Варвара Каринська — одна з найвизначніших дизайнерок театрального й балетного костюма ХХ століття. У світі її часто називають американкою, однак народилася вона в Харкові, сформувалася як особистість в Україні й лише у 53-річному віці емігрувала. Саме Каринська створила сучасну балетну пачку, співпрацювала з найвидатнішими митцями свого часу, одягала зірок Голлівуду й стала лауреаткою премії «Оскар». Її життя — це поєднання таланту, сміливих рішень, історичних потрясінь і світового визнання. Про життя, творчий шлях і світове визнання видатної українки розповідає Переяслав.City з посиланням на Українкий інтерес та "Українки".
Харківське дитинство та родина меценатів
Варвара народилася 3 жовтня 1886 року в Харкові в заможній родині купця-мільйонера Андрія Жмудського. У сім’ї було десятеро дітей, і вона стала третьою дитиною та першою донькою. Батько особливо піклувався про Варвару, через що інші діти навіть ревнували.
Родина Жмудських була добре знаною в місті. Андрій Жмудський чотири рази обирався гласним міської думи, активно займався благодійністю та долучився до зведення Благовіщенського собору. Старший син Анатолій видавав газету «Утро».
З дитинства Варвара захоплювалася рукоділлям і вишивкою — заняттями, які згодом стануть частиною її творчого шляху. Водночас вона здобула серйозну освіту, закінчивши юридичний факультет Харківського університету.
Варвара Каринська
Перше вдівство та сімейні випробування
У 22 роки Варвара вийшла заміж за Олександра Мойсеєнка — спадкоємця харківської промислової родини. Їхнє сімейне життя тривало недовго: менш ніж через рік чоловік помер. Тяжко переживала цю втрату Варвара, але дитя, яке вона носила під серцем, не дало захлинутися в горі. За кілька місяців народилася дівчинка Іринка. До речі, вона в майбутньому, так само як і мати, стане дизайнеркою.
Варвара не впала у відчай, а до доньки додався ще й прийомний син – дворічний небіж Володимир, якого молода вдова відсудила у свого старшого брата.
Овдовіла, але багата (від покійного чоловіка їй залишилися чималі статки) молода жінка шукала надійне чоловіче плече, на яке в хвилини печалі можна прихилити голову. Згодом вона одружилася вдруге — з відомим адвокатом-криміналістом Миколою Каринським. Саме його прізвище стало частиною її творчої біографії.
Микола Каринський
Мистецький салон в москві і революційні події
У 1915 році подружжя Каринських виїхало до москви, успішна юридична практика чоловіка зробила його знаменитим. Там вони придбали шикарне житло, і поки Микола займався своїми справами, Варвара вирішила присвятити себе мистецтву.
Спочатку жінка вдалася до художніх експериментів, комбінуючи шматки кольорового шовку з малюнками чи світлинами. У той період її надихав балет, і саме він став темою її робіт. Кожний свій ескіз майстриня намагалася довести до ідеалу. Лінії, кольори, фактури – усе це надзвичайно ретельно добиралося. Коли кропітка праця була завершена, Варвара презентувала 12 кращих робіт у московській галереї. Критики схвально оцінили її костюми, до того ж це принесло непогані гроші.
Вечорами майстриня виїжджала в театри, а після, приймала вишукану й інтелігентну публіку у своєму салоні. Їхній дім мав гарну репутацію та був популярний серед москвичів.
У лютому 1917-го вибухнула революція. Варвара з донькою були змушені перебратися в неспокійний Петроград. Саме туди направили Каринського й призначили прокурором судової палати. А потім знову переїзд за новим службовим дорученням, але вже на південь України. Варвара розривалася між двома містами – батьки в Харкові, вона – у Сімферополі, постійні переїзди. І щось надломилося у відносинах із чоловіком, вони якось стали по-різному сприймати життя й те, що відбувається навкруги.
Коли Крим захопили червоні, Каринський емігрував, а Варвара з дітьми залишилася. Їй не вдалося покинути захоплені більшовиками території. А Микола просто накивав п’ятами. Невдовзі Варвара надіслала Каринському поштівку, в якій повідомила про розлучення.
Хотіла вертати до Харкова, у сім’ю під батькове крило, але й тут не склалося. Жмудський також подався в еміграцію. Він активно підтримував “білих”, до того ж його мільйонні статки, як ознака буржуазії, могли нашкодити дітям, які залишалися.
Покинута з дітьми, в Криму, без домівки, вже не знала куди подітися та в кого просити допомоги. До рідного Харкова так і не вдалося дістатися, жінка серцем відчувала, що вже ніколи не зможе побачити рідні вулиці й будинки. Так і сталося.
Варвара Каринська
Третій шлюб і підприємницький злет
У 1921-му в Москві Варвара познайомилася з Володимиром Мамонтовим. Він був нащадком найзаможніших місцевих промисловців. У період непу завдяки чоловікові, жінка знову відкрила двері свого салону. Сюди квапилися потрапити не тільки інтелектуали, митці, художники, а й навіть урядовці не гребували домом.
Доля дала неначе ще один шанс Варварі для самореалізації. Цього разу жінка відкрила ательє, де на замовлення шилися сукні, капелюшки. Каринська сама створювала моделі одягу, це був своєрідний кутюр-салон. Окрім цього, заснувала школу вишивання ″ARS″, на додаток відчинила антикварну лавку.
Але згодом більшовицьке керівництво вирішило націоналізувати школу з вишивання. Спочатку проханнями, тоді наказами й погрозами змушувало віддати ″ARS″. Варвара ладна була відмовитися від ательє, магазину, але від своєї школи – ні.
Усвідомлюючи, що вільно творити в СРСР їй не вдасться, а діти не матимуть гідного майбутнього, пані Каринська докладає всіх зусиль, аби виїхати з дітьми в Європу.
Варвара Каринська за роботою
Як Каринська врятувала українську вишивку
Завдяки брату, який працював у «Пролеткульті» під керівництвом Луначарського, Варварі Каринській вдалося потрапити на прийом до наркома особисто. Вона запропонувала організувати дитячу виставку радянської вишивки у Західній Європі, а насправді задумала втечу з СРСР.
У 1924 році Каринська, ризикуючи власною свободою, вивезла з СРСР зібрану за довгі роки унікальну колекцію старовинної церковної вишивки XII-XIII ст., яку радянська влада готувалася знищити. Варвара окантувала примірники в рами і закрила зверху учнівськими вишивками на теми символіки Радянської держави.
При перетині кордону ніхто про це й не здогадався. Як і про сховані діаманти в капелюшку доньки та про гроші, вшиті у підкладку Варвариного пальта й розкладені між сторінок книг Маркса і Енгельса.
Так, таємно рятуючи вишивку, коштовності та сімейні накопичення, Каринська з дітьми доїхала до Німеччини.
Варвара Каринська за роботою
Інгрід Бергман у костюмі принцеси Анастасії, створеному Варварою Каринською, 1956 рік
Марлен Дітріх у костюмі наложниці, створеному Каринською для фільму “Кісмет”
"Шекспір костюма"
Після кількох років перебування у Берліні та Брюсселі в 1930 році Каринська опинилася в Парижі, де прожила 9 років.
Вирішальною для Каринської стала співпраця з балетмейстером Джорджем Баланчиним — творчий союз, який визначив її подальшу кар’єру.
У 1936-му Варвара Каринська вирішила переїхати до Великої Британії, свій бізнес у Парижі вона залишила доньці. У Лондоні майстриня відкрила ательє, в якому шили костюми для театральних вистав.
За три роки художниця вирішила виїхати в Нью-Йорк. Там вона працювала над оформленням експозиції Сальвадора Далі на Всесвітній виставці у 1939 році.
Тут доля знову звела жінку з давнім приятелем Баланчиним. Він посприяв, щоб Барбара – так тепер називали Варвару – отримала місце в Школі американського балету. Каринській – 55, а її енергії, творчим ідеям і задумам немає кінця.
Незабаром вона вже головний стиліст New York City Ballet. Одягнула 75 балетних спектаклів. Її костюми зажди асоціювались із довершеністю. Особливу увагу привернули створені образи для спектаклів “Вальс”, “Шотландські симфонії”, “Коштовності”.
Завдяки їй у світ балетного костюму ввійшла так звана powderpuff, або пушок для пудри – балетна пачка Баланчина-Каринської. У 1950-ті, коли одного разу Джорджа Баланчина спитали, у чому секрет його успіху, то він коротко відповів: “Каринська”.
Джордж Баланчин і Варвара Каринська
Винахідниця балетної пачки
Окрім балетних костюмів Барбара одягає голлівудських зірок. Одяг під маркою “Барбара Каринські” – це ефектність, жіночність, неповторність ліній та оригінальність. Палкими прихильницями її таланту були перші красуні: Марлен Дітріх, Інґрід Берґман, Полетт Годар, Вів’єн Лі та багато інших. Тоді уже майже весь світ знав ім’я видатної художниці костюмів. Лише на Батьківщині незнана й не відома.
Загалом у США Варвара Каринська створила образи для майже 50 балетів і, за оцінками критиків, здійснила переворот в балетній моді. Йдеться про пачку.
Танець вимагав все більшої свободи і пластики, тому Каринська почала використовувати м’які спідниці, які не заважали рухам у танці, і водночас створювали необхідну атмосферу і настрій вистави. Вона відмовилася від жорстких каркасів і розробила легку багатошарову спідницю, що дозволяла танцівникам рухатися природно. Цей підхід став стандартом балетної сцени.
Каринська зробила саме ту пачку, яку використовують і сьогодні
Голлівуд і тріумф «Жанни д’Арк»
Найгучнішою стала робота над фільмом «Жанна д’Арк» (1948).
Розробляти сценічний одяг для фільму “Жанна д’Арк” Каринська взялася без ентузіазму. Проєкт продюсера Вальтера Венгера здавався їй якоюсь авантюрою, приреченою на провал. Адже задум цього фільму з’явився після гучної картини Лоуренса Олів’є “Генріх V”. Тоді Голлівуд просто лихоманило від пропозицій знімати історичні драми. От і Вагнер вирішив приєднатися до хвилі минувшини. Але його задуми сягали зірок, він марив створити таку картину, яка б затьмарила усі попередні.
Інгрід Бергман у костюмі, створеному Варварою Каринською
До співпраці було залучено Віктора Флемінга (автора “Віднесених вітром”), бюджет картини – 200 тисяч доларів, у ті часи колосальна сума. Але провал. Цинічні американці не сприйняли сюжет фільму, бо він був надто релігійним. До того ж акторка, Інґрід Берґман, яка зіграла Жанну, саме напередодні прем’єри потрапила в скандал. Публічно стало відомо про її подружні зради. Образ святої Орлеанської Діви ніяк не асоціювався з розпусною актрисою.
Врятувати картину могло тільки диво. І цим дивом стала Барбара Каринська, точніше її костюми. Найперше, що вона зробила – це повикидала червоні шовкові сукні Інгрід-Жанни. На протести головної акторки відповіла коротко: “Де ви бачили, щоб бідняки вдягалися в шовк?”. Щоб створити максимально правдиві костюми, дизайнерка занурилася в історію. Перегорнула безліч літератури, по крихтах збирала відомості про юну бунтівницю, навіть їздила на Батьківщину Жанни, щоб для себе зрозуміти, якою ж вона була.
Одяг не тільки головних героїв, а й для масовки Каринська з помічницею шили вручну. Створені образи немов повертали в минуле й справляли неабияке враження. Навіть актори, які вдягали ці шедеври, по-новому переосмислювали своїх героїв.
костюм для Віолетти створений дизайнеркою
Зрештою, перемога – 9 Оскарів, один із яких заслужено отримала українка Барбара Каринська. Переможницю оголосила 17-літня Елізабет Тейлор, але за нагородою Барбара не вийшла. Вона в цей час солодко та міцно спала в себе вдома. Приголомшливу новину жінка дізналася від свого друга Баланчина – той радісно кричав у слухавку про тріумф дизайнерки.
Отакої! 62 роки і такий злет! Він у буквальному сенсі перевернув свідомість художниці:
“Я все ще зі своєю Жанною. Я її дуже люблю. Ніхто мене не впізнає, всі вважають, що я зробила пластичну операцію. Вони не розуміють, що “підтяжки” на моєму обличчі – це “підтяжки” в моїй душі, тому що я дуже близька із Жанною. І що разу – і вдень, і ввечері – я стаю на коліна перед її портретом і молю Бога про “хоробрість”, бо саме завдяки їй перемогла”, – писала вона своєму другові Луї Жюве.
І ці слова були правдою. Перемога немов вдихнула нове життя, відкрилося друге дихання. У 1952-му Барбара знову номінувалася на головну премію Американської кіноакадемії за костюми до фільму-балету «Ганс Крістіан Андерсен», і хоча Оскара не отримала – не засмутилася, життя вирувало.
Варвара Каринська з Ліз Тейлор та “Оскаром”
Останні роки життя та спадщина
За своє життя пані Каринська пройшла чимало випробувань, які її загартували й посилювали бажання творити. Саме до творчості вона завжди прагнула і навіть у наскладніші часи не зрадила собі та своєму таланту. Адже в цьому був сенс її життя та найбільше задоволення. Вона прожила насичені 97 років.
Харків’яни пам’ятають про видатну уродженку: в місті є пам’ятна табличка на будинку її сім’ї, вулиця, названа на її честь, та Фонд імені Варвари Каринської. В 2004 році було засновано Міжнародний фестиваль моди і театрального костюма її імені.
Каринська працювала до глибокої старості — вишивання залишалося її щоденним заняттям. Вона прожила 97 років, залишивши величезний творчий спадок.
У Харкові її пам’ятають: встановлено меморіальну дошку, є вулиця та фонд її імені. У 2004 році започатковано Міжнародний фестиваль моди й театрального костюма Варвари Каринської.
Париж, Нью-Йорк і москва вважають її частиною своєї культурної історії. Та коріння і серце цієї легендарної мисткині — українські.
Каринська працювала до глибокої старостіФото: Holly Hynes
Барбара Каринська за роботою
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
