Повітряні тривоги, вибухи, переїзди, розлука з рідними та постійний потік тривожних новин стали частиною життя українських дітей. Навіть якщо дитина не говорить про свої переживання, це не означає, що вона не відчуває страху чи напруги. Переяслав.City зібрав поради правозахисної спілки «Допоможемо дітям», які допоможуть батькам підтримати дитину у складні моменти.
Як стрес проявляється у дітей під час війни
Дитячий стрес може мати різні прояви. Одні діти стають мовчазними, замкнутими та уникають спілкування. Інші можуть частіше плакати, дратуватися, проявляти агресію або гостро реагувати на звичні ситуації.
Серед можливих ознак стресу також:
- проблеми зі сном;
- зміни апетиту;
- страх залишатися наодинці;
- підвищена тривожність;
- труднощі з концентрацією уваги;
- втрата інтересу до навчання, ігор та улюблених занять;
- повернення до поведінки, характерної для молодшого віку.
У маленьких дітей часто посилюється потреба бути поруч із батьками, отримувати більше уваги, обіймів і тілесного контакту. У такі періоди близький дорослий є для дитини головним джерелом стабільності та відчуття безпеки.
Як батькам підтримати дитину
1. Говоріть із дитиною та слухайте її
Не варто уникати розмов про війну, якщо дитина сама ставить запитання. Відповіді мають бути чесними, але відповідати віку дитини та не містити зайвих страшних подробиць. Важливо дати зрозуміти: «Зараз небезпечно, але ми знаємо, що потрібно робити. Я поруч із тобою».
Дитині потрібно дозволяти говорити про страхи та переживання. Не варто вимагати, щоб вона приховувала емоції або «була сильною».
2. Не знецінюйте дитячі страхи
Фрази «не плач», «не бійся» чи «ти вже дорослий» не допомагають позбутися страху. Навпаки, дитина може замкнутися та перестати говорити про свої переживання. Краще показати, що її емоції зрозумілі: «Я розумію, що тобі страшно. Ти можеш розповісти мені про все. Я з тобою».
3. Створіть зрозумілий алгоритм дій на випадок небезпеки
Під час повітряної тривоги чи іншої загрози важливо спокійно пояснювати дитині, що саме потрібно робити. Заздалегідь обговорений план допомагає зменшити паніку та дає відчуття контролю.
До укриття можна дозволити дитині взяти невелику особисту річ — улюблену іграшку, книжку, плед або інший знайомий предмет. Він може допомогти зберегти відчуття домашнього затишку навіть у незвичному місці.
4. Намагайтеся зберігати звичний розпорядок дня
Сон, харчування, навчання, прогулянки, вечірнє читання або розмова перед сном — прості щоденні ритуали створюють для дитини передбачуваність. Стабільний режим допомагає зменшити фонову тривогу та повернути відчуття контролю.
5. Контролюйте інформаційне поле
Дітям не варто постійно бачити кадри руйнувань, поранених чи загиблих. Телевізор, новинні сайти або стрічки соцмереж також не повинні працювати вдома постійно у фоновому режимі.
6. Навчайте дитину простих способів заспокоїтися
Можна разом виконувати повільні дихальні вправи: вдихати носом і робити довгий видих ротом. Допомагають і вправи на переключення уваги — наприклад, порахувати предмети навколо або знайти речі певного кольору.
Ще один спосіб повернути відчуття безпеки — поговорити про улюблене або «безпечне місце». А в моменти сильного страху не варто недооцінювати простий фізичний контакт: обійми та присутність близької людини можуть допомогти дитині заспокоїтися.
7. Дозволяйте дітям залишатися дітьми
Війна не скасовує їхнього права гратися, сміятися, малювати, святкувати дні народження та проводити час із друзями. Радість і гра не означають байдужості до подій — це природний спосіб, за допомогою якого дитяча психіка відновлюється.
8. Не забувайте про власний стан
Батькам також потрібен відпочинок і відновлення. Тривога, втома та емоційне виснаження є природними реакціями на тривалий стрес. За можливості варто знаходити час для сну та хоча б коротких перерв.
9. Звертайтеся по допомогу, якщо стан дитини змінюється надовго
Якщо сильний страх, безсоння, замкнутість, агресивність або інші різкі зміни поведінки не минають чи посилюються, не варто залишатися з проблемою сам на сам. У такому випадку рекомендують звернутися до дитячого психолога, педіатра або сімейного лікаря.
Війна не дає можливості повністю прибрати загрози та тривоги з життя дітей. Проте дорослі можуть дати їм те, що залежить від них: любов, увагу, підтримку та відчуття, що поруч є людина, яка вислухає, допоможе і не залишить наодинці зі страхом.
