Добрі люди прихистили родину погорільців із Вінинців, та втративши все, вони ще потребують допомоги

Іванна ДАНЮК журналістка

19 січня 2024 18:31

Будинок родини Зірників із Вінинців Циблівської громади повністю згорів 8 грудня минулого року. Люди, на щастя, врятувалися, хоча й травмувалися. З речей у них залишилося тільки те, в чому встигли вискочити. Яка ситуація в родині зараз, розповідає Переяслав.Сity.

Будинок Зірників повністю згорів

У помешканні жили троє людей. Вони ще спали, як у будинку зайнялося. Прокинулися власне від тріскоту пожежі. Рятувалися поспіхом: "Пам'ятаю, що вибив рукою вікно. Розрізав її сильно. Але в те вікно ми з дружиною змогли вилізти, а теща (62-річна Людмила Макаренко, – авт.) залишилася в палаючому будинку". Так про те, що сталося Переяслав.City прокоментував Іван Зірник 8 грудня 2023 року – у день події.

Підрозділ ДСНС того дня на місце події прибув через 15 хвилин після виклику. За півтори години пожежу ліквідували, але вогонь знищив домівку та все майно його власників. Погорільці й досі оговтуються від того, що трапилося.

– Щиро дякуємо людям, що вони відгукнулися і не залишили нас із чоловіком зимувати просто неба. Крім того, упродовж цього часу жителі Переяславщини як з міста, так із сіл, дали нам одяг і допомогли з продуктами, адже згоріло абсолютно все. Уціліли лише мої документи й телефон, а також спідня білизна, в якій ми спали, – розповідає Олеся Зірник.

– Я роботи не боюся, – каже Іван Зірник, – до пожежі був у будівельних бригадах, працював на різних об'єктах. Зокрема, в одній із бригад нашого міста займався монтажем сантехніки та систем опалення. Але коли з дружиною рятувалися з палаючого дому, невдало, якщо можна так сказати, розбив правою рукою вікно і сильно її травмував.

Поріз був дуже глибоким, наклали шви. Рана ніби й загоюється, але повноцінно рука ще не працює. Я і лівою можу щось потроху робити, але не так вправно. Словом, я тимчасово лишився без роботи.

Травма вже заживає, але рука повноцінно ще не працює.

Людмилу Федорівну, маму Олесі, тимчасово прихистила її родичка, а Лесю з Іваном – знайомі. Зараз подружжя Зірників облаштовує будинок у Вінинцях, який стояв на продаж, але господарі впустили туди погорільців пожити. Щось можуть зробити своїми силами, але й допомога небайдужих людей їм буде не зайвою.

– Господарі навіть погодилися щоб ми купили їхній дім, виплачуючи його вартість частинами. Будинок старенький, але цілком придатний для життя, – зауважує Іван. – Є пічне опалення, але треба відремонтувати грубу. Потребують деякого ремонту стіни, тече стеля у веранді. Одна із кімнат передбачена під облаштування ванної кімнати. У дворі пробита свердловина, але в хаті води немає – треба встановити мотор і прокласти труби. Ми ще не живемо в цьому домі, поки що там робимо косметичний ремонт, прибираємо.

– Будинок був абсолютно порожнім, але небайдужі люди допомогли з меблями: маємо ліжко для нас і софу для мами, шафу, столи та кілька тумбочок, – додає Олеся. – Воду тимчасово будемо брати із криниці на подвір'ї сусідів. Найближчим часом односелець пообіцяв допомогти відремонтувати грубу, тож сподіваюся, що скоро зможемо переїхати. Поки живемо в знайомих, які нас прихистили, але не хочемо їх надто довго тіснити.

Будинок, в якому жили Зірники до пожежі, відновленню вже не підлягає. На будівництво нового вони не мають коштів. Сподіваються, що осилять викупити дім, у якому скоро житимуть.

– Ми не звикли просити про допомогу, адже завжди намагалися справлятися власними силами, – зауважує Іван. – Однак зараз від підтримки не відмовимося, бо втратили все: згорів посуд, побутова техніка, меблі, одяг. Усе придбати ми наразі не маємо за що. Коли вийду на роботу, буде простіше, а поки скрутно. Якби рідні та небайдужі люди не допомагали, то навіть і не знаю, як би справлялися.

Родина буде вдячна людям за будь-яку допомогу!