Резонансоною стала дискусія поміж членів топонімічної комісії при Переяславській міськраді з приводу найменування головної вулиці міста. Обговорення вийшло за межі зали засідань, де проводилися зібрання членів комісії, про що Переяслав.City повідомляв раніше.
Зрештою, переяславці мають право глибше дізнатися причину спорів, мотиви й аргументи, а також можливі наслідки тих змін, які можуть бути в разі ухвалення комісією рішень без належної фахової аргументації науковців. Тож сьогодні про історію формування та найменування головної вулиці Переяслава розповіла наукова дослідниця історії міста Людмила НАБОК.
Вулиця Богдана Хмельницького є головною магістраллю Переяслава, розташована в мікрорайонах Давньоруському, Заальтицькому, Вокзальному, Андруші, Бабачиха. Напрямок її – зі сходу на захід. Починається від річки Трубіж, перетинає річку Альту та три площі: Богдана Хмельницького, Борисоглібську, Привокзальну, має криволінійне трасування.
Сучасна планувальна структура вулиці складалась протягом декількох століть. Найдавнішою її частиною, безперечно, є та, що розташована в центрі міста. Топографічно ця місцина має вигляд рівного плато між річками Трубіж та Альта. Забудова тут розпочалася ще в ХІ ст., хоча власне вулиць в середмісті не було майже до початку ХІХ ст. Існували квартали, які перетиналися кривими проїздами й тулилися купками попід фортечними валами.
А вже з ХVІІ століття між цими кварталами був чітко означений один із головних проїздів – дорога між річками, якою пролягали головні транспортні та поштові шляхи, де відповідно були влаштовані брами: Ковальська (шлях до Дніпра) та Гайшинська (шлях на Яготин, Лубни).
Ось такою була передісторія появи головної вулиці міста Переяслава, планувальна структура якої закріплюється у 1832 році, згідно з генеральним планом реконструкції 1810 року. Саме тоді цьому проїзду відвели роль головної магістралі.
Трасування вулиці починалося від Трубізького мосту, доходило до кварталу нинішньої вулиці Магдебурзького права, де повертало вправо і пролягало до теперішнього будинку міської ради. Там її шлях знову повертав уже ліворуч і прямував до Альтицького мосту, де й закінчувався.
План забудови Переяслава з вулицею Головноконтрактовою
Вулиця не мала назви аж до початку ХІХ століття. Лише після затвердження генерального плану міста її там вперше позначили як Головнотрактову, а у вжитку вона тоді мала назву Центральна. Саме від середини ХІХ ст. вулиця набула значення не тільки головної транспортної магістралі, а й адміністративної, торговельної, адже перетиналася з торговельним майданом та житловою забудовою.
Відтак планування вулиці максимально випрямили і забудовували спорудами найважливішого соціально-громадського призначення: це – поштова станція, міська управа, повітове училище, друкарня, лікарня, аптека. У 1888 році там постав будинок Земства, а в 1905 році – жіночої гімназії. Протягом 1904–1941 років на цій вулиці були розміщені крамниці, амбулаторія, суд, пожежна команда, страхові товариства, годинникова майстерні, заклади харчування, цирульні, пекарня, музей, готель.
Запис в архівних докмуентах вулиці з назвою Шевченківська
З початку ХХ століття головна вулиця міста називалася Центральна, а в 1921 році перейменована на Шевченківську, або ще вживалася назва Шевченка. Так тривало до 1954 року. Хоча, зауважу, що майже до 1926 року в офіційній документації актів цивільного стану громадян частенько вживалися обидві назви: бувало, що народжувалися на вулиці Шевченка, а помирали на Центральній. Такі казуси щезли з документів на початку 1930-х років.
Забудова головної вулиці Переяслава. Земська управа.
Після Другої світової війни межі вулиці розширили, була утворена нова площа, де постав адміністративний центр та готель. Вулиця збагатилася на той час сучасними цегляними будівлями пошти, гастроному, ательє індпошиву, швейної фабрики. Стару житлову забудову тоді знесли і були споруджені перші багатоповерхівки, комбінат побутового обслуговування.
Окрему свою історію трасування та декілька назв має і та частина теперішньої вулиці Б. Хмельницького, що лежить від Альтицького мосту до виїзду/в’їзду в місто. До другої половини ХІХ століття вулиці як такої там не існувало, а був лише шлях на Київ, обабіч якого, особливо після спорудження в’язниці, переяславці стали активно забудовувати житлом. В другій половині ХІХ столітті колишнє передмістя долучили до загальної площі Переяслава.
Дорога мимо тюрми планувалася як Київська
Згідно з генеральним планом 1810 року, від Альтицького мосту до в’язниці була запроєктована вулиця з назвою Київська. Головна увага в проекті була сфокусована на майдані навколо Борисоглібської церкви. Планувалось надати площі круглої форми, адже вона здавна виконувала роль транспортної розв’язки. Але насправді масштабних робіт тоді так і не провели. Був лише розширений той шлях, що склався історично, його впорядкували і надали статус вулиці.
На головній вулиці міста у ХІХ столітті, окрім Борисоглібської церкви та приватної забудови, стояли одноповерхові будинки товариства Черкаського цукрово-рафінадного заводу з крамницею (лавкою), богадільні Полтавського губернського земства, бараки інвалідної команди, закінчувалась вулиця спорудами в’язниці та лікарні. А вже далі були тільки хутори: Бабачиха, Трубайлівка, Кірасірщина Перша, Чубаря, Яковенка, Покотила, Вєтрова, які у своєму плануванні мали однорядну забудову.
Архівний документ із зазначенням у Переяславі вулиці Борисо-Глібська
З початку ХХ століття і до 1943 року вулиця називається Борисо-Глібська (саме таке написання траплялося в документах того періоду, хоча були й такі версії її написання як Борисівська чи Борисоглібська). На короткий проміжок часу, усього на двадцять днів – з першого по 21 вересня 1943 року – німецькою окупаційною владою була перейменована на Широку.
Про перейменування цієї ділянки на назву Шевченківська поки що архівних відомостей не виявлено. З 1954 року вулиця отримує назву Богдана Хмельницького. Тоді ж у межі міста долучили хутори Трубайлівської сільради, які розташовувалися на правому березі Альти, а з 10 липня 1958 року вулиця Богдана Хмельницького була продовжена головним шляхом поселень Бабачихи.
Наприкінці 60-х років ХХ століття за цією ділянкою вулиці Богдана Хмельницького остаточно закріпилась роль транспортної артерії міста. Тут були сформовані дві важливі площі міста, що зберігають своє значення донині: Привокзальна, Борисоглібська (до 70-х років Базарна, потім Леніна). Вздовж вулиці розташовують важливі соціальні закладі: лікарняне містечко, автобусний вокзал, крамниці, дитячий садок, багатоповерхові житлові будинки. Враховуючи комунікативну роль вулиці Богдана Хмельницького, ширину дорогу збільшили вдвічі.
Цей історичний екскурс має підтвердити, що аргументація опонентів про «повернення історичної назви» цій вулиці є некоректною – з переліку дійсно історичних назв сучасної вулиці Богдана Хмельницького вихоплена лише одна її назва і певного часового простору. Водночас нинішнє криволінійне трасування цієї вулиці не має тих обов’язкових ознак, за якими її можна було б називати проспектом, – повинен мати перспективу, чи бульваром, ознакою якого є широка алея посередині шляху.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
