестувальників. На його честь у дендропарку Університету Григорія Сковороди батьки облаштовують алею пам'яті.

Дружина Анатолія Петькуна не повірила командирам, що її чоловік загинув: шукала і чекала, сподівалася, що то помилка. У ворожки питала, ледве не віддала гроші шахраям… Як це – чекати з невідомості й шукати правду? Як важливо для рідних хоронити Воїна з усіма почестями, гідно вшанувати його пам’ять? Про це дружина Героя розповіла Переяслав.City.

Історія життя та подвигу Максима Яроша – молодшого сержанта 3-ї штурмової бригади та сором’язливого хлопця, який став сміливим воїном і справжнім героєм України. Його дружина Катерина зберігає пам’ять про воїна і найкращого з чоловіків. Своїми спогадами про коханого жінка поділилася з Переяслав.City

Роману Шаповалу було 30 років коли він загинув за Україну. 10 років він провів на війні. Навіть гарного одягу не встиг поносити — майже все життя в берцях. Мама Лариса Михайлівна розповіла Переяслав.City про свого особливого сина, який наразі єдиний на Переяславщині Воїн, удостоєний найвищої державної відзнаки – Герой України.

Володимир Гордієнко прожив життя, сповнене любові до рідних, праці й відповідальності за свій край. Він був тим, хто завжди допоможе, підтримає, знайде добре слово — для сусідів, друзів, побратимів. Коли ж на Україну прийшла війна, не зміг стояти осторонь.

Вадим Рубан загинув на війні у 25 років, так і не дочекавшись контрнаступу, в якому хотів брати участь. Він не шукав слави, просто жив чесно й відважно. Не встиг одружитися, відкрити власну справу, але залишив по собі приклад гідності, сили й любові до України.

"Мені у морзі на екрані показали останки, які від сина лишилися: одна рука і частина тіла з татуюванням – під бронею вціліла… І цепочка з хрестиком, яку перед дорогою йому вдягла. Обгоріле, але я впізнала. І признала – мій син…" – через три роки після загибелі сина в деталях описує той страшний день мама Героя Олега Гордієнка.

Захисник Юрій Саврась із Переяславщини зустрів справжнє кохання у зрілому віці, виховував двох маленьких онуків, тримав велике господарство. Коли почалася повномасштабна війна – пішов добровольцем захищати родину і країну. На фронті для побратимів був "Дєдом" – спокійним, мудрим і врівноваженим та поміркованим.

Дмитро КУЗЬМЕНКО з Хоцьок служив у лавах Національній поліції України у бригаді «Лють». Загинув 26 серпня 2024 року на Донеччині. Історію короткого, але яскравого і самовідданого життя 20-річного Захисника розповів його двоюрідний брат, чинний військовослужбовець Дмитро.

Після загибелі сина на війні Ірина Мар'яш дізналася про нього те, чого не знала за життя. Про його симпатії, допомогу іншим, мрії і бажання.  Її монолог – це розповідь про любов, біль, передчуття і особливий материнський зв'язок, який не розірвала навіть смерть.