Захисника України солдата Олега Володимировича РОМАНЕНКА нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України №588 25 вересня 2023 року. Державну нагороду за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку днями отримали рідні загиблого воїна, передає Переяслав.City.
Як повідомили в Студениківській громаді, нагороду отримала дружина Оксана та найменша донька Вероніка.
Олег Романенко народився 2 грудня 1976 у селі Строкова Студениківської громади Бориспільського району. У родині, крім нього, ще є сестра Олександра. Після навчання у школі Великої Каратулі Олег закінчив Переяславське професійно-технічне училище, а далі працював на посаді електрика у місцевому господарстві Строкови.
У 1995 році проходив службу у Збройних силах України. Відразу по тому пов’язав своє життя із правоохоронними органами, а згодом зайнявся власним підприємництвом – справа з кондиціонерами.
Був одружений. Зі своєю коханою жінкою Оксаною ростили трьох дітей – Анастасію, Дениса та Вероніку.
Повномасштабне вторгнення застало Олега у Києві, 25 лютого він був уже у ТрО Шевченківського району Києва, поруч із домом сестри, а коли вибухи стали постійними, відправив родину за кордон, а сам, будучи гранатометником, залишився прикривати столицю.
Рота, у якій служив Олег, носить ім’я Івана Сірка. Разом із побратимами потрапив на схід, в пекельні місця війни – Сєверодонецьк і Врубівку… У останньому своєму бою «Звіробій», таке псевдо носив воїн, прикрив собою відступ товаришів, знищив ворожу техніку, але танк орків обірвав і його життя.
Загинув Герой поблизу м. Сєверодонецьк, Луганської області 3 червня 2022 року.
«Про Олега Володимировича Романенка можна говорити годинами. Тут тільки одна велика біда – доводиться говорити у минулому часі», – написали на сторінці Студениківської громади. Його завжди пам’ятатимуть як справжнього сина козацького роду:
«Коли втрачаєш близьку людину, раптом розумієш, що всі твої спогади стають болючими. Скалками скла застрягають у горлі. Тому що ці моменти більше ніколи не повторяться, людини, яка приносила тобі багато радості, любила тебе, опікувалась, поважала, носила на руках – її більше немає. Мрії про майбутнє стають просто нестерпні, твоє майбутнє життя зруйноване.
Більше не буде людини, яка так сильно старалася для тебе, переживала всією душею, того, хто прийме тебе, не дивлячись ні на що…Прийняти це життя без тебе я не можу. З початком війни я втратила себе. Як не стало тебе, мене минулої – не стало…», - пише про батька одна з доньок.
«Ти був великим козаком – кремезним і сильним. Але у твоєму тілі містилася величезна душа. Непропорційно велика, навіть для твого великого тіла. Спочатку в тебе не було навіть автомата, і це було гармонійно, бо твоєю зброєю була доброта і любов.
Ти виходив з каптерки о п’ятій ранку і ніби осявав все навколо себе. Кожному діставалося щось. Комусь – щира усмішка, комусь – добрий жарт, комусь – дружні обійми. І майже кожному турбота і підтримка.
Але, окрім доброти й любові, в тобі було дуже багато мужності та відданості ідеї. Тому зброю до рук ти все-таки взяв. І встиг знищити ворожу техніку, але програв двобій із танком.
Ненавидимо ворогів, за те, що вони змусили тебе взяти до рук зброю. І ще більше ненавидимо за те, що вони обірвали твоє життя.
Тільки повністю вбити тебе вони не спроможні. Бо всі ці прояви любові й добра, що ми відчували з твого боку, стали проростати в нас, зробили нас кращими й тепер ти живеш в кожному, кого торкнувся. Дякуємо тобі, брате, за те, що вибрав бути з нами. Ми не забудемо тебе. До побачення, Звіробій», – згадують про Олега його побратими.
Ця рана ніколи не перестане кровоточити, ані для родини, ані для побратимів, ані для України!
Вічна слава Героєві, який поклав своє життя за Україну! Вічна пам’ять!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
