Для Надії Бабкової з Переяслава 24 лютого – це передусім день народження її чоловіка Ігоря. Але у цей день оголосили про повномасштабну війну. Про Захисника Ігоря Бабкова – його ніжну турботу про сім’ю в цивільному житті, його відвагу та мужність на війні дружина розповіла Переяслав.City.

Сьогодні, 19 грудня, минають другі роковини з дня загибелі старшого солдата ЗСУ Андрія Кузьменка з Переяславщини. Він вижив, коли ракета влучила в його будинок у Макарові, вдруге – коли його засипало під час обстрілу бліндажа. Не дочекавшись повної реабілітації, Андрій повернувся до побратимів і загинув під Авдіївкою. Понад рік його вважали зниклим. Про Героя Переяслав.City розповіли мама Світлана та сестра Інна.

Сьогодні, у День Гідності та Свободи, вшановуємо пам’ять 27-річного полеглого Захисника Олександра Підборіжного, який розпочав свій бойовий шлях на Майдані серед студентів-протестувальників. На його честь у дендропарку Університету Григорія Сковороди батьки облаштовують алею пам'яті.

Дружина Анатолія Петькуна не повірила командирам, що її чоловік загинув: шукала і чекала, сподівалася, що то помилка. У ворожки питала, ледве не віддала гроші шахраям… Як це – чекати з невідомості й шукати правду? Як важливо для рідних хоронити Воїна з усіма почестями, гідно вшанувати його пам’ять? Про це дружина Героя розповіла Переяслав.City.

Історія життя та подвигу Максима Яроша – молодшого сержанта 3-ї штурмової бригади та сором’язливого хлопця, який став сміливим воїном і справжнім героєм України. Його дружина Катерина зберігає пам’ять про воїна і найкращого з чоловіків. Своїми спогадами про коханого жінка поділилася з Переяслав.City

Роману Шаповалу було 30 років коли він загинув за Україну. 10 років він провів на війні. Навіть гарного одягу не встиг поносити — майже все життя в берцях. Мама Лариса Михайлівна розповіла Переяслав.City про свого особливого сина, який наразі єдиний на Переяславщині Воїн, удостоєний найвищої державної відзнаки – Герой України.

Володимир Гордієнко прожив життя, сповнене любові до рідних, праці й відповідальності за свій край. Він був тим, хто завжди допоможе, підтримає, знайде добре слово — для сусідів, друзів, побратимів. Коли ж на Україну прийшла війна, не зміг стояти осторонь.

Вадим Рубан загинув на війні у 25 років, так і не дочекавшись контрнаступу, в якому хотів брати участь. Він не шукав слави, просто жив чесно й відважно. Не встиг одружитися, відкрити власну справу, але залишив по собі приклад гідності, сили й любові до України.

"Мені у морзі на екрані показали останки, які від сина лишилися: одна рука і частина тіла з татуюванням – під бронею вціліла… І цепочка з хрестиком, яку перед дорогою йому вдягла. Обгоріле, але я впізнала. І признала – мій син…" – через три роки після загибелі сина в деталях описує той страшний день мама Героя Олега Гордієнка.

Захисник Юрій Саврась із Переяславщини зустрів справжнє кохання у зрілому віці, виховував двох маленьких онуків, тримав велике господарство. Коли почалася повномасштабна війна – пішов добровольцем захищати родину і країну. На фронті для побратимів був "Дєдом" – спокійним, мудрим і врівноваженим та поміркованим.