Із другої спроби у Малій Каратулі 10 липня відбувся схід села. Його ініціював голова Ташанської громади Василь Вовчанівський. Староста Валерій Ходько звітував про свою роботу за попередній рік, а голова громади розповів про її можливості, потенціал та перспективи розвитку, що можна зробити і якими зусиллями саме для Малої Каратулі. Головне ж питання, заради чого зрештою всі зібралися – діяльність Малокаратульського НВО.
Невдоволені, бо бідні
Зібрання відбулося у будинку культури, прийшло більше сімдесяти людей, і обговорення проблем села та його мешканців було досить емоційним. Відчувалося, що напруги додає не тільки назріле пониження ступеня навчального закладу.
У жителів Малої Каратулі, як і в багатьох таких же невеликих селах, доходи знижуються, а вартість життя зростає, тому й невдоволеність відчувалася чи не у кожній репліці із залу. Людям важко сприймати зміни, особливо, якщо вони не дають позитивного результату відразу.
Схід села у Малій Каратулі
– Ташанська громада почала працювати повноцінно і з власним бюджетом тільки з початку цього року, – зауважив у виступі Василь Вовчанівський. – До складу громади увійшло аж 14 сіл. І за шість місяців роботи у кожному з них просто нереально змінити все на краще. Людям доведеться трохи зачекати, набратися терпіння і головне – зрозуміти, що вони тепер так само відповідальні за своє село, як і голова громади та староста. Ініціативності та дружності – ось чого поки що бракує людям, аби разом гуртуватися й розвивати кожне село.
З огляду на пошарпаність того ж навіть малокаратульського будинку культури, на розбиті дороги, відсутність тротуарів, невпорядкованість деяких громадських місць у селі – підстав для оптимізму малувато. Тому в людей справді багато претензій було і до голови громади, і до представника ПП «Євросем» як орендаря їхніх паїв. Водночас ніхто з жителів нічого й не запропонував, аби гуртом зробити бодай якесь благо в селі для самих же себе.
Два учні на одного вчителя
Як розповіла місцевим жителям Таміла Дубина, начальниця відділу освіти Ташанської громади, у Малій Каратулі на початок навчального року офіційно налічуватиметься тільки 37 учнів та 27 працівників школи, з яких 16 педагогів та 11 осіб обслуговуючого персоналу (у т. ч. бібліотекар, музкерівник та вихователь).
Цьогорічної весни цю школу (1-9 класи) закінчили 50 учнів. Проте з їх числа семеро ходять з Вінинець, і ще шестеро – з Переяслава. Це вже інші територіальні громади. Тобто дітей з Ташанської громади (Малої Каратулі та Воскресінського) тут є менше 40 осіб. І зокрема, й за такої кількості заклад не може діяти як гімназія, згідно із законом і новою концепцією освітньої реформи.
Та головне – яку якість освіти, соціально-комунікативного розвитку зможе мати дитина, яка навчається у класі всього з двома-трьома ровесниками? І це першочергова причина того, що сільські громади змушені оптимізувати свої освітні мережі: реорганізовувати роботу малокомплектних шкіл, забезпечивши довіз учнів до повноцінно наповнених закладів і створивши там всі умови для здобуття якісної освіти.
Скільки грошей дає держава?
Нині держава не забезпечує в повному обсязі фінансування малокомплектних шкіл, а в Ташанській громаді усі саме такі. Державна освітня субвенція надається тільки на заробітну плату педагогічним працівникам і то з урахуванням базової розрахункової наповнюваності класів. Вона в кожному регіоні своя, залежно від щільності населення та відсотку дітей шкільного віку.
Якщо фактично дітей у закладі менше базової, то різницю в сумі витрат має покривати місцевий бюджет. Тож окрім дотації на заробітну плату педагогам, з бюджету громади оплачується заробітна плата технічному персоналу школи та штату працівників дошкільних закладів, вартість енергоносіїв, витрати на теплопостачання, харчування дітей, їх підвіз а також компенсації працівникам закладів, які доїжджають на роботу з інших місць, тощо.
Наприклад, до Малокаратульської школи в 1-4 класи записано 19 учнів, з них троє – з Вінинець. У цих класах від трьох до шести діток. У 5-9 класах – 18 учнів(!), з них 10 – жителі інших громад. Й утримання учнів у таких школах – це витрати переважно місцевих бюджетів.
У Ташанській громаді, як наголосив Василь Вовчанівський, тільки за перші п’ять місяців 2021 року з бюджету громади на утримання одного учня витрачено 35,5 тис. грн. У загальній сумі же йдеться про мільйони гривень. Це додатково до державної субвенції.
Не закрити, а змінити
Водночас законодавство гарантує кожній дитині освітній процес в дитсадку та в початковій школі за місцем її проживання. Такі заклади мають працювати скрізь, де є потреба. Тож у Малій Каратулі навчальний заклад не закривають, а тільки змінюють статус – там буде початкова школа і дитсадок, який відвідує 18 діток. Учнів середніх класів довозитимуть до тієї школи Ташанської громади, яку обере більшість батьків.
Таміла Дубина розповіла про причини оптимізації шкіл
Як зазначила Таміла Дубина, у п’яти школах Ташанської громади навчальний рік у травні закінчили 335 учнів, в тому числі з інших громад – 65. За підрахунками, у 2024 році в їхній громаді налічуватиметься всього 210 дітей. Загалом – це наповнюваність тільки однієї, та й то невеликої школи. Тож, як очевидно, процес оптимізації освітніх мереж у громадах ще тільки починається.
Діти всі наші, але гроші в кожного свої
Тепер про те, чому на зборах наголошувалося, що в малокаратульському закладі чимало дітей з інших громад.
Закон про освіту кожній дитині дає право навчатися у будь-якій школі, яку вона обере разом із батьками. Але гарантовано як першокласники, так і учні вищих класів, отримують місце із відповідним держфінансуванням тільки в тому навчальному закладі, який територіально закріплений за місцем їхнього проживання.
– Якщо батьки віддадуть свою дитину до школи чи дитсадка, що діє на території іншої громади, то вони мають знати, що водночас зобов’язуються взяти на себе і витрати на утримання там своєї дитини (підвезення до закладу, харчування, комунальні послуги тощо). Є й інший варіант: співфінансування витрат на освіту цих дітей на підставі меморандуму чи договору між головами відповідних громад. Проте на сьогодні таких домовленостей немає ні з Переяславською міської, ні з Циблівською громадами,– наголосила Таміла Дубина.
Крім того, посеред цього навчального року батьків трьох учнів Великокаратульської школи, які живуть у Помоклях (а це село Ташанської громади), попередили, що їхніх дітей підвозити шкільним автобусом до закладу вже не будуть. Тому діти змушені були змінити заклад і продовжити навчання у Виповзькій школі.
– До двох шкіл Ташанської громади, Малокаратульської та Улянівської, ходили діти з Переяславської та Циблівської громад. Василь Петрович у січні не став ламати цей режим і дозволив цим дітям закінчити навчання, – навела інший приклад начальниця відділу освіти громади. – Але тепер постало питання з фінансами. Наша громада готова підписувати договори про співфінансування. Інші – ні. Напередодні у Циблівській сільській раді відбулася сесія, і там депутати проголосували, щоб діти із сіл цієї громади, в тому числі і з Вінинець, ходили тільки до закладів Циблівської ТГ.
Сесія депутатів Ташанської ТГ відбулася 12 липня, де ухвалили офіційне рішення про пониження ступення Малокаратульського освітнього закладу – тепер там буде початкова школа/дошкільний навчальний заклад.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
