У Переяславі попрощалися з нацгвардійцем Костянтином Коваленком: у Героя залишилася маленька донька

Валентина БАТРАК/Валерія БОБРОВСЬКА

21 лютого 15:30

"Що ж ти так рано нас покинув? І донечка тебе чекає. Ти так гордився своєю донечкою… Що ж це за горе в сім’ї, коли батька нема?", – плакала двоюрідна бабуся над домовиною молодого Героя Костянтина Коваленка. Захисник служив у батальйоні спеціального призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Сьогодні, 21 лютого, у Переяславі попрощалися з воїном, який "на щиті" повернувся додому, повідомляє Переяслав.City.

Костянтин Сергійович Коваленко народився 12 червня 1998 року. Служив стрільцем (помічником кулеметника) у батальйоні спеціального призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького військової частини 3066 Північно-оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.

Загинув 13 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області внаслідок підриву на мінному загородженні.

Йому було 27 років.

Переяслав попрощався з Героєм Костянтином Коваленком 21 лютого 2026 р.

Траурний кортеж під’їхав до храму Воскресіння Христового без кількох хвилин 11:00. Першими вийшли представники почесної варти Національної гвардії України, слідом почали збиратися рідні. Близько двох сотень людей прийшли попрощатися із Захисником.

Над відкритою домовиною стояли найближчі, а по обидва боки четверо військовослужбовців тримали хрест, портрет Героя та прапори.

Переяслав попрощався з Героєм Костянтином Коваленком 21 лютого 2026 р. Автор: Валерія Бобровська

У храмі шестеро священників провели заупокійну літургію. Зі словами співчуття виступив міський голова Вячеслав Саулко.

Присутні схилили коліна перед домовиною Героя під молитву "Вічна пам'ять". Над тілом Костянтина плакала його двоюрідна бабуся:

– Що ж ти так рано нас покинув? І донечка тебе чекає. Ти так гордився своєю донечкою… Що ж це за горе в сім’ї, коли батька нема?

Пролунав скорботний гімн "Плине кача…".

Переяслав попрощався з Героєм Костянтином Коваленком 21 лютого 2026 р. Автор: Валерія Бобровська 

– Ми повинні завжди пам’ятати, якою ціною нам дається мирний день і ніч. Це ціна чийогось життя – дочки, сина, брата, тата, мами, – яку вони віддали. Найкращі сини і дочки, які могли б будувати своє життя, пожертвували собою заради нас, – виголосив промову священник Іван Поліжак. – Ми маємо приносити вдячність батькам за те, що вони виховали такого мужнього Героя, який захищав не лише їх, а й усіх нас від лютого ворога.

І ворог обов’язково буде подоланий, бо немає жодного зла, яке могло б перемогти. Прийде час – і ми його здолаємо. Ми будемо пам’ятати і цінувати наших воїнів, тих, хто віддав своє життя, і вони з небес спостерігатимуть за нами світлими янголами. Нехай Господь прийме Костянтина до себе і нехай він стане світлим янголом у Божому війську.

Переяслав попрощався з Героєм Костянтином Коваленком 21 лютого 2026 р. Автор: Валерія Бобровська

Після цього близько двох сотень людей рушили центральною площею міста під супровід військового оркестру Національної гвардії України. Перехожі зупинялися, водії виходили з автівок і схиляли голову в знак шани Герою, який повернувся додому "на щиті".

Попрощатися востаннє з Костянтином прийшли на кладовище його однокласники та класна керівниця Тетяна Лубська з ліцею ім. Івана Мазепи. Випускний клас Костя закінчував уже в ліцеї «Патріот».

– Це була дитина абсолютно щира, добра, завжди з усмішкою – і цим приносив у цей світ багато радості, – каже вчителька. – Він був дуже енергійним, навіть бешкетником, але в нього все по-доброму: без злих жартів, підлості чи хитрого умислу. У шкільному житті Костя – у перших рядах, активний і безвідмовний: і на сцені виступить, і на змагання поїде. У нього було багато друзів і купа справ. Я жодного разу не бачила його сердитим, не чула, щоб коли підвищував голос. Це настільки щира душа добряка, настільки він був товариським...

Його тато помер, коли Костя ще навчався, ним мама і бабуся опікувалися. Дуже болить, що отаких світлих і щирих молодих людей війна забирає. Дуже шкода, що вже не повернемо назад, із-за тої межі…

Молодь у невеликому своєму колі з готовністю навперебій згадують, яким був Костя в школі: про його перше кохання, про захоплення футболом, про його веселий характер, дружелюбність, доброту і водночас бойовий норов.

«Він був таким справжнім пацаном», – кажуть як про його найкращу рису. Згадують, що в Кості були умілі руки, і після школи він освоїв ювелірну справу, майстрував також з дерева, загалом не боявся братися за будь-яку роботу. І вже й після мобілізації телефонував друзям, попри всі обставини був сповнений оптимізму.

Поховали Костянтина Коваленка на Заальтицькому кладовищі у Переяславі з усіма військовими почестями.

У Захисника залишилися мама, бабуся, дружина Даша та 6-річна донька Єва.

Вічна слава Герою. Щирі співчуття рідним і близьким.

Переяслав попрощався з Героєм Костянтином Коваленком 21 лютого 2026 р. Автор: Валерія Бобровська