Олена Левчанівська за радянської влади була майже невідома. І тільки в наш час інформація про цю видатну українку, політикиню, першу волинянку-депутатку польського сейму (192–1927 рр.) почала відновлюватися. Про життя й боротьбу Олени Левчанівської розповідає Переяслав.City з покликанням на видання «Українки» .
Дівчина з хорошої сім’ї
9 лютого (21 січня ) 1881 року у Городно (нині село Линів) Волинської губернії у сім’ї Карла фон Гродзінського і Тетяни Пряхіної народилась дочка Олена. Дбайливі батьки організували у затишному маєтку домашню освіту такого рівня, що у 1903 році дівчина екстерном склала іспити за навчальний курс в Олександрійській гімназії «північної столиці» – Петербурга.
Олена мала прагнення отримати гарну освіту, і попри розповсюджені упередження щодо ролі жінок, відправилась на навчання у Віденський університет. Проте закінчити його не довелося – помер батько, і Олена Гродзінська повернулася додому. Трохи пізніше, перед початком Першої світової війни, мрія дівчини все ж таки здійсниться.
Олена Левчанівська в національному убранні
Вчительским шляхом
Прекрасні знання та бажання бути корисною спонукали молоду жінку до активної діяльності, і пані Олена відкрила сільську школу на батьківщині, в селі Линів. Для навчання була виділена окрема кімната, і вся родина Гродзінських активно долучилась до роботи.
Вдень Олена навчала дітей основам письма, історії та географії, брат дівчини – математиці та природознавству, а мати – російській мові. У вечірній час Олена Левчанівська організовувала літературні читання для дорослих.
Саме в ті яскраві часи у її житті дівчини з’явився друг та однодумець Олександр Левчанівський – студент петербурзького електротехнічного інституту, активний учасник революційного студентського руху.
Олена Левчанівська з дочкою Іриною
Щирі українці
У 1905 році пара побралася, а згодом молоді люди поїхали до петербурга, де жили впродовж декількох років та брали активну участь у роботі Української Громади. У липні 1913 року у Левчанівських народилась донька, і після її народження подружжя переїхало в Житомир, де Олександр Левчанівський отримав роботу в земській управі.
Пані Олена в цей час викладала в школі для дорослих. В Житомирі вона стала співорганізаторкою Українського клубу та готувала статті і повідомлення у місцеві часописи – «Волинську газету» і «Громадянин». Подружжя Левчанівських в Житомирі відродили діяльність товариства «Просвіта».
Наприкінці 1919 року Левчанівські повернулись на Волинь, до Луцька, де Олена продовжувала свою громадську та просвітницьку діяльність.
Перша депутатка з Волині
Поразка національно-визвольних рухів у ХХ роках минулого століття призвела до того, що землі Західної Волині, Західного Полісся та Галичини стали частиною Речі Посполитої, уряд якої проводив активну політику полонізації українців. У 1922 році відбулись вибори у польський сейм, результатом яких стало обрання 20 депутатів і шести сенаторів до складу парламенту країни.
У сеймі Олена Левчанівська стала єдиною жінкою-депутаткою, яка представляла інтереси українців Волині. Працюючи у комітеті закордонних і військових справ, політикиня взяла участь у створенні Українського парламентського (сеймового) клубу, відстоювала національні інтереси, піднімала проблеми простого люду, відстоювала права жінок.
У той час надзвичайно актуальними були невирішені питання жертв першої світової війни, дітей та інвалідів. «Там, де міністерство праці і суспільної опіки повинно приносити допомогу, воно несе нам лише гноблення», – заявляла Левчанівська у польському сеймі.
Депутатки польського сейму, початок ХХ сторіччя
Життя на два доми
Під час роботі у сеймі Левчанівська постійно знаходилась у Варшаві, відвідуючи рідних лише на вихідних. Дочка Ірина на час роботи лишалась з сусідкою, яка вела й домашнє господарство. Хоч подружжя Левчанівських і обіймало державні посади високого рівня, жили вони дуже просто.
Про помешкання Левчанівських сусіди згадували: «Це була звичайна заміська дача: одна кімната більша, одна менша, кухня та комора … І пан Олександр, і пані Олена були дуже простими, добрими людьми. Нам би й у голову не прийшло, що ці люди посідають таке високе соціальне становище».
У вересні 1923 року політикиня виступила з великим рефератом у Подебрадах в Чехії на зборах літньої школи міжнародної жіночої Ліги Миру й Свободи, співорганізаторкою якої вона була. Спираючись на статистичні дані міністерства освіти, сенаторка продемонструвала політичні помилки уряду в питаннях освіти українців.
Поліглотка й активістка
Сенаторка з Волинського воєводства, членкиня Комісії закордонних справ при сенаті вільно володіла французькою, німецькою та італійською мовами та виступала як делегатка української парламентарної репрезентації на багатьох міжнародних конгресах.
Під час закордонних поїздок Олена Левчанівська часто брала з собою дочку, яка потім згадувала: «Мама часто їздила за кордон. Вона брала мене з собою. Ці поїздки я пам’ятаю по-різному. Наприклад, коли ми були в Подебрадах, були також інші діти міжнародних активістів… Я грала з ними, і це було дуже цікаво».
Активність Олени Левчанівської у справі захисту прав українців реалізовувалась легальними методами, проте влада сприймала її з роздратуванням, називаючи антидержавною. Але арештувати єдину жінку, представницю українства у сенаті, не наважувались.
Олена Левчанівська, 1938 р.
Розстріляна сенаторка
У той період парламент вже не міг активно тиснути на політику уряду, а українські депутати втратили впливовість. За цих причин Олена Левчанівська відмовилась вдруге виставляти свою кандидатуру на виборах і повернулася до більш спокійного та плинного життя в Луцьку. Невдовзі родина взагалі залишила Луцьк, переїхавши у рідний Линів.
Життя Олени Левчанівської змінилось, коли у вересні 1939 року в Линів зайшли радянські війська: новостворений радянський сільський комітет відібрав родинний маєток. У листопаді 1939 року хвору сенаторку викликали на допит у Горохів, а невдовзі заарештували. З січня 1940 року жінка перебувала у луцькій в’язниці, але й там вона мала сили підтримувати інших ув’язнених.
Олену Левчанівську засудили до розстрілу. За спогадами доньки Ірини, ім’я О. К. Левчанівської (як жертва №43/3-37) значиться у списках розстріляних 3435-ти українців, які підписані 24 квітня 1940 року. Залишається невідомим, де її розстріляли: чи в Луцьку, чи в Києві, куди було перевезено частину бранців луцької в’язниці…
Ірина та Олена Левчанівські у с. Линів, 1932 р.
Пам'яті пані сенаротки
Ірина Левчанівська, донька першої жінки-сенаторки польського сейму з Волині Олени Левчанівської, за життя написала багато літературних спогадів про матір.
Ім’ям першої української жінки-сенаторки Олена Левчанівська названий провулок в Богунському районі Житомира, де вона прожила два роки.
Укрпошта присвятила Олені Левчанівській конверт.
1 вересня 1995 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України початкова школа в селі Линів на Волині було присвоєно ім’я Олени Карпівни Левчанівської. А 9 лютого 1996 року в школі було відкрито музей історії села, де в основному представлені документи, фотографії, речі родини Гродзінських-Левчанівських, які надала донька сенаторки, берегиня свого роду Ірина Левчанівська.
Музей Линівська початкова школа імені О.К. Левчанівської Володимирського району Волинської області
Поштовий конверт «Укрпошти» із портретом Олени Левчанівської
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
