Сьогодні, 12 вересня, до рідної школи – Переяславської гімназії №3 – повернувся Воїн Михайло Петрович ХРУМАЛО. Відтепер він щодня зустрічатиме на порозі учнів відкритим щирим поглядом. З гранітної пам’ятної дошки. Навіки 41-річним. Назавжди Героєм. Про подію вшанування Захисника в Переяславі розповідає Переяслав.City.
…Повільно з паличкою прямує до стіни з гранітним портретом Михайла його мама. Лідії Михайлівні 77 років. Вона не впоралася з хворими ногами, аби разом із чоловіком Петром Федоровичем вчасно підійти і зняти біле покривало з дошки – відкрити її за сценарієм. Зробив це батько, він теж із паличкою, з допомогою доньки і сестри Героя Наталії. І ось тепер, коли вже сказані слова, стоять квіти у підніжжя, вимкнута журлива музика, – мама хоче підійти близенько на побачення з сином…
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайло Хрумало закінчив 9 класів тодішньої середньої школи №3, здобув професійний фах у переяславському ПТУ, а далі була служба в армії, цивільне життя з усіма радощами і турботами. І це був шлях непростий, але сповнений любові до дітей, до родини, до рідного краю.
– Коли настав час його вибору, він знову не вагався і пішов боронити не просто територіальну цілісність країни, а найголовніше наше право – бути українцями на Українській землі. Його життя стало жертвою заради нашої свободи.
І ми вже не маємо права втратити Україну, за яку він боровся, не маємо права забути його ім’я і його подвиг, – як завжди щемливо-проникливі слова добирає ведуча Влада Черненко, розповідає про Михайла як Людину і Героя.
25 лютого 2022 року він без вагань став до лав 72 ОМБ ім. Чорних Запорожців. Офіційно був на посаді водія ІІ-ї механізованої роти І-го механізованого батальйону, а насправді штурмовиком відбивав наступ ворога під Черніговом, Харковом, Бахмутом.
7 червня 2022 року Михайло Хрумало загинув під Попасною на Луганщині від артилерійського обстрілу ворога. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст.
Увіковічнити пам'ять про Михайла вирішила рідна сестра та вся родина і виготовили меморіальну дошку. Її відкрити запросили батьків Героя – Лідію Михайлівну та Петра Федоровича. «Дякуємо вам, що виховали Михайла таким», – каже ведуча.
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Старшокласники гімназії, кілька наближчих родичів та друзів Героя, керівництво міськради, військкомату. У невеличкому колі вшанували хвилиною мовчання всіх захисників. А про Михайла говорили насапмеред ті, хто знав його найближче. Сестра Наталя Яковенко згадувала момент, коли брат пішов на війну, яким він був за життя:
– Першого ж дня, коли оголосили, що почалася війна, Михайлу зателефонували з військової частини, де він проходив службу, і сказали з’явитися до військкомату. Ми просили почекати, можливо, це – неправда.
Але його менший син Валентин тоді вже служив у армії, і ще до початку війни його відправили на Донеччину. То брат сказав: «Я піду – буду ближче до сина, можливо, чимось допоможу».
Він був дуже добрим, завжди всім допомагав і підтримував усіх , був хорошим сином, братом, батьком, дідусем, товаришем. Але війна забрала його. Неймовірний біль розриває нашу душу, і прийняти це неможливо. Ми будемо любити його завжди. І пам’ятати.
Знав Михайла з дитячих років, розділяв з ним перші витівки і мрії, пам’ятає спільні роки юності його друг Володимир Сіропол. Чоловік зі сльозами і з болем у голосі зміг поділитися добрими спогадами:
– Михайло був старшим від мене на три дні. 5 вересня йому виповнилося б 45 років. Ми жили по сусідству і святкували дні народження то в нього, то в мене. Він був не тільки справжнім сином, батьком, як казали, а й справжнім другом. Ми разом виросли і ніколи не сварилися. Ми розуміли один одного з першого погляду. Він був мужнім, говорив мало, але завжди по-суті. Такі як Міша – приклад для нас...
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
До учнівської молоді звернувся міський голова Вячеслав Саулко:
– Пам’ятайте, що ваші ранки, ваше навчання і ваша молодість загалом – це завдяки нашим героям, які життя віддали, щоб ви це мали. Тому будьте вдячні їм кожному, як батькам, бо саме з такими почуттями вони й стали на захист не просто нашої кораїни, а й кожного з вас.
Виступили також директор гімназії Володимир Бражник та класна керівниця Михайла Людмила Романенко. Настоятель Володимирського храму о. Іван Будняк прочитав молитву.
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Влада Черненко розповіла, що Михайло Хрумало має слугувати нам прикладом не тільки як воїн і захисник України, а й як чоловік із великою силою любові. Він одружився із жінкою, яка мала трьох маленьких діток і став для них справжнім татом.
– Найменшенькому Вальку тоді було лише рік і один місяць, Олегу – два, а Галі – три чи чотири рочки, – розповідає Лідія Михайлівна, поглядаючи на портрет сина в граніті. – На жаль, Женя померла, коли їй було 34 роки. І ми оце цих діток виростили, ми з батьком і Наташа помагали. Міша їх повиучував – всі троє інститути покінчали. Хороші діти, нас понімають як рідних, бо ж ми їх виховали.
А обидва хлопчики зараз на війні. Валько вже шість років: три роки служив в армії, і оце третій рік воює, на Дніпропетровщині зараз. А Олєжку рік тому забрали. Діло в тому, що якби вони були офіційно усиновлені, то їх би не послали на передову. А так Міша їх хоч і виростив змалечку, а документи так і не оформили…
Оця дошка – це добре. Тільки що вже не роби, а сина не піднімемо ніколи… Я ледве ходжу, бо ногу зламала, у чоловіка інсульт був. Ми вже такі, що скоро до Міши підемо. Головне, аби діти та внуки жили без війни...
– Спасибі, що прийшли, – тихо промовляє батько кожному, хто після заходу покидає шкільний двір. У місті продовжується новий день своїм ритмом.
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Михайлу Хрумалу відкрили меморіальну дошку на фасаді Переяславської гімназії №3
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
