Олександр Стіпахно на позивний "Сова" 14 травня 2024 року міг святкувати своє тридцятип'ятиріччя. Але в 2023 році, 9 липня, він загинув на полі бою поблизу міста Красногорівка на Донеччині. Сьогодні, 12 липня, у пам'ять про нього, на фасаді рідної школи в Ташані, відкрили меморіальну дошку. Тут вона вже третя, розповідає Переяслав.City з місця події.
Упродовж чотирьох місяців, з 11 липня, Олександр вважався безвісти зниклим. Його рідні увесь час вірили, що він живий.
– Я стала хвилюватися через те, що Саша цілий день не виходить на зв'язок, – розповіла нашому виданню вдова Героя Марина Стіпахно. – 10 липня минулого року не отримавши від нього жодної звісточки, ні одного телефонного дзвінка, я відчула щось лихе, але про те, що він загинув навіть і думки не було.
Ми з сином, а також мама чоловіка і його сестра вірили, що він живий. Ми на це дуже надіялися. Сину Артему дванадцять і він усвідомлює, що сталося. Йому дуже важко змиритися, рана ще надто свіжа, тому й сюди (на урочисте відкриття меморіальної дошки, – авт.) не схотів іти.
Церемонія відкриття меморіальної дошки Олександру Стіпахну відбулася під музичний супровід оркестру Національної поліції Київщини
Осиротіла сім'я Олександра проживає у Києві. Там з ними – до війни – він був щасливий. Поховали Героя на одному зі столичних цвинтарів і рідним важливо знати, що про Сашу пам'ятають на його малій Батьківщині. Марина вдячна однокласникам чоловіка, адміністрації школи і всім, хто ініціював та підтримав встановлення пам'ятної дошки.
– Його мужність, з одного боку, буде прикладом для підростаючого покоління, а з іншого – страшним нагадуванням про жорстоку війну росії проти України. Він був дуже відважним, справжнім чоловіком, люблячим сином, братом і татом. А ще мав роботящі руки – не було нічого, чого б він не зумів зробити, – крізь сльози додала дружина Героя.
Право відкрити меморіальну дошку Олександру Стіпахну надали його найріднішим жінкам – мама Валентина Григорівна, сестра Людмила та дружина Марина.
Удова Героя Олександра Стіпахно – Марина
Указом Президента № 166/2024 від 23 березня 2024 року Олександр Стіпахно був нагороджений Орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Стіпахно Олександр Вікторович народився 14 травня 1989 року в селі Ташані. Закінчував місцеву школу. Після – вступив до Київського професійного училища залізничного транспорту, яке закінчив у 2007 і відразу пішов працювати в локомотивне депо. Далі – строкова військова служба і повернення на роботу в депо. Цій справі він присвятив понад десять років.
17 листопада 2022 року Олександр був мобілізований до українського війська. У лавах ЗСУ служив розвідником-санітаром 3 розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону 79 Окремої Десантно-Штурмової бригади.
На стіні Ташанської гімназії портрет Олександра третій, раніше тут були відкриті пам'ятні дошки загиблим воїнам Віталію Краснюку та Олександру Овдієнку. Загалом Ташанська громада втратила вже шістнадцять своїх відважних Героїв:
- Жало Михайло Михайлович (с. Помоклі);
- Зражевський Андрій Васильович (с. Ульянівка);
- Краснюк Віталій Миколайович (с. Ташань);
- Іванов Олексій Петрович (с. Мала -Каратуль);
- Свищо Степан Степанович (с. Мала-Каратуль);
- Орловський Дмитро Станіславович (с. Помоклі);
- Терещенко Віталій Васильович (с. Чопилки);
- Овдієнко Олександр Анатолійович (с. Ташань);
- Кулічевський Олександр Борисович (с. Горбані
- Стіпахно Олександр Вікторович (с. Ташань);
- Бусловський Сергій Павлович (м. Яготин);
- Миколаєнко Сергій Миколайович (с. Положаї);
- Максименко Віталій (с. Мала-Каратуль);
- Журбас Олексій Євгенійович (с. Мала-Каратуль);
- Болбот Юрій Миколайович (с. Пологи-Вергуни);
- Ступак Микола Борисович (с. Мала Каратуль).
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
