Професійне свято українські бібліотекарі відзначають 30 вересня. Напередодні працівниці Переяславської міської публічної бібліотеки розповіли про себе і свою роботу Переяслав. City.
На перший погляд здається, що у бібліотеці може працювати кожен – бери книгу із полиці й записуй її у формуляр. Насправді бібліотекар/ка виконує багато справ, які не видимі для читача, зокрема, складання і ведення баз даних бібліотечного фонду та паперових каталогів, замовлення і оформлення нових надходжень книг, періодики, організація різних заходів.
Бібліотекарі/ки проводять літературні вечори, зустрічі з письменниками, майстринями, зібрання книжкових клубів, створення тематичних стендів, книжкових виставок та експозицій. При цьому усьому потрібно бути справжнім психологом у ставленні до читачів, бо кожен відвідувач – це особистість зі своїми поглядами, характером, вимогами і потребами.
Ось як про свій прихід у цю професію та сьогодення розповідають працівниці Переяславської міської публічної бібліотеки.
Тетяна Майстренко керує Переяславською бібліотекою чотири роки
Тетяна Майстренко, директорка бібліотеки:
– Дуже чекала на той час, коли буду самостійною й почну працювати. У 18 років закінчила курси бухгалтерів, але без профільного трудового стажу не могла знайти роботу. Згодом мене прийняли на тимчасову посаду бібліотекаря.
Попрацювала трохи й почала відчувати, як мене затягує ця професія. У старших колег, які давно працювали, розпитувала, як правильно розставляти книжки, як їх описувати та систематизувати.
Щиро вдячна за підтримку тодішній директорці Переяслав-Хмельницької ЦБС Світлані Володимирівні Харіній та завідувачці дитячої бібліотеки Любові Олексіївні Лобатенко. Вони охоче ділилися зі мною досвідом, і ті знання мені й зараз допомагають тепер уже в керівній роботі.
Чотири роки очолюю колектив бібліотеки, який є колективом однодумців. Вдячна співробітникам за підтримку та взаєморозуміння. Якби не їхня допомога, то не було б і моєї такої успішної роботи як директорки. Це заслуга усього колективу. Поряд зі мною працює команда талановитих, креативних, добрих і чуйних однодумців.
Жарко Лариса Василівна
Лариса Жарко, завідувачка відділу обслуговування:
— Бібліотека – моє друге життя. Працюю тут із 1992 року й ніколи не спадало на думку, що можу змінити роботу. Приємно, коли до нас приходить молодь, яка цікавиться новими надходженнями – це книги з історії, релігії, філософії тощо. Найчастіше, звісно, нас відвідують пенсіонери. Із ними цікаво спілкуватися, почути їхні думки та своєрідне бачення подій сьогодення.
Вважаю, що інтернет ніколи не витіснить книгу, завжди будуть ті, хто й раніше читав книги й весь час їх читатиме.
Верещук Лідія
Лідія Верещук, провідна бібліотекарка організаційно-методичного відділу:
— Влаштовувалася на роботу на тимчасову посаду, але доля розпорядилася по-іншому. Тридцять сім років пройшли, мов один день. Люблю свою роботу за те, що можу спілкуватися із читачами, черпати нові знання та допомагаю здобувати знання іншим. Був період, коли працювала у дитячій бібліотеці, де описувала періодичні видання. Було таке враження, що потрапляла в інший вимір, де зупиняється час, і ти не відчуваєш завершення робочого дня.
У нас дуже дружний колектив, хочеться йти на роботу, ділитися своїми планами та думками. Найцікавіше, коли до бібліотеки приходять відомі особистості: письменники, поети, політики, майстри. Завдяки роботі мала змогу побачити виступи наживо відомих в Україні людей.
Наталія Романенко, провідна бібліотекарка відділу обслуговування:
— За порадою Віри Василівни Яреми, яка працювала у селі Строкова завідувачкою клубу, я здобула професію бібліотекаря. Обрала відділ дитячої літератури. Присвятила цій професії 35 років, не уявляю свого життя без книг та спілкування з читачами.
Гич Наталія Василівна
Наталія Гич, провідна бібліотекарка відділу по роботі з дітьми:
— Зі шкільних років відчувала тягу до гуманітарних дисциплін. Тому після закінчення школи обрала навчання в Київському інституті культури імені Корнійчука на бібліотечному факультеті спеціальність "дитяча література".
Перший робочий день припав на перше вересня 1993 року, дітки йшли до школи, а я – на роботу. Зустрічала їх з усмішкою і розуміла, що це – мої потенційні читачі, яким буду видавати цікаві книжки та знайомити із новими надходженнями.
Марченко Ольга Миколаївна
Ольга Марченко, завідувачка відділу по роботі з дітьми:
— Тридцять два роки працюю бібліотекаркою. Моя аудиторія – дошкільнята та учні 1-4 класів. Від дітвори йде потужний позитив, із ними дуже цікаво спілкуватися. Кожному потрібно приділити увагу: відповісти на безліч запитань, пояснити та показати літературу таким чином, щоб привернути увагу й прищепити любов до книги. Після їхнього відвідування забуваю усі свої негаразди та життєві проблеми.
Місюра Валентина Миколаївна
Валентина Місюра, завідувачка відділу комплектування і обробки літератури:
— Аж самій не віриться, що уже 43 роки працюю у бібліотеці! Я обдумано обрала свою професію. Спочатку навчалася у Канівському культосвітньому училищі за спеціальністю "бібліотекар", а потім вступила до Київського інституту культури імені Корнійчука на бібліотечний відділ.
Скажу чесно, що й тоді не достатньо оплачувалася праця бібліотекаря. Але люди просвітницьких професій ніколи не ставили матеріальне вище духовного.
Із приємністю відчуваю, що життя живу недаремно, маю багатий досвід у бібліотечній справі, спілкувалася із відомими поетами та митцями, були поїздки на концерти та вистави до столичних театрів. Насправді в нас цікаве і насичене професійне життя.
Шаменко Світлана Володимирівна
Світлана Шаменко, бібліотекарка І категорії відділу по роботі з дітьми:
— Я, мабуть, наймолодша тут бібліотекарка, якщо зважати на робочий стаж. У бібліотеці працюю лише три роки. Але за цей період по-новому відкрила для себе цю професію та продовжую вивчати усі її аспекти.
Раніше працювала у сфері торгівлі, після зміни професії зрозуміла: правильно зробила і не шкодую, що пов’язала свою долю із бібліотечною справою. Не передати словами, скільки дізналася цікавого та корисного для себе за цей короткий період.
Лашун Світлана Степанівна
Світлана Лашун, бібліотекарка І категорії відділу обслуговування:
— Із самого дитинства мріяла, що буду бібліотекаркою. Двічі, після закінчення восьмого та після дев’ятого класів, вступала до Канівського училища культури та мистецтв. Але тоді не щастило стати студенткою. Після закінчення десятого класу, щоб підтримати подругу, вступила до Лохвицького технікуму харчової промисловості на заочне відділення. Водночас працювала на швейній фабриці.
Через три роки завершила навчання у технікумі, але мрія стати бібліотекарем мене не відпускала. Час від часу навідувалася до бібліотеки, щоб запитати, чи немає там для мене місця? Через деякий час мені повідомили, що звільнилося місце і мене взяли на роботу, я раділа: "Нарешті збулася моя мрія!" Відразу подружилася із колегами, працювала старанно, мені все подобалося і я відчувала, що не помилилася у виборі своєї справи.
Через вісім років вступила на навчання до Канівського училища культури. Від першого мого робочого дня в бібліотеці минуло понад тридцяти років, а здається, що це було лише учора. Уже виросли ті школярі, які відвідували бібліотеку, коли я лише прийшла на роботу. Вони стали студентами й приходять до мене вже по серйозну літературу: історичну, етнографічну, психологічну тощо.
Приходить до нас багато і вчителів, щоб підвищити свій фаховий рівень, мами, які віддали діток до першого класу й допомагають їм навчатися у школі. Отак у спілкуванні з ними та в пошуці певних статей чи книг проходить робочий день. Із нетерпінням чекаю наступного, бо така робота мені приносить лише задоволення.
День бібліотекаря — це чудова можливість висловити вдячність тим, хто допомагає нам зберігати зв’язок із книжковим світом. Підтримайте цих невтомних хранителів знань, подарувавши їм увагу та турботу, яких вони так заслуговують!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
