Біля гімназії з початковою школою №5 у Переяславі якраз місяць як ведеться колосальне будівництво – до кінця року має постати капітальне протирадіаційне укриття. Про очікування і реальність навчального процесу за таких умов директорка навчального закладу Тетяна КАСЬЯН розповіла Переяслав.City.
"Все обірвалося в одну мить..."
Будівництво ведеться на території навчального закладу – де був шкільний стадіон навпроти через алею. Вздовж неї дерева обмотані попереджувальною стрічкою і написами «Обережно», «Небезпечно». Побачивши сторонню людину на території, підходить директорка. Охоче погоджується показати найпростіше укриття, що поряд, і завдяки якому діти навчаються нині за партами, хоч і в дві зміни.
Зону будівництва на території гімназії відгородили попереджувальними стрічками
– Я просто не можу себе опанувати, – каже Тетяна Володимирівна, їй ніяк не вдається відімкнути навісний замок на вході до укриття. – Сьогодні зранку дізналися, що раптово помер наш завгосп Колесник Віктор Петрович. Все обірвалося в одну мить.
Йому 68 років, але він був у нас незамінним господарником, багато в які питання я навіть не вникала, бо знала, що на нього можу розраховувати. Ось і на табличці укриття написано його ім’я, контакти, бо він тут поряд жив, мав ключі відкривати… Віктор Петрович увесь вік прожив цією школою… Працював учителем музики, а потім після пенсії став завгоспом, – зі сльозами розповідає директорка.
Головний вхід до найпростішого укриття облаштували під легкою надбудовою
"Ніхто сном-духом не знав, що там щось є"
Головний, ближчий від закладу, вхід до укриття для учнів облаштований легкою надбудовою з металопрофілю з великим вказівним написом. Замок на дверях так і не піддається навіть помічниці, тож директорка пропонує зайти з протилежного боку – укриття має два входи/виходи. Там класичний на вигляд вхід до погреба, в його невеличкому приміщенні раніше зберігалися овочі для їдальні. Коли ж кинулися терміново робити найпростіше укриття, використали і його.
– То це батьки ходили до міського голови і домоглися, щоб зробити тут хоч тимчасове укриття? – запитую.
– Та ніхто нікуди не ходив! – заперечує директорка. – Я в цій школі з 1992 року. З того часу пам’ятаю оцей горбик, він був усі роки, – вказує на земляний насип під травою із витяжною трубою зверху. – Он там у нас був невеликий погріб для овочів. А тут усе було засипано, заросле травою. Ніхто і сном-духом не знав, що там щось є. Воно ж не використовувалося.
А всі ж чекали, що область нам збудує укриття, про нього розмови були ще з весни. Потім це почало затягуватися, і ми вже захвилювалися. (На сесії 4 серпня міський оголосив, що очікують оголошення тендеру на будівництво укриття лише 17 серпня – авт.). Тоді, це було, здається, 7 серпня, я зібрала колектив радитися, бо була повна невизначеність: або перша школі і друга зміна, або дистанційне навчання, або взагалі невідомо як все буде.
А перед цим нам один із колишніх учнів підказав, що на місці того горбика має бути ще один погріб, бо вони ще дітьми туди спускалися. Ми вирішили спробувати відкопати його. Повідомили про це міськраду.
За пару днів до нас приїхав міський голова, десь оперативно знайшов екскаватора, і коли копнули – провалилося і відкрився вхід, він був засипаний відходами вугілля. Потім батьки зійшлися і розкопали та розчистили його вручну. А там виявився отакий великий погріб.
Біля шкільного овочесховища розкопали "нікому не відомий закинутий погріб"
Головний вхід закрили легкою конструкцією з металопрофілю
Укриття облаштоване протипожежним щитом
Нові вимоги задля комфорту дітей
Тетяна Володимирівна вмикає світло в укритті, перед нами – велика галерея з трьох залів, об’єднаних відкритими дверними проймами. Перший – той, що відкопали, другий – добудований: між старими погребами викопали котлован, з блоків поставили стіни, перекрили панелями, зверху зробили земляний насип, всередині пофарбували стіни, залили нову підлогу. Третє приміщення найменше, що було овочесховищем. Там облаштували сантехнічний вузол: підвели воду, каналізацію, поставили умивальник і дві кабіни стаціонарних туалетів.
В укриття підвели каналізацію і воду, тож облаштували стаціонарні туалети і умивальник
– Раніше можна було ставити біотуалети, це простіше і швидше. В нашій ситуації, на жаль, це не пройшло, бо з’явилися нові вимоги до облаштування найпростішого укриття, – пояснює директорка.
Вмикає примусову вентиляцію – все працює. Хоча приміщення добре провітрюється і завдяки відчутному протягу між відчиненими дверима з обох боків сховища. Тож сирості не відчувається. В укриття підведений потужний силовий кабель на той випадок, якщо доведеться поставити і вмикати електричні обігрівачі. Досі в них не було потреби.
– Бачте, як швидко і гарно все вийшло, хоч ніхто не вірив, у соцмережах багато неправди писали, називали собачою будкою, – обурюється співрозмовниця.
Директорка гімназії Тетяна КАСЬЯН показує укриття
В укриття поставили сидіння з палацу "Україна"
На території гімназії погріб розкопали 10 серпня, а 25 вересня діти прийшли у свої класи. Нині там навчається 308 учнів у дві зміни, укриття розраховане за нормами лише на 200 осіб. У перший же день у закладі влаштували тренувальну евакуацію, розсадили дітей по місцях – кожному класу своє. А наступного дня була тривога, то всі знали куди йти і як діяти.
Сидінням для дітей у цьому укритті слугують просто розкішні як для цих умов м’які частини театральних крісел.
– Наприкінці своєї каденції як міського голови Тарас Костін домовився з дирекцією столичного палацу культури «Україна» про ці списані крісла. Планували, що зроблять нову основу і в усі школи поставлять в актові зали. Завезли їх на зберігання в наш тир, хоч я й не хотіла. А коли тепер кинулися на чому дітей посадити, згадали й про них. З колегами дістали з тиру, на сонечку просушили-провітрили – вони були в чудовому стані. І дітям на них тепер так зручно!
У розкопаному погребі влаштували хороше укриття для учнів гімназії №5 з концертними кріслами з "України"
"Зараз іде конкуренція за учнів"
– Для нас дуже важливо було розпочати якомога раніше очне навчання, – наголошує директорка. – В нас багато учнів із Комуни. Їхні батьки неодноразово заявляли: якщо упродовж місяця школа не запрацює, то вони переведуть дітей навчатися в Стовп’яги, де навчання очне. Це було дуже напружено. Як директор я боялася втратити наших учнів.
Сьогодні саме батьки обирають, де буде затишно і комфортно їхній дитині вчитися – це їхнє право. Це питання великої ваги. Зараз конкуренція за учнів. Тому я з батьками весь час тісно співпрацювала, радилася щодо кожного кроку.
У вересні тільки учні 1-2 класів гімназії навчалися очно в другу зміну на базі гімназії №1. Учні 3-9 класів працювали дистанційно. Відділ освіти забезпечив організоване підвезення початківців як із п’ятої, так і з сьомої шкіл, зазначає директорка.
Два «шкільні автобуси» міської громади, які закріплені за закладами Дем’янець і Великої Каратулі, забирали дітей на маршрутах з Комуни і з Карані і вчасно підвозили до гімназії №1. Для них там перший урок – о 12-30. А в 15:30 закінчувалися заняття. І забирати дітей батьки мусили вже самостійно.
– Так це було складно і дуже незручно батькам, особливо, працюють, бо доводилося двічі відпрошуватися з роботи: випровадити дитину на уроки, а потім забрати. А в нас же стояло питання про навчання в другу зміну всіх дітей нашої школи! Тим більше, що спочатку планувалося таке лиш до 15 вересня. Батьки чекати, мовляв, хай і дистанційно, але в рідній школі.
Більшість батьків погодилася почекати укриття і відправити дітей таки до рідної школи №5
Темпи будівництва укриття поки затягуються
– Тепер очікуємо нового укриття, коли його збудують, то всі діти навчатимуться в одну зміну. Будівельники заїхали у 20-тих числах вересня. За договором у них кінцевий термін – 31 грудня 2023 року. І вони ж повинні освоїти, бо це бюджетні кошти, – наголошує очільниця гімназії.
Замовником робіт з будівництва протирадіаційного укриття є департамент капітального будівництва Київської ОДА. Із переможцем тендеру – київською фірмою ТОВ «703 Металообробний завод котельного обладнання» – уклали договір 11 вересня на суму 26 млн 740,5 тис. грн.
Згідно з погодженим графіком виконання робіт, на цей час на об’єкті мали би виконати підготовчі роботи, розпочати загальне будівництво та вже укладати мережі водопроводу й каналізації. Поки що ж бригада, як очевидно, відстає від графіка.
На 23 жовтня мали би починати монтаж стін, але щось не склалося, і робітники не прибули на обєкт взагалі, підвтердила керівниця. Тож поки там виритий лише величезний семиметровий котлован і укладена на дно щебенева подушка, як сказали робітники, – півтора метра завтовшки.
На об'єкті будівництва укриття 19 жовтня засипали щебеневу подушку
На об'єкті будівництва укриття 19 жовтня засипали щебеневу подушку
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
