Переселенці з міст, постраждалих від війни, розповіли, чи планують своє життя у Переяславі ВІДЕО

Тетяна: Я з міста Слов’янськ Донецької області. Воно в нас дуже красиве, я його дуже люблю. Воно історичне – битва князя Ігоря, про яку йдеться в "Слово о полку Ігоревім", відбулася біля Слов’янських солоних озер. І також воно відоме сіллю, якої сьогодні немає, на жаль.

Олександра: Ми приїхали з Харкова. Це моя душа, душа моєї сім'ї. Всі харків'яни знають, що Харків – це дуже круте місто. Місто для молоді. Не можна описати словами, треба побувати, щоб проникнутися, там повітря навіть інше. Дуже багато студентів, парків, скверів, фонтанів.

Аліна: Люблю Харків за те що там дуже гарні будинки, місцевість. Місто дуже велике, розвивається завжди. Там є парк "Фельдмана", парк Горького – місто було класне.

Поліна: Я з Дружковки Донецької області. Це мій дім, я там виросла, там родичі, друзі, рідна обстановка.

Галина: Ми приїхали з Луганської області, місто Лисичанськ. Приїхали в тому році, в кінці березня, бо в нас було вже дуже гаряче. Бомбьожки, люди гинуть... Ми приїхали до знайомих, жили в них. Лисичанськ люблю, бо це моя батьківщина, я там народилася, виросла. Всі батьки, предки там були.

Тетяна (Слов’янськ): До Переяслава переїхала у березні минулого року. Тут подобаються перш за все добрі люди, чуйні. Місто історичне, гарне, красиве. Ми все ж таки сподіваємося на мир, і що повернемося до свого міста. А поки що будемо тут, бо тут безпека.

Ірина (Костянтинівка): Ми з донькою приїхали з Донецької області. Скажу чесно, коли приїхали до Переяслава, він нам сподобався набагато більше. Можливо, тому, що дитині тут пощастило з викладачами, з колективом у школі, з самою школою. Нам скрізь у Переяславі подобається. Дивовижно, що ми взагалі не сумували за домом. Нам дуже хотілося б лишитися саме тут.

Поліна (Дружковка): До Переяслава я приїхала близько року тому. Тут інший менталітет, люди приємні, хороша атмосфера. Таке маленьке, хороше містечко. Поки не знаємо, як поверне життя, чи залишимось тут.

Анастасія (Білопілля): До Переяслава переїхали 5 червня 2022 року. У Переяславі подобається все! Місто дуже гарне, дуже багато про нього знали, в нас тут родичі. Тут дуже добре, тепло, нагадує рідний дім. Люблю гуляти по центру, на річці біля "Любокраю". Та поки що не вирішили, чи залишимось.

Катерина (Маріуполь): У Переяславі мені подобається те, що тут тихо. Спокійне місто, не мегаполіс – мені за моєю натурою це подобається. Люди дуже добрі, привітні, всі щирі й допомагають. Люблю гуляти в парках, ще не знаю назв, до Дніпра їздимо. Я навчаюся дистанційно на третьому курсі Приазовського державного технічного університету. Поки що планую його закінчити. Стосовно себе, хочу рухатися далі, а батьки залишаться тут найближчим часом.

Олександра (Харків): У Переяславі багато живої природи, часто їздимо на Дніпро, в парк. Дуже гарні добрі люди. Загалом ми, авжеж, повернемось до Харкова, коли буде перемога. Але тут нам подобається.

Вікторія (Харків): Приїхала до Переяслава у березні минулого року. Тут подобається, бо тихо. Я тут ще не стикалася з поганими людьми, дуже привітні люди. Любимо Музей просто неба, дуже там гарно. Єдина проблема – міський транспорт. З Борисівки до центру доїхати доволі складно.

Галина (Лисичанськ): Переяслав, що мене вразило, – дуже старовинне місто з давньою історією. Коли ходиш вулицями і думаєш, як тут ходили видатні люди – Сковорода, Шевченко, це хвилює кров. Дуже подобається Музей просто неба, багато разів туди ходили. Поки не знаємо, чи залишимося, бо там же ще є родичі, квартира, все майно. Тут немає нічого. Але я ще вагаюсь, бо, може, нам не буде куди вертатися. За цей рік почали постійно говорити українською. Донбас російськомовний, бо в багатьох родичі в росії. Тому багато людей не знають українською жодного слова. Мені доводилося в школі виступати, то я українську вивчала. Коли моя донька йшла до школи, в них був український клас, російський і збірний. Ми обрали український.

Тетяна (Слов’янськ): У мене є донька Ксенія, їй 7 років. Вона перейшла у другий клас гімназії №2 і ходить на англійську мову в "Поліглот" та на танці у Dance Life.

Ірина (Костянтинівка): Донька навчається у ліцеї ім. Івана Мазепи. Їй дуже подобається, додому не хоче. У неї тут дуже багато друзів. Нікуди, окрім школи, поки не ходить займатися. Вистачає навчання і подруг.

Олександра (Харків): У мене є син Ростислав, йому шість років. В нього тут уже є кілька друзів на тренуванні та біля дому, з якими він ходить у "Дитячу мрію". Він займається джиу-джитсу. До школи швидше за все піде наступного року. Поки що віддали його в "Поліглот".

Галина (Лисичанськ): Донька навчалася онлайн у своїй школі. У нас дуже гарна школа, гарні вчителі. І я точно знаю, що моя дитина на уроках. Їх у класі 28, але багато дітей виїхало за кордон, на уроки виходить близько 13. Тут, у Переяславі, вона пішла на сучасні танці. Дуже вдячні соціальному захисту, бо вони нас запрошують на різні цікаві заходи.