Робота з деревом була покликанням, а захист України – обов'язком: прощання з Героєм Віталієм Голубом

Переяслав.City

Сьогодні о 19:46

Сьогодні, 14 лютого, у селі Леляки Студениківської громади попрощалися із загиблим на війні солдатом ЗСУ Віталієм Голубом. Захиснику було 36 років – він життям заплатив за Перемогу, за мир у незалежній Україні, розповідає Переяслав.City.

Про його життєву історію розповіли у дописі в соцмережі на сторінці Студениківської громади.

Віталій Володимирович ГОЛУБ народився 5 серпня 1989 року в Леляках на Київщині. Тут він зростав разом із батьками в любові та турботі.

Після закінчення Семенівської школи навчався у Києві в професійному ліцеї за спеціальністю "паркетник і обробник дерев’яних виробів". Згодом здобував освіту економіста в МАУП.

Після навчання кілька разів спробував змінити професію, якийсь час працював у газовій службі. Але талант майстра не відпускав, і зрештою його творче улюблене ремесло перемогло.

Віталій зрозумів, що робота з деревом – то покликання, можливість виразити себе і залишити вічний слід на землі. Він столярував, виготовляв різні предмети з дерева, а вироби, виготовлені ним на замовлення, розійшлися по людях. Вони будуть нагадувати їх власникам про Віталія не тільки як про майстра із золотими руками, а й як про Захисника, який захищав і їхній дім від ворога.

"Мав золоте серце і руки, що не боялися ніякої роботи" – так відгукуються про Героя земляки. Згадують, що він до життя ставився з гумором і оптимізмом, умів підтримати добрим словом рідних та друзів. Найдорожчими для нього були батьки, дружина та син Ярослав.

Віталій Голуб був призваний на військову службу 22 вересня 2025 року Деснянським РТЦК та СП міста Київ.

Служив навідником 1-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4599. Побратими згадують його як помірковану, зрілу, миролюбну й товариську людину, поруч із яким було надійно.

Віталій загинув 20 січня 2026 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

Велелюдне прощання із Захисником відбулося 14 лютого. Дорогу Воїна "на щиті" від моргу в Переяславі до порогу рідної домівки земляки позначили живим коридором вдячності – на колінах, з прапорами і квітами. Останній земний шлях услали вічнозеленими сосновими гілочками – символом вічної вдячності і шани за його ратний подвиг.

У Семенівці провели траурний мітинг і відспівування Воїна священниками ПЦУ. Після прощання біля дому Віталія Голуба його поховали на кладовищі в Леляках з усіма військовими почестями.

"Немає у світі сили, яка змусить нас пробачити ворогам ті нещастя і біль, які вони принесли нашому народові, родинам, дітям, батькам. Від малого до великого – за кожну нашу сльозу доведеться їм нести кару від Бога і людей… Нехай тисячними бідами обернуться наші тривоги та сум, хай щезне до ноги кожен, хто прийшов на нашу землю завойовником…

Біль і невимовний жаль, бо платимо високу ціну за кожен метр рідної землі. Цвітом нашим, найкращими нашими хлопцями і дівчатами платимо супостату, але буде й на нього кара вічна! Щиро співчуваємо батькам, дружині, синочкові Віталія Голуба. Він мав стати голубом миру, а став ангелом безсмертя", – сказала Марія Лях, голова Студениківської громади.

Фото з ФБ-сторінки Студениківської громади

Прощання з Героєм Віталієм Голубом. 14 лютого 2026 р.