У Малій Каратулі Ташанської громади сьогодні, 29 серпня, у День пам’яті захисників України відкрили Алею Героїв. На ній увічнили імена та портрети восьми воїнів, які народилися або проживали в селі та загинули, захищаючи Україну. У самій Ташані вже є Алея Героїв, де закарбовані імена всіх полеглих захисників із громади. Водночас Мала Каратуль стала першим селом громади, де з'явився меморіал пам'яті саме місцевим Героям, розповідає Переяслав.City.
Тут житиме пам'ять про Героїв-односельців
У Малій Каратулі тепер завжди будуть поруч погляди воїнів із села, котрі загинули, виборюючи незалежність України у великій російсько-українській війні:
- Олексій Іванов. Народився 4 грудня 1990 року в Луганській області. Після 2014 року переїхав до Київщини, згодом – до Переяслава. У серпні 2014 року добровольцем пішов служити в зону АТО, а після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року вступив до Бориспільського батальйону тероборони. Був молодшим сержантом, командиром стрілецького відділення. Загинув 27 липня 2022 року під Соледаром, прикриваючи відхід побратимів. Похований у с. Мала Каратуль Ташанської громади. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня та нагрудним знаком "Комбатантським хрестом".
- Степан Свищо. Народився 12 січня 1987 року в селі Олешник, що на Закарпатті. В 2014 році разом із родиною переїхав у Малу Каратуль на Переяславщині. З початку повномасштабної війни приєднався до місцевої територіальної оборони. З 12 липня 2022 року проходив службу в роті охорони. 22 листопада чоловіка перевели у 24 бригаду і відразу ж відправили на Донеччину – у село Кліщіївку, що під Бахмутом. Був солдатом, стрільцемь-санітаром ІІ-го стрілецького відділення. Загинув 2 грудня 2022 року від осколкового поранення у бою під Бахмутом на Донеччині. Місцем його вічного спочинку став цвинтар у селі Мала Каратуль.
- Олексій Журбас. Народився 7 жовтня 1988 року в селі Вороньків (нинішньої Воронківської громади) на Бориспільщині. Із перших днів війни вступив до лав територіальної оборони. Спочатку служив у 137 батальйоні на Бориспільщині, а в травні 2022 року, разом із багатьма побратимами, Льошу перевели в село Малу Каратуль Ташанської громади на базування. Був стрільцем-снайпером. Загинув 1 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого гранатометного обстрілу біля залізничної станції Алебастрова Бахмуцького району на Донеччині. До 21 лютого 2024 року Олексій вважався зниклим безвісти. 14 лютого представники пошукової групи тіло загиблого воїна евакуювали із зони бойових дій. Похований у с. Мала Каратуль. Нагороджений почесним нагрудним знаком "Комбатантський хрест" від Головнокомандувача Збройних Сил України (посмертно).
- Віталій Максименко. Уродженець Черкащини. Понад 20 років тому його батьки, він та брати з сестрою переїхали жити в Переяслав у мікрорайон Борисівка. Згодом переїхав жити в Пологи-Чобітьки. Призваний добровольцем 25 лютого 2022 року, служив водієм-машиністом аеродромно-технічного забезпечення. Був старшим сержантом. Загинув 15 листопада 2023 року біля села Максима Горького Бериславського району, Херсонської області. Похований біля свого вітчима та бабусь у с. Мала Каратуль.
- Микола Ступак. Народився 15 грудня 1986 року. З перших днів повномасштабної війни Микола Ступак вступив до лав територіальної оборони, а згодом – до Збройних сил України, щойно його призвали. Служив командиром 3 механізованого відділення. Загинув 7 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу поблизу села Роздолівка Бахмутського району Донецької області. Вважався зниклим безвісти, поки його тіло евакуювали з поля бою. Про підтвердження загибелі 37-річного Героя офіційно повідомили 15 квітня 2024 року. Ступака Миколу Борисовича нагороджено посмертно орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
- Віталій Ступак. Народився 16 квітня 1973 року. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист рідної землі у складі територіальної оборони. Призваний до лав ЗСУ в середині червня 2024 року. Загинув 11 серпня 2024 року, перебуваючи на позиції біля села Кислівка Петропавлівської громади Куп'янського району Харківської області, під час бойового зіткнення з ворогом. Похований у с. Мала Каратуль.
- Олексій Черьомухін. Народився 23 лютого 1987 року. Мобілізований 6 березня 2022 року Переяславським РТЦК та СП. Служив командиром євакуаційного відділення взводу технічного забезпечення І механізованого батальйону військової частини А1302. Загинув 8 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Дружківка Краматорського району на Донеччині. Похований у с. Мала Каратуль.
- Віктор Лисиця. Народився 1 червня 1973 року. Був солдатом ЗСУ, служив підсобним робітником інженерної роти. Помер в селі Сергіївка Донецької області від хвороби серця. Похований у с. Мала Каратуль.
Алея Героїв у селі Мала Каратуль Ташанської громади
Відкриття Алеї в селі ініціювали рідні Героїв
– Це місце нагадуватиме кожному, що свобода має свою ціну. Нам тяжко, ми не можемо змиритися, ми й досі не можемо усвідомити, але ми пишаємося своїми рідними, – розповіла Світлана Журбас, дружина Героя Олексія Журбаса.
– Має бути Алея Слави в кожному селі. Бо воїни – це наші Герої. Так, у громаді є спільна алея, але ж у кожному селі має бути своя. Як це так – у своєму селі немає? Діти повинні не лише на кладовище йти з квітами до могил, а й мати змогу прийти до Алеї Слави. Так само біля Алеї зручніше вшанувати Героїв усім селом.
Коли ми проводили схід села, звернулися до очільника громади Василя Вовчиніцького. Я дуже вдячна йому, бо він підтримав цю ідею й сказав: "Звісно, ми зробимо Алею". І справді, він прислухався до родин: питав, де саме встановити, які мають бути стели, якою має бути алея. Виконував усе, про що ми просили. За це ми щиро йому вдячні.
Світлана Журбас, дружина Героя Олексія Журбаса
Тепер, коли люди проїжджають через наше село (а дорога веде через Малу Каратуль до інших сіл, а також до Переяслава), вони бачитимуть Алею Героїв. Ми вирішили зробити її біля церкви, бо це святе місце. Саме тут вона й має бути – на видноті.
Депутати теж підтримали цю ідею, староста Малої Каратулі особисто допомагав із облаштуванням. Зробили достойну Алею Слави для наших хлопців. Я переконана – вони цього заслуговують. Їх треба пам'ятати.
Староста села Мала Каратуль Валерій Ходько повідомив нашому виданню, що роботи над облаштуванням Алеї тривали кілька місяців.
– Спочатку ми зняли частину паркану, потім облаштували доріжку, розгорнули ґрунт, зробили плавнішим схил, посіяли траву. Додатково забетонували основи меморіальних табличок, щоб усе було міцно та акуратно. Полички знизу доробили рідні. Усе робилося з душею.
Розташування Героїв продумували за датами. За потреби будемо робити додаткові пам'ятні знаки з портретами і написами, але сподіваємося, що не доведеться – молимося, щоб наші захисники повернулися додому живими і з перемогою.
На фоні церкви, вважаю, Алея виглядає дуже гарно. До храму й Алеї додатково ми облаштували сходи, а також встановили лавки для відвідувачів нашого меморіалу.
Алея Героїв у селі Мала Каратуль Ташанської громади
На облаштування Алеї з бюджету Ташанської громади витратили 482 тисячі 662 гривні.
– Ми плануємо втановлювати Алеї в кожному селі. У нас вже є така в Улянівці. Там ми її облаштовували поступово – відкривали пам'ятні дошки на роковини загибелі воїнів із Улянівки, – прокоментував голова Ташанської громади Валисль Вовчанівський.
Учасники заходу з нагоди відкриття Алеї Героїв у Малій Каратулі та до Дня пам'яті захисників України вшанували всіх полеглих хвилиною мовчання. Право підняти прапори біля портретів надали рідним Героїв, які після цього увесь захід були біля портретів своїх синів і чоловіків, не відходячи. Батюшка освятив Алею, а Василь Вовчинівський висловив співчуття родинам загиблих. Усі присутні поклали квіти до меморіалу.
На відкритті було чи не все село. Окрім того, трьом дітям загиблих захисників – сину та доньці Олексія Черьомухіна та доньці Олексія Журбаса – вручили кулони-обереги "Батьківське серце".
Вічна пам'ять і шана нашим землякам-Героям!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
