Війна внесла свої корективи абсолютно у всі сфери життя українців. Надто ж змінила події, які приносили радість і щастя – весілля. До нього зазвичай готувалися і по півроку. Вибирали вбрання молодятам, замовляли завчасно за кілька місяців ресторан, ведучих, музикантів, готували весільну атрибутику, зокрема, й для популярних виїзних церемоній на природі. Тепер всього цього майже не стало, але молоді одружуються і навіть частіше, ніж до війни!
«Одружуємо людей майже щодня!»
– Якщо взяти минулий рік із лютого до середини липня, то за цей період було зареєстровано 97 шлюбів. Цього року за такий же період у Переяславському відділі ДРАЦС одружилося 250 пар, – розповідає керівниця установи Вікторія Литовченко. – Під час війни люди, напевно, переоцінили своє ставлення до життя. Багато хто зрозумів, що цінувати потрібно сьогодення, не відкладати щасливі моменти на потім. Думаю, це головна причина такого різкого збільшення охочих одружитися.
В умовах воєнного стану зареєструвати шлюб можна в день подачі заяви
Окрім цього, і держава сприяє, адже тепер не потрібно чекати місяць до бажаної події. В умовах воєнного стану зареєструвати шлюб можна в день подачі заяви. Для цього необхідно особисто прийти до ДРАЦСу з оригіналами документів: паспортом і ідентифікаційним кодом, ніяких додаткових довідок не потрібно.
Шлюби військовослужбовців маємо право реєструвати без їхньої присутності, але потрібен оригінал військового акту з підписом командира військової частини, де наречені, чоловік чи жінка, несуть службу.
У Переяславському відділі ДРАЦС реєструють шлюби з військовослужбовцями
Щодо самої церемонії, то молодята нині відмовляються від стандартних урочистостей. Обирають або скорочену церемонію, або ж і без того. Приходять наречені, ми кажемо їм кілька слів привітання, оголошуємо їхнє рішення взяти шлюб і вручаємо свідоцтво. У нас так складається, що майже щодня когось одружуємо! Водночас розлучень суттєво поменшало, що теж радує.
Засвідчити перед Богом
Якщо офіційна реєстрація шлюбів зросла майже втричі, то обвінчатися до церкви молодята зараз ідуть не так охоче, як раніше, зазначає настоятель Свято-Володимирського храму отець Іван Будняк:
– Обряд вінчання напряму пов’язаний з вірою, а зараз молодь, очевидно, менше схиляється до Господа. Дається взнаки й необізнаність саме суті цього обряду.
Можливо, насторожує брати на себе відповідальність, щоб потім не розвінчуватися, якщо спільне життя не вдасться. Раніше кожних вихідних ми здійснювали обряд вінчання, а зараз дуже зрідка. Нещодавно вінчалася пара, яка в офіційному шлюбі перебуває 26 років, а цієї неділі прийдуть до храму молодята, які щойно одружилися.
Здавалося б, триває війна, то варто стверджувати шлюби на небесах, але відбувається поки що навпаки.
Без зайвих церемоній
Навіть на найскромніше весілля, щоби воно було злагодженим і все йшло за планом, обов’язковозапрошували ведучого, який допоможе організувати і підказати основні моменти усіх обрядів.
Ольга Канавець, 29 років, займається цим понад 10 років. Каже, що усі попередні роки не було жодних вихідних, щоб вона не тамадувала. Але цього року її послуги замовляли нечасто, а за останні два місяці – усього двічі.
Ведуча весіль: "Перше замовлення в мене було на 9 червня"
– Починаючи з березня, до мене ще зверталися, щоби провести весілля, але я відмовляла. До людей в такий день треба йти з гарним настроєм, позитивом, а де ж його було взяти, якщо в Україні війна? Хоча у ресторанах тоді вже не відзначали, а збиралися вдома у родинному колі.
Я ще займаюся й обрядовою атрибутикою для цього свята, то люди замовляли дещо, але мінімум, щоби створити елементарну атмосферу весілля. У ресторанах почали відзначати цю подію тільки з червня. І перше замовлення в мене було на 9 число. Гостей на весілля все ж запрошують тепер мало, не більше сорока осіб – найближчі родичі і друзі.
До війни весілля святкували і два дні, з ведучим складали сценарії різних обрядів, тостів, розваг, замовляли феєрверки.
Ольга Канавець за останні місяці проводила весілля двічі
– Зараз святкувати гучні весілля не на часі, і люди це розуміють. Ніхто не заморочується над тематикою свята, дрібною атрибутикою, хоча раніше цьому надавали великого значення.
Щодо музики і конкурсів, то молодята саме з цього приводу найбільше хвилювалися: чи доречно це буде взагалі? На одному весіллі я провела повністю всю свою заплановану програму. Хоча й домовлялися з нареченими, що будемо орієнтуватися по ситуації. То на початку свята я кілька слів сказала про ситуацію в країні і подякувала нашим захисникам-воїнам ЗСУ, які оберігають нас, і що маємо змогу тут зібратися задля такої події.
Щодо музики, то на жодному весіллі російських виконавців не було, звучала лише одна пісня російською, але українського співака. А так весільний репертуар дуже змінився – тільки українські або закордонні пісні.
Музичні смаки змінилися
Підтверджує це і відомий музикант Микола Гриценко. Каже, що з довоєнного в репертуарі лишилося незмінним одне – весільні українські пісні.
– За роки професійної діяльності я маю у своїй колекції музику на будь-який смак. Але з того плей-листа, який звучав на весіллях минулого року, використовую тільки частину. По-перше, замовлень зараз майже немає. За останні місяці я грав на весіллі лише один раз. По-друге, смаки у людей дуже змінилися. Російськомовні пісні навіть просять не ставити. Та й мені вже вухо ріже, аж якось не пособі стає від них.
Дуже популярною зараз є «Ой, у лузі червона калина» в сучасній обробці. Її замовляли кілька разів, а дітвора в один голос підспівувала. Із українських виконавців ставив Дзідзьо, Пономарьова, Віктора Павліка, Скрябіна, або ж іноземних виконавців: гарно публіка сприймає хіти 70-90-х років.
«А в ресторані…»
Для відзначення пам’ятного дня у мирний час потрібно було далеко заздалегідь бронювати місце проведення весілля, бувало, і за півроку, бо існувала черга в певні заклади. Зараз же, визнають їхні власники, якщо і були замовлення, то їх частково скасували. Одним із найпопулярніших місць для святкування на Переяславщині був заміський ресторан «Венеція», де великий зал і простора територія.
– У нас до початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну вже на травень всі вихідні були замовлені, – розповідає господар ресторану Михайло Федун. – Потім молодята майже усе скасували, тільки дехто переніс: одне на вересень і кілька на жовтень. У липні поки заброньовано зал на дві події, на серпень є тільки одне замовлення. Кількість весільних гостей теж відчутно зменшилася: близько 50 осіб, а не 200, як то було в минулі роки. Меню в нас не змінилося: пропонуємо всі наявні страви і замовники в основному погоджуються.
"Венеція": "Меню в нас не змінилося: пропонуємо всі наявні страви і замовники в основному погоджуються"
Ще одним із популярних місць для весіль був ресторан «Покровський» в центрі міста. Там теж є великий зал і два маленьких, вигідна локація, смачна кухня.
– Цей рік з минулим навіть порівнювати не варто, – розповідає власниця ресторану Вікторія Тімірханова. – Якщо хтось і замовляє зал, то кількість гостей зменшилася втричі. Зазвичай було від ста запрошених, максимум у нас вміщалося 180 осіб. Раніше на вихідні замовлені були всі три зали, особливо в пік весіль – восени. Зараз раз на два тижні одне весілля святкують на 20-40 гостей.
Примітне й таке, що на святкування приходять переважно гості-жінки, чоловіків дуже мало, бо багато їх на війні. Змінилося в нас і меню, замовляють скромніше. Якщо раніше це було десь 1000-1200 грн. на людину, то зараз – 700-800 грн.
"Покровський": "Якщо хтось і замовляє зал, то кількість гостей зменшилася втричі."
До кінця літа в нас бронювання залів майже немає, все вільно. Зате на осінь є замовлення, мабуть, люди все ж сподіваються, що війна закінчиться, настане мир в Україні і весілля святкуватимуть з подвійною радістю.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
