Зі стрільцем-снайпером 95 десантно-штурмової бригади Іваном Кобзєвим, який загинув на Курщині у травні 2025 року, попрощалися сьогодні в Переяславі, де живе його мама. Про чин похорону розповідає Переяслав.City.
Іван Володимирович Кобзєв народився 18 січня 1979 року в селі Дем’янці (Переяславська громада). Там закінчив місцеву школу і після 9 класів продовжив навчання спочатку в Переяславському ПТУ, а потім – у Немішаєвському радгосп-технікумі. Утім влаштовувати своє життя подався у столицю, там пішов працювати у силові структури – у поліцію, служив у спецпідрозділі, розповів його старший рідний брат Василь Кобзєв.
Мама Зоя Василівна згодом переїхала жити в Переяслав, а Іван залишився жити і працювати у Києві. Службовий вишкіл та виправка знадобилися ще під час його участі в АТО. А потім 7 листопада 2024 року Іван Кобзєв був призваний за мобілізацією Голосіївським РТЦК та СП міста Києва до лав Збройних Сил України.
Служив стрільцем-снайпером 1-ї роти аеромобільного батальйону військової частини А0281 – це 95-та окрема десантно-штурмова Поліська бригада. Саме вона виконувала бойове завдання спецоперації Сил оборони – успішний прорив та контроль частини території Курської області рф.
Солдат Іван Кобзєв загинув 2 травня 2025 року внаслідок штурмових дій противника поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області рф. Йому було 46 років.
Утім про загибель Захисника рідним офіційно підтвердили тільки більш як через рік. Після останньої черги репатріації загиблих захисників України тіло Івана Кобзєва ідентифікували і підтвердили особу 29 червня 2026 року.
На прощання з Героєм віддати йому шану і підтримати маму Героя Зою Пархомчук прийшли жінки з об'єднання родин зниклих безвісти, полонених і загиблих захисників Переяславщини. Вони весь цей рік розділяли з нею біль очікування звістки з невідомості.
Від моргу домовину з тілом Героя Івана Кобзєва привезли для прощання спочатку на родинне подвір’я, де живе його мама в Переяславі. Там зібралися найближчі родини та кілька сусідів.
До Свято-Успенського храму на заупокійну літургію приїхали земляки з Дем’янець, представники міської влади, кілька переяславців. Загалом похорон був малолюдним – близько трьох десятків людей. Останні молитви над тілом загиблого Героя справили восьмеро священників.
– Нам буває часто так важко, що не відчувається і земля під ногами, – зауважив у своїй проповіді о. Михайло. – І тоді ніщо не може нас розрадити нас, допомогти і розрішити нашу скорботу. Так завжди буває, коли гине хтось із близьких, коли гине син у матері…
На жаль, не всі повернуться із цієї війни живими… І всі ми щодня перебуваємо під загрозою смерті від нашого ворога. Але ми твердо знаємо, що за правду і за справедливість їх прийме Бог у райські оселі. Нехай же сьогоднішня наша спільна молитва і наші сльози скорботи будуть прийняті Господом, і будуть пошаною нашому захиснику Івану Володимировичу.
Після заупокійної літургії у храмі священники попросили присутніх опуститися на коліна в знак пошани і жалоби за Героєм та виконали ритуальну прощальну пісню “Плине кача”.
Затим траурний кортеж вирушив на Ярмаркове кладовище. Там Воїна Івана Кобзєва поховали з усіма військовими почестями.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
