Шестикласник Андрійко Пилаєв із Переяслава любить малювати, грати в комп’ютерні ігри та куховарити. Але найбільше захоплення хлопчика – ліплення з пластиліну. Його вироби настільки досконалі, що їх нерідко плутають із магазинними.
Як і всі діти, Андрійко спочатку бавився пластиліном. А в п’ять років зліпив першу фігурку.
– Я сидів в інтернеті, знайшов відео на ютубі, як ліпити з пластиліну. Подивився – і зліпив фігурку Енерта (герой комп’ютерної гри – авт.). Він вийшов схожим, але набагато гіршим, ніж мої теперішні роботи, – розповів хлопчик.
З того часу Андрій захопився ліпленням ігрових персонажів. Поступово навчився робити їх максимально схожими. Колекцію аніматроніків, героїв популярної комп’ютерної гри, вважає найдосконалішою. І, відповідно, найулюбленішою.
Чим складніша фігурка, тим цікавіше її ліпити, каже Андрійко. Найбільше йому подобаються «зістарені» аніматроніки: у них на тілі є пошкодження, крізь які видно дроти. А також фігурки, в яких відкриваються зовнішні фрагменти і можна побачити внутрішні механізми.
Усі вироби хлопчика – надзвичайно деталізовані. Вуха, зуби, пальці, нігті, зіниці, дроти – всі найдрібніші деталі майстерно відтворені. Ретельно ставиться майстер і до підбору кольорів.
Андрійко виготовив колекцію аніматроніків
Андрійко ліпить ігрових персонажів із картинок або з пам’яті. З інструментів використовує лише пластиковий ніж, який продається у комплекті з пластиліном. На одну фігурку витрачає близько двох годин.
– Спочатку роблю уроки, а потім сідаю ліпити. Було, що міг і чотири фігурки підряд зробити. Якщо мене ніхто не чіпатиме, можу весь день ліпити, – каже він.
– Пластилін у нас скрізь: на ліжку, на одязі, на рюкзаку, на підлозі, – додає тато хлопчика Віталій Пилаєв, 36 років. Він працює водієм маршрутки. – Старий килим викинули, бо він був заліплений пластиліном. Купили новий і тепер застилаємо скатертиною, коли син ліпить. А робить він це постійно, – сміється.
Зізнається, що ліплення з пластиліну – затратне захоплення. Проте грошей на творчий розвиток сина вони не шкодують.
– Улітку в нас щодня йшла пачка пластиліну. Зараз – трохи менше. Великої, на 24 кольори, вистачає на три дні. Вона коштує 112 гривень, – зауважує тато хлопчика. – Ті фігурки, які сину вже не подобаються, він ламає. Змішує пластилін до купи – його повторно не використаєш. У нас вдома ящик наповнений таким змішаним пластиліном.
Віталій Пилаєв каже, що не має хисту ні до малювання, ні до ліплення. А от його дружина Алла, яка працює молодшою медичною сестрою у дитячому відділенні лікарні, охоча до творчості.
– Наша мама частенько малює. Не професійно, а для себе. Любить розмальовувати картини за цифрами, і сама сюжети вигадує. Таким чином нерви заспокоює, – зазначив чоловік.
– Коли мамі скучно, вона зі мною ліпить. Але не аніматроніків, а щось своє. Мені вона не допомагає, – додав хлопчик.
Усі вироби хлопчика – надзвичайно деталізовані
Нещодавно в ЗОШ №7, де навчається Андрійко, відбувся конкурс "Таланти сьомої школи". Переможця визначали шляхом голосування за фотографії із творчими роботами учнів на сторінці школи у фейсбуці. "Пластиліновий світ" Андрія Пилаєва переміг у номінації "художнє мистецтво".
– За мене проголосували 53 людини. Було приємно, що переміг. Мені подарували пластилін, це – найкращий подарунок, – зазначив хлопчик. – Більшість однокласників і вчителів не знали, що я ліплю. Вчителька малювання Галина Михайлівна і класний керівник Надія Миколаївна мене похвалили. На прохання вчительки виліпив із пластиліну символ нового року, бичка, і новорічну ялинку. Вони стоять у моєму класі.
Пластилінові ялинка і бичок прикрасили класну кімнату
– Ми в родині звикли до синових виробів, бо бачимо їх щодня, тому не вважаємо їх якимись незвичайними. А інші бачать і дивуються. Нас із дружиною нерідко запитували: «Це ви ліпите?» Ні. Ми навіть не торкаємося до фігурок. А після шкільного конкурсу мені знайомі казали, що спершу прийняли вироби за пластикові, магазинні. І навіть вчителька поцікавилася, чи вони точно з пластиліну, – розповів Віталій Пилаєв.
Андійко і в школі навчається добре. Найбільше любить малювання, математику й українську мову. Відвідує шкільний гурток із малювання. Його улюблений жанр – пейзажі.
– Спочатку думали віддати Андрія на бокс чи на боротьбу. Не захотів. Ми і не наполягали. Він у нас дитина творча. Якийсь час ходив на співи, не сподобалося. Пішов у гурток із малювання. Це його вибір. Ми дослухаємося до побажань сина, – зауважив тато хлопчика.
Хлопчик любить малювати пейзажі
Андійко має ще одне захоплення – кулінарію. Любить і сам їсти готувати, і мамі на кухні допомагати.
– Я ще не визначився, ким буду: або художником, або кухарем, – заявив він. – Умію макарони готувати, пюре, омлет, олів’є, салат з крабовими паличками. Мабуть, і торт зможу. Сам готувати не пробував, а мамі допомагав: крем збивав, тісто замішував. Це неважко. Мої улюблені страви – піца і суші. Піцу допомагав робити: нарізав продукти, розкладав на тісто. Було смачно.
– Я не вмію готувати, чесно кажу. Хіба пельмені можу зварити. Син краще готує за мене, – підтвердив його тато.
