78-річний Іван та 77-річна Марія Козії на своєму обійсті у Гайшині (Переяслав-Хмельницький р-н) облаштували відразу кілька місць відпочинку. Біля великої клумби, на якій зараз рясно буяють осінні квіти та розташовані садові скульптури, вони встановили лавку-гойдалку, а в альтанці, густо обплетеній виноградною лозою, поставили стіл і лавки та почепили над ними кашпо. А ось за хатою Іван Юхимович змайстрував фонтан, дерев’яний будиночок із лежаком на бджолиних вуликах, альтанку і облаштував таку собі кімнатку для релаксації.
Днями у Козіїв побував наш кореспондент.
"До божих комах приходжу в гості: інколи взяти медку, а здебільшого сили відновити"
Лежанка на семи вуликах
До літньої кімнати зі шторами замість дверей та з натуральними килимами на стінах, йдемо виноградним "коридорчиком".
– Тут я люблю відпочивати ввечері після роботи на городі та вдень, коли пече сонце, – зізнається господар садиби. Він у білосніжній сорочці. – Оце ляжу на диванчик і слухаю дзижчання бджіл, спів пташок та дзюрчання води у фонтані, який змайстрував із чану тістомішалки радянських часів. Вода у ньому підіймається завдяки моторчику на 20 ват. А ось ходімо до моєї бджолиної сауни.
Зовні цей будиночок розмальований яскравими пейзажами, а всередині оббитий сосновою вагонкою. У кімнатці над віконцем зі шторками висить ікона Пантелеймона Цілителя, на іншій стіні – картина. Лежак засланий м’яким квітчастим покривалом, лавки – вовняними рябими ряднинами. На подушках та ковдрах – свіжа постільна білизна.
– Бджоли живуть у семи вуликах, що під будиночком. Я до цих божих комах приходжу в гості: інколи взяти медку, а здебільшого сили відновити. Не передати словами, як мені та й моїм друзям хороше після сну на цих вуликах! А все це завдяки тому, що бджоли своїми тільцями та крилами створюють вібрацію, яка дуже позитивно впливає на людський організм. Ця вібрація є таким собі масажем, що розслаблює м’язи, знімає спазми, нормалізує тиск та поліпшує роботу серця людини. Також позитивно впливає приємний солодкуватий запах, який доходить сюди із вуликів.
Моя дружина (Марії Пилипівни немає зараз вдома, бо саме гостює у племінника), як тільки відчуває головний біль чи просто хоче розслабитися, умощується на лежаку і під гудіння бджіл набирається тутешньої енергії. Я ж, як тільки заходжу до цієї кімнати, то відразу забуваю про все погане. Ось і зараз, сидячи тут, мені так хороше на душі. А тобі?.. – не дочекавшись відповіді, Іван Юхимович зізнався ще й у тім, що за годину сну тут його організм набирається стільки сил, як за вісім годин сну в оселі.
"Через старість скоротив свою пасіку до 17 вуликів"
– У хаті я також маю хитрощі щодо швидкого засипання. Бува, як мені не спиться, вмикаю електрокартину із дзюрчанням водопаду. А коли ж і це не допомагає, то відкриваю свій бар, випиваю чотири столові ложки одного із лікувальних напоїв, з’їдаю два шматочки шоколаду і безсоння вмить кудись дівається, – говорить Іван Юхимович.
Іван Козій: "Був чан – став фонтан"
– Напої ж ці готую за рецептами із книги "Кришталева чарка", автором якої є Євген Товстуха. І вино в мене також смачне. Я пригощаю ним усіх, хто приходить в гості. Минулого року я зробив його із різних видів винограду аж 45 відер. Цього сезону виноград також гарно уродив, тож вина знову буде багато. Ну а асортимент моїх напоїв складається із шістнадцяти лікувальних настоянок із ягід, трав та меду, чотирьох видів вина та шести видів горілки. Ось ходімо до хати, і я пригощу тебе еліксиром молодості – напоєм із китайського лимоннику. Також підвищує імунітет, поліпшує обмін речовин та заспокоює нервову систему напій із материнки та глоду, березових бруньок, журавлини, бузини, обліпихи, кизилу, барбарису, – сказав Іван Козій і відкрив бар з підсвіткою у зріст людини, заповнений пляшками із власноруч виготовленими алкогольними напоями.
На садибі Козіїв росте 27 кущів винограду шести сортів.
Літня кімната для релаксації
– Найбільше мені подобається кишмиш, Лідія та Ізабелла. Ех, і де ті роки взялися?! Вже нелегко мені займатися виноградарством, виноробством та бджільництвом... Саме через старість скоротив свою пасіку аж до 17 вуликів. А були часи, що на роботі утримував сотню вуликів та ще понад тридцять вдома. Продавати свій мед возив навіть в Білорусію, – похвалився пасічник.
Іван Козій займається бджільництвом вже пів століття. Пасічником він став на птахофабриці, яка колись була в Гайшині. За успіхи в роботі його два рази преміювали автомобілями – "москвичем" та "жигулями". Працював Іван Юхимович і в ПТУ, де навчав майбутніх пасічників. Звідти пішов на заслужений відпочинок.
– Трудитися я ніколи не лінувався, то й не бідував. Окрім меду, продавав ще цибулю, яку вирощував зі своєю Марією. Та я й тепер і дня не можу прожити безкорисно. Інколи, як приходить велике свято і нічого не можна робити, то я сідаю на свій легковик і їду в Переяслав на екскурсію. Ото так не сидиться мені вдома без діла. Між іншим, за своє життя я з’їздив аж сім легковиків. Зараз також автомобіль у мене хороший. І одягатися я завжди любив гарно. Пам’ятаю, коли у 1960-ті роки в Радянському Союзі був товарний голод, у Казахстані на зборі урожаю пшениці я заробив багато грошей, і відразу купив собі вельветову бобку із замочками на грудях. А ще тоді я купив собі велосипед та гармошку. Ото я був модний хлопець у селі! – радо сказав хазяїн садиби.
Так сталося, що Іван та Марія Козії своїх дітей не мають. Натомість гарні стосунки підтримують зі своїми племінниками. А про те, що це подружжя дуже гостинне, свідчать навіть таблички на воротах із такими написами: "Ласкаво просимо", "Боже благослови того, хто входить в цей дім. Захисти і вбережи того, хто виходить із нього. І даруй мир тому, хто в ньому залишається".
– Нехай буде мир та злагода у кожному домі в нашій країні. Швидше б вже настав наш світлий день перемоги у цій війні, – сказав наостанок Іван Козій.
