У Переяславі відбувся символічний заплив "Дніпро Ревучий"

Іванна ДАНЮК журналістка

02 серпня 17:51

Майже десять років тому, у 2016 році, в Переяславі започаткували водний патріотичний заплив "Дніпро-Ревучий". Цей спортивно-культурологічний захід щороку об'єднував людей, небайдужих до збереження національної пам'яті та історії затоплених сіл Переяславщини. Із 2022 року захід продовжувався, але без сплавів Дніпром. Цього ж року заплив знову відбувся – у скромному, символічному форматі, повідомляє Переяслав.City з місця події.

– Під час повномасштабної війни ми не можемо масово проводити заходи на воді, – наголошує ініціатор та засновник "Дніпра Ревучого", переяславець Микола Богатир. – Але кожного року ми відзначали цю дату, проводили зустрічі в Центрі культури і мистецтв. Організовували виставки, ділилися цікавими фактами і спогадами, презентували книги, присвячені історії затоплених сіл Переяславщини.

1 серпня Дніпром, від села В'юнище до річкового порту в затоці ''Куряче горло'', сплавилися четверо учасників.

Микола Богатир зауважив, що плисти було непросто через вітер і хвилі:

– Важко. Починали по Дніпру – хвилі за спиною, а в Курячому Горлі – сильний протяг. Тут, ближче до берега, хвилі були невеликі, але посередині дистанції – значно більші. Загальна довжина маршруту – 7 кілометрів.

Серед учасників була й жінка. Юлія знає, що таке "Дніпро Ревучий", сплавлялася ще до війни:

– Я плавала "Дніпро-Ревучий" перед війною, в 2021 році. Це справді складно. Вітряно сьогодні. Але загалом, це було круто. Я задоволена.

Організатори планують зберегти традицію, сподіваючись на мирне майбутнє і нові зустрічі біля ревучого Дніпра.

Головним акцентом цьогорічної події стала презентація ексклюзивної брошури "Переяславські афоризми Кобзаря". До неї увійшли найвідоміші афоризми Кобзаря із його творів написаних у селі В'юнище та в Переяславі. Серед них:

"Не дуріте самі себе, вчітесь, читайте,
чужому навчайтесь, свого не цурайтесь2.

"Нема на світі України, немає другого Дніпра".

"Бо хто матір забуває, того Бог карає".

"Якби вчились так, як треба, то й мудрість би була своя".

– Це не просто літературний додаток, а місток між минулим і сучасним, між Дніпром Шевченка і нашим сьогоденням, – підкреслює Микола Богатир. – Дякую всім, хто взяв участь. Сподіваюсь, наступного року ми знову зможемо сплавитися Дніпром у ширшому форматі.