Єрківці розташовані від Переяслава за 17 км. У 804 садибах мешкає понад тисяча осіб. У селі налічується близько 40 вулиць і провулків, має такі кутки: Центр, Хутір, Озера, Гузіївка, Жданівка та Гераськово. Нещодавно там побувала журналістка Переяслав.City.
"Від траси до центру назбирали вісім мішків непотребу"
Михайло Гич працює старостою Єрковець із листопада минулого року
Із листопада минулого року старостою Єрковець працює Михайло Гич, 58 років. Післяобідньої пори зустрічаюся з ним біля старостату, і він люб’язно запрошує до свого робочого кабінету. На стелажі виставлені усі 14 видань про Єрківці та його мешканців, що вийшли друком завдяки Михайлу Миколайовичу – невтомному досліднику історії рідного села. З боків стелажа стоять синьо-жовтий прапор та прапор Єрківець. На стіні висить великий портрет Тараса Шевченка.
– Його написав, на жаль, вже покійний уродженець нашого села Молоштан Петро Павлович і подарував його на 550-річчя Єрковець, – сказав господар кабінету.
Нагадаю, цю солідну дату єрківчани святкували з розмахом у 2005 році завдяки Михайлу Гичу. Згадкою про неї є кільканадцять розлогих кущів козацького ялівцю, що ростуть перед входом до старостату. Їх, а ще квіткові композиції тут було висаджено свого часу працівниками "Київзеленбуду" за кошти Михайла Миколайовича.
– Зізнаюся по правді, зараз наше село перебуває в занедбаному стані: дороги розбиті та ще й в багатьох місцях зарослі чагарниками, – зізнається він. – За їх вирубку-розчистку ми взялися відразу, як я приступив до своїх повноважень.
Спершу навели лад на вулицях Садова, Мисливська, Заводська та Уманська, де через "зелені тунелі" не могла вже проїхати габаритна сільгосптехніка. Не повірите, під час того благоустрою вивезли 50 причепів зрізаного гілляччя! Переб’ємо його на тріску і будемо опалювати нею школу чи якусь іншу установу в селі. А, окрім порослі, у селі є чимало сухостоїв. Ці аварійні дерева кожної миті можуть повалитися на лінії електропередач і наробити великого лиха. Ось і сьогодні електрики задля цих робіт вимкнули у селі світло.
Післяобідньої пори високі та розлогі тополі, рясно вкриті омелою, саме обрізали в центрі села. Ці роботи виконували працівники Старинської птахофабрики на благодійній основі.
– Наприкінці минулого року, коли не було ще снігу і стояла тепла, як для зими, погода, я залучив до прибирання вулиць сільських хлопців, – розповідає далі про благоустрій села Михайло Гич. – То вони дорогою від траси до центру Єрковець назбирали аж вісім мішків різного непотребу. Ще сорок мішків сміття ці хлопці назбирали на інших вулицях Єрковець. У планах розчистити ще й стихійні смітники, що роками утворювалися на околицях села та в лісосмугах поблизу Єрковець.
Не втямлю, чому єрківчани викидають побутові відходи, де їм заманеться, коли в селі організовано вивезення сміття? Користуючись нагодою, нагадаю своїм односельцям, що вивіз непотребу з-під дворів єрківчан відбувається щомісяця першого понеділка. Задля цього селом їздить два трактори. Ось настане тепло і в Єрківцях проведемо суботник. Хочу аби в нашому селі було чисто і в свята, і в будні.
"Колись було п’ять поштарок, а зараз – жодної"
У Єрковецькій школі навчається 82 учні, а дитячий садочок відвідує 24 вихованці. Через карантин час від часу дітей переводили на дистанційне навчання. Ось що з цього приводу сказали 6-класниці Ліза Буряк і Світлана Гордієнко, яких після уроків я зустріла в центрі села.
– Дистанційне навчання нам не подобається. Приміром, я не відразу сприймала тему, яку подавали через інтернет, і не мала можливості відразу перепитати про незрозуміле, – зізналася Ліза.
– А ще інернет було що глючив. Під час карантину домашнє завдання вчителі пересилали нам ще й по вайберу. А як треба було прочитати напам’ять вірш, то ми пересилали їм свої відео, – сказала Світлана.
Не так давно у Єрковецькому будинку культури капітально відремонтували фасад, дах, стелю та стіни всередині приміщення. Провели опалення, поставили металопластикові вікна. Лишилося замінити підлогу.
– Фундамент під цим приміщенням був закладений ще у 1896 році, – каже єрківецький староста. – Колись на ньому стояла церква. Під час Голодомору, а саме у період колективізації, її розібрали, вірніше, зняли куполи. Згодом у цьому приміщенні облаштували клуб. Під час війни в ньому спочатку був німецький госпіталь, а потім, як наші вигнали німців із села, сюди стали звозити поранених солдатів радянської армії. Ось така історія будівлі нинішнього будинку культури.
Наразі йде ремонт і в аптечному пункті, який розташований у приміщенні діючої амбулаторії загальної практики сімейної медицини Дівичківської громади. Сімейними лікарями тут працюють В’ячеслав Святенко (головний лікар) та Валентина Пластініна.
Поштове відділення (його завідувачкою є Олена Головаш) розташоване в адмінбудівлі. Воно працює три рази на тиждень: у вівторок, четвер та суботу. Післяобідньої пори того вівторка відділення було закрите – в селі не було світла.
– Колись у нашому селі було аж п’ять поштарок. Вони розносили по хатах не лише газети-журнали, а й супутні товари. А зараз у Єрківцях немає жодної. І саме тому значно знизилася передплата періодики, зокрема й "Вісника". Адже не кожному (особливо літнім людям) зручно приходити в центр села за поштою, – повідомив Михайло Гич.
"Ще жодного разу не зрадила бібліотекарській справі"
Адмінбудівля
В одній будівлі із старостатом успішно функціонує публічна бібліотека (вона є головною в Дівичківській громаді). Тут розгорнуто кілька виставок, зокрема: "Небесній Сотні – шана і молитва", "Безцінні скарби села", "Не бійся заглянути у словник".
– До 150-річчя з дня народження Лесі Українки наша бібліотека наразі бере участь в обласному поетичному онлайн-марафоні, – говорить директорка бібліотеки Ольга Шульга, 53 роки. – Відео односельців різного віку, коли вони декламують твори видатної поетеси, я виставляю на своїй сторінці у фейсбуці. А ось в YouTube їх виставляє обласна бібліотека.
Свою роботу я дуже люблю. Маю вже 35 років трудового стажу і всі у бібліотечній сфері. У Єрківцях працюю із 1991 року. До цього була бібліотекарем у Гайшині. Колись у цих чотирьох кімнатах розміщувалася сільська рада. А після того, як вона перебралася на другий поверх, тут облаштували бібліотеку. Радію, що розпочали ремонт – усі сім вікон тут уже поміняли.
Ірина Кончак, Лідія Андріяш, Наталія Декало у кафе-магазині "Берізка"
Протягом минулого року Єрковецька бібліотека поповнилася на 232 примірники. У ній зареєстровано понад 650 абонентів.
У Єрківцях працює дев’ять магазинів та два кафе-магазини – "Мрія" і "Берізка". У продуктово-промисловій крамниці (вона без назви), що розташована в центрі села, працює пункт "Нової пошти". Про його роботу, як загалом й про торгівлю в цьому закладі, продавчиня (ім’я своє не назвала) розповідати відмовилася. Так вчинили продавці й інших трьох магазинів, де я побувала того дня.
– Ідіть у "Берізку"! Там гарно, і продавці там чемні та ввічливі, – сказала мені одна із жительок Єрковець.
І справді, у "Берізці" відчула себе напрочуд комфортно. Ошатності приміщенню надають різьблені картини на стінах. Підмітила, що на фоні інших торговельних закладів села "Берізка" вирізняється високою культурою праці: товари тут акуратно розміщені лише на полицях-стелажах та в холодильниках-вітринах, ніяких упаковок з водою, ящиків з овочами в залі немає, як це є в деяких інших крамницях. Молочна продукція тут завжди свіжа – завозиться лише із переяславського молокозаводу, а хлібобулочні вироби – переяславського та кулиничського хлібозаводів. Тут також можна придбати пиріжки з різними начинками, які щоранку готують на власній кухні.
– До пандемії у цьому залі відбувалися і святкові, і поминальні заходи, – каже мама власниці "Берізки" Лідія Андріяш, 64 роки. – А загалом дизайном цього закладу займається моя донька Ірина Бойко. Вона ж слідкує й за завозом товару.
На території храму, ніби в пансіонаті
Понад 20 років тому у Єрківцях відкрили новозбудовану церкву на честь святого Архистратига Михаїла. Увесь цей час її настоятелем є Леонід Смаглюк. Він зі своєю сім’єю проживає в добротному будинку неподалік храму. У дворі садиби ідеальний порядок, фруктові дерева в садку майстерно підрізані, ягідники висаджені, мов під лінійку. А ще отець Леонід утримує пасіку, вулики виставлені рядочком під огорожею церкви. На території храму серед стежок-доріжок розбиті клумби, на деревах розміщені старовинні колоди-дупла та шпаківні.
– Ці хатки для птахів змайстрували дітки із недільної школи, що діє при храмі. А дупла-колоди перевіз сюди із Рівненщини, звідки родом. Вони належали моєму вже покійному діду, – говорить отець Леонід. – Ну а набагато красивіше тут – теплої пори року, коли цвітуть квіти. Односельці приходять сюди просто гуляти. Одна жінка, яка не є прихожанкою нашої церкви, якось сказала мені: "Отець Леонід, територія вашого храму мені нагадує пансіонат". А я їй: "То ви не просто гуляйте, а ще й бур’янець підривайте на клумбах". – "Бур’ян у мене й вдома є, а сюди я приходжу відпочивати", – так відказала мені.
Леонід Смаглюк -- незмінний настоятель церкви у Єрковцях
Церква опалюється твердопаливним котлом, який восени минулого року презентував благодійник Віктор Шеремета. А ось машину дров привезли сюди безоплатно завдяки місцевому фермеру Віктору Бебешку.
У Єрківцях є аж чотири кладовища. Вони всі обгороджені. З настанням весни там, як і по всьому селу, буде проведено благоустрій.
Єрківецький будинок культури
Рейсового сполучення Переяслав – Єрківці немає останні кільканадцять років. Тож єрківчани, аби добратися до міста, виходять на трасу і зупиняють там попутний транспорт. За проїзд платять 20 грн.
Михайло Гич висловлює вдячність керівникам та працівникам фермерських господарств "Геркулес", "Бебешко", "Білоусько" та СТОВ "Єрківці-2" за вчасну розчистку доріг від снігу власною технікою.
Переяслав. City дякує працівнику Єрковецького ЖКГ, церковному паламарю Василю Вараві, 65 років, за те що охоче погодився показати своє село. Адже Михайло Гич був зайнятий терміновими справами.
