У селі Ташань активісти громадської організації взялися за відновлення церкви, що на території сільського кладовища. Починання підтримали дорослі жителі села і їхні діти. Одна з ініціаторок справи – Анжеліка Батечко, 49 років, розповіла Переяслав.City про цей проєкт детальніше.
Зашпаклювали стіни, а дах же тече
– Ще навесні минулого року, коли тут був похорон нашого Героя Віталія Краснюка, який загинув у березні 2022 року, приїхало чимало людей з інших регіонів України. Були його товариші по службі, побратими. Вони звернули увагу на кладовищенську церкву, біля якої поховали Віталія та зробили зауваження, що вона така пошарпана. Нещодавно тут же поряд поховали ще одного Захисника України ташанця Олександра Овдієнка. Тож я й задумалася над тим, що треба таки нам відремонтувати церкву, аби хлопці не лежали біля обшарпаних стін. Під час однієї із поминальних субот священник Василь Думанський відкрив цю церкву і я подивилася на неї зсередини. Це було жахливе видовище: деякі шибки вибиті, в кількох місцях протікає дах, пташки змостили гнізда на іконах…
Але особливо мене «зачепило» убранство храму. Окрім ікон, на стінах висіли рушники, які свого часу вишивали ташанці та дарували церкві. На одному був вишитий напис: «Мене вже немає серед живих, і цей рушник я дарую церкві, щоб він висів на мою згадку». Старожили села розповіли, як раніше в них було прийнято: після смерті родичі покійного приносили до церкви вишиті рушники та ікони.
Під час однієї з зустрічей із групою молоді, котрі минулого року ініціювали ремонт у Ташанському будинку культури, порадила провести генеральне прибирання в тій занедбаній церкві. Хоча б винести сміття, попрати рушники, почистити ікони. Отець Василь радо погодився прийняти несподівану допомогу.
Мешканці Ташані ремонтують церкву
Та коли ми почали знімати зі стін ікони й рушники, за ними відкрилися величезні тріщини. Тоді ми зрозуміли, що простим прибиранням тут не обійтися. Вирішили те зашпарувати й ще пофарбувати стіни. Гроші на фарбу ми виділили з нашого сімейного бюджету.
Але ж стіни – стінами, а над ними була нікудишня стеля! У деяких місцях через дірявий дах вода вже протікала не лише на стіни, а й на підлогу. Отже, потрібно було ремонтувати накриття. Місцеві жителі пригадали, що востаннє його латали понад тридцять років тому.
І доки ми з чоловіком Юрієм Борисовичем Коржовим вирішували, як вийти з такої непростої ситуації, молодь ревно взялася до роботи: зашпарували всі тріщини, почали фарбувати внутрішні стіни. І якщо не вирішити кардинально щось із дахом, то вся робота молоді протримається до перших рясних осінніх дощів.
Вирішили звернутися до мешканців села з проханням збору грошей на ремонт церковного даху. Дехто казав, що з нашого задуму нічого не вийде, мовляв, в Україні війна, а ви надумали ремонтувати нікому не потрібну церкву. До того ж, натякали, що згуртувати людей на таке чи й вийде, бо ташанці недружні, а та церква потрібна хіба що мертвим. Проте батюшка сказав, що у Бога немає мертвих, для Нього всі живі.
Процес перекриття даху
Процес перекриття даху
Процес перекриття даху
Процес перекриття даху
Ташанці не залишилися байдужими
– Та ми вирішили все ж спробувати. В аптеці поставили банки з написом «На ремонт церкви», й жителі села почали відгукуватись. Про збір коштів ми повідомили в соціальних мережах. Ви знаєте, долучилися навіть ті, хто давно виїхав із села. Наприклад, Валентина Петрій. Вона телефонувала своїм знайомим і заохочувала, так ми зібрали необхідну суму.
Павло Григорович Ярош тридцять років тому ремонтував цей дах. Нині чоловіку вже 70 років, та, попри вік, він заліз на дах і його обміряв, щоб знати, скільки на перекриття нам потрібно металу. В одній із точок його продажу нам нарахували суму близько 80 тисяч гривень. Це було забагато. Зате в іншому магазині чоловік навіть намалював схему розкрою листів металопрофілю, за якою практично не було відходів. А загальна сума була аж на 15 тисяч меншою.
У єднанні сила!
Павло Григорович відразу ж зібрав по селу команду з досвідчених чоловіків і хлопців, які й попрацювали угорі: Валерій Зубриловський, Іван Олексійович Діденко, Василь Миколайович Поліч, Володимир Сахно, Григорій Майстренко, Юрій Коржов, Георгій Коржов, Ярослав Юрченко.
Директор комунгоспу Ташанської громади безкоштовно надав кран
Чоловіки гуртом перекрили дах
Коли хлопці розкрили церкву, то побачили, що варто замінити ще й деякі крокви та дошки. Люди почали приносити дерево, яке в них було вдома.
Всевишній також нам допоміг: за час, доки церква стояла розкритою, з неба – ні краплини дощу. За тиждень ми завершили перекриття даху, це обійшлося в 68 тисяч гривень. Для полегшення робіт на верхотурі Павло Григорович звернувся до директора комунгоспу Ташанської громади Олександра Ковкрака, який з дозволу голови Василя Вовчанівського безкоштовно надав нам кран. Завдяки цій техніці Юрій Коржов та Павло Ярош навіть «позолотили» маківку!
Люди стали приходити прибирати навколишні могили. Вирізали великі дерева, обкосили недоглянуті могили та вигін навколо церкви – так звільнили її з довколишнього чагарника.
Відновлення церкви продовжиться
– Тепер ми подивилися на те, який красивий дах зробили, і вирішили продовжити ремонт усередині. Хочемо зробити натяжну стелю, відремонтувати підлогу, а також влаштувати доріжку до церкви, щоб навіть у негоду можна було б до неї підійти. Нині збираємо на це кошти, потрібно ще близько 50 тисяч, але частина суми у нас уже є.
Благодійна допомога активістам не завадить
Благодійна допомога активістам не завадить
Із батюшкою вирішили, що в поминальні суботи в цій церкві буде правитися служба. У найбільші церковні свята вона буде теж відчиненою, аби люди приходили поставити свічку в пам’ять про померлих родичів. А ще це буде своєрідна церква-музей, де зберігатимуться речі, які колись люди жертвували на храм.
Юрій Борисович Коржов віднайшов у архівах імена людей, які померли під час Голодомору. Тож ми плануємо на фасаді церкви встановити меморіальну дошку із їхніми іменами. Таких людей у Ташані більше трьохсот, імена 250 уже встановили. Тобто водночас триває і пошукова робота. Також плануємо розчистити місце братського захоронення заморених голодом і встановити там хрест.
Старовинні ікони та вишивані рушники в інтер’єрі Ташанського цвинтарного храму
Робота з відновлення церкви насправді здружила багатьох жителів села. Поки чоловіки працювали на даху, жінки готували їм обід. А ще важливо, як долучилася молодь – приходили працювати щосуботи з ранку до пізнього вечора. Подяка батькам, які виховали таких дітей, звісно, всім чоловікам, які майже два тижні як волонтери працювали на будівництві даху. Особливо Павлу Григоровичу Ярошу, який взявся керувати цим процесом. Активну участь у ремонті брав та залучив до справи прихожан і сільський священник. Важливо, що початок відновлення церкви покладено.
Реставрація фасаду
«Протягом століть у Ташані парафіяльної церкви не було. Православний люд був приписаний до церкви сусіднього села Положаї.
У 1842 році на кладовищі коштом князя Миколи Голіцина була споруджена дерев’яна церква, освячена на честь Преподобного Сергія Радонезького. ...Після встановлення радянської влади служби в церкві були припинені, але відновлені у 1941 році. Після війни церква знову була закрита.
У 2005 році в центрі села, неподалік сільського будинку культури за сприяння меценатів був збудований новий храм» (за книгою «Православні храми Переяславщини», автт. О.Колибенко, Л.Набок).
Такою була церква до ремонту
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
