Через дорожнечу бензину та його дефіцит на вулицях Переяслава таки помітно поменшало приватного транспорту. Люди замислюються: яка є вигідніша альтернатива персональному автомобілю? Вибір не надто великий. Якщо не враховувати громадський транспорт, то це велосипеди, електроскутери та електросамокати.
Велосипеди з електроприводом
Електрифікований транспорт, звісно, коштує порівняно дорожче механічного. На місцевому ринку він переважно китайського виробництва. Ціни в різних точках приблизно одинакові. Наприклад, у магазині АССОЛЬ електросамокат можна придбати за 13 999 та 14 999 гривень, електровелосипед там коштує 23 999 гривень.
Звичайно, як для нинішньої ситуації, то покупка не з загальнодоступних. Високої ціни додає саме велосипедний акумулятор. Та чи довго він прослужить? До того ж, на одному заряді довго не наїздишся, його вистачає на відстань приблизно від 12 до 50 кілометрів.
Виробники зазначають: якщо іноді крутити педалі на електроциклі, то дальність поїздки збільшиться. На тривалість роботи літій-іонної батареї, яка використовується на цих транспортних засобах, впливає рельєф місцевості, вага велосипедиста, а також погода – чим спекотніше на вулиці, тим меншу відстань ви зможете проїхати.
Загалом виробник стверджує, що акумулятор витримує 1000 зарядів та розрядів. Тобто, якщо ви їздите в середньому шість місяців за рік і будете заряджати батарею щодня, то вам її має вистачити років на п’ять.
Проте в реальності цей термін буде значно коротший через те, що взимку також потрібно слідкувати за станом акумуляторної батареї. Не бажано допустити повного її розряду, бо це призведе до часткового виходу із ладу: батарея втратить від 5 до 10 відсотків своєї ємності. Тож узимку батарею потрібно буде також іноді заряджати.
Іще одна суттєва деталь: літій-іонні батареї під час зарядки можуть самозагорятись, тож потребують нагляду. Натомість звичайний велосипед узимку ніякого додаткового обслуговування не потребує.
В Переяславі можна придбати веломашину широкої кваліфікації та різних виробників
У Переяславі є чимало магазинів, які займаються продажем веломашин. Придбати міські велосипеди від китайського виробника «CORSO» можна в магазині «Новий світ» за ціною від 6300 до 8300 гривень. Приблизно такі ж ціни й у магазині «Мотобарахолка», «Велосипеди», «Фламінго». Щоправда, марка інша — «SPARC», яка хоча й належить українському бренду, проте виробник той же – Китай.
Продавці роверів зазначають, що особливого ажіотажу не відчули довкола їхнього товару через те, що в країні бензинова криза. Продажі — на рівні звичних сезонних. Це традиційне підвищення попиту, коли містяни готуються до літніх поїздок на дачу, на городи чи й на прогулянку. Щоправда, одна із продавчинь зауважила, що останнім часом таки побільшало відвідувачів-автолюбителів. Але вони тільки заходять до магазину, подивляться на ціни та й ідуть на вихід.
Підприємець Олександр Демко розповів, що якраз перед війною завіз для свого магазину «Тандем» веломашини із Білорусі та з Харкова. На них попит таки зріс. У цьому магазині чи не найширший вибір різних велосипедів: дорослі (чоловічі й жіночі), підліткові, дитячі. Та й за класифікацією різні: міські, шосейні, туристичні, гірські та навіть є один фетбайк — позашляховий велосипед з великими шинами. Ціни залежать від марки й коливаються від 4 до 10 тисяч гривень.
Олександр Демко розповів, що вже після того, як Київ не раз обстрілювали, він зважився поїхати за товаром на київський завод «Ардіс». Побачив, що він розбитий, велосипеди погоріли. А один з найбільших виробників велосипедів в Україні — харківський "Велотрейд" перевіз частину підприємства в Хотин Чернівецької області, іншу частину – у Борщів на Тернопільщині. Тож тепер по вітчизняні велосипеди потрібно буде їхати туди.
На недільному базарі можна купити велосипед значно дешевше. Це ненові, а вже використовувані велики, проте робочі і всього за 1500-2000 гривень.
Велосипеди на Київському заводі після обстрілу
Тепер вигідно відремонтувати старий велосипед
Приватний підприємець Микола Барабаш, який займається продажем запасних частин до велосипедів, розповів, що попит на такі товари нині зріс майже на половину. Але під час війни забезпечити велосипедистів усіма необхідними запасними частинами таки складно.
Хоча чимало переяславців, які свого часу не здали на брухт велосипеди, придбані ще за радянських часів, тепер везуть або й несуть їх до майстрів, аби ті їх відновили чи й зробили капітальний ремонт.
На моє питання, чи бере він їх зараз у ремонт відповів:
– У мене зараз у дворі стоїть 15 велосипедів, привезених на ремонт. Більше не беру! — категорично заявляє майстер Валерій Остапчук. – Цим ще треба дати раду, вони там ремонту потребують різного.
Валерій Остапчук ремонтує велосипеди
Чоловік зауважує, що вартість ремонту залежатиме від того, які деталі потрібно поставити чи замінити. Запасні частини, якщо їх немає в Переяславі, він шукає в інтернет-магазинах по всій україні і замовляє доставку Новою поштою.
— Деякі велосипеди потрібно підварювати, перебирати, змазувати підшипники, перетягувати спиці на колесах. Іноді люди приносять саму раму та просять додати до неї все необхідне, щоб зробити робочий транспорт. З раритетних був 60-х років минулого століття марки «ЗиФ» — заводу імені Фрунзе. Під цією маркою велосипеди випускали тільки два заводи: в Пензі та Москві.
Дмитрик із дідусем забрали у майстра відремонтовану веломашину
Анекдот в тему
Зустрічаються два приятеля один зовсім схуд.
– Ти що, став займатись фізкультурою, що так скинув вагу? – Цікавиться товариш.
– Та ні, це бензин став такий дорогий, що аби заправити автомобіль потрібно віддати всю зарплату.
– А, то ти став ходити пішки.
– Та ні, їжджу, як і їздив, я просто перестав їсти.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
