Сьогодні, 21 червня, у Переяславі попрощались із захисником Ігорем Володимировичем Хланем. Йому навіки 42 роки.
Рідні розповіли, що Ігор був мобілізований до війська у квітні 2024 року, після підготовки вже 30 травня став на захист Батьківщини на передньому краї оборони. 6 червня з ним пропав зв'язок. А потім прийшла чорна звістка – загинув 16 червня під час виконання бойового завдання під містечком Красногорівка в Донецькій області, розповідає Переяслав.City.
Попрощатися із воїном до його садиби прийшло чимало людей. Хтось плакав, хтось переживав втрату внутрішньо, не виказуючи на людях болю. Але нині чи не в кожну родину переяславців так чи інакше постукала війна…
Рідні і друзі згадували та з готовністю розповідали нам, яким був Ігор:
– Батьки Ігоря переїхали до Переяслава із Поліського після аварії на ЧАЕС. Ігор зростав на мужнів на моїх очах, – розповідає сусідка пані Наталя, – Батьки в нього були хороші і сина виховали таким же. Він працював і на племстанції, а потім перейшов у тепломережу. Любив будівельну справу, допомагав ставити на будинках дахи та і в іншому не відмовляв. Дуже багато людям зробив добра. Й вони це пам’ятають – он скільки прийшло провести його в останню путь. Осиротіла його родина – дружина Людмила та дітки Ярослав і Діанка…
– Я старший за брата на 12 років. І він ось загинув, а я живу… – у розпачі каже брат Сергій. – Ріс Ігор, як і всі нормальні пацани. Любив ходити по гриби. Наш батько іще з дитинства привчив його і до риболовлі, то він любив і це заняття. Взагалі любив життя…
Провести в останню путь прийшов хрещеник Ігоря Хланя – Стас. Хлопцеві 16 років, він дуже сумує за хрещеним, каже: «Коли б не зустрілися з ним, хрещений завжди цікавився, як у мене життя, чи не має проблем…»
– Прийшли попрощатися і провести в останню путь товариша по роботі – разом працювали в тепломережі та й живемо одній вулиці, сусіди, – розповідає пан Олександр. – Ігор був відповідальним на роботі, надійним товаришем, спокійною хорошою людиною. Дуже шкода його… Гинуть, гинуть наші кращі чоловіки. Війна нікого не збереже.
– Ми з Ігорем разом працювали на котельні, – розповідає ще один товариш Олександр. – Він був хороший, добродушний хлопець. І такий, як кажуть, майстровитий – все, за що візьметься, доведе до толку. Приблизно місяців зо два як його призвали до війська. І оце довелося з ним побачитися знову вже… на похороні.
Відспівували Героя у Володимирівській церкві священники ПЦУ. Благочинний Переяславщини Іван Бобітко у проповіді наголосив:
– Для того, аби встояла Україна, а наші діти росли українцями та спілкувалися рідною українською мовою, ми, на жаль, платимо дорогу ціну… Сьогодні, у скорботі схиливши голови, ми знову просимо Бога, щоб він змилувався над нашим народом. Щоб із якомога меншими жертвами настала бажана перемога… Ігор зробив усе, аби покоїтися у мирній, вільній та незалежній Україні.
– Дуже боляче дивитися зараз на рідних і близьких: на дружину, на доньку, на сина, на брата, на сестру, на племінників та всіх тих людей, від яких забрали сьогодні найріднішу людину. – сказав на цвинтарі міський голова Вячеслав Саулко. – Ігоря знали як надзвичайно добру й привітну людину. Він прекрасний хлопець, гарно навчався в школі. Мав багато друзів… Вічна тобі пам'ять, дякуємо тобі за все те що ти зробив для нас.
Офіцер І відділу Бориспільського РТЦК та СП Володимир Мамітько традиційно передав прапор дружині та дітям Ігоря Володимировича. Як зазвичай, його промова була відвертою і з невимовним болем у голосі:
– Короткий військовий досвід, але підрозділ спеціального призначення. І неважливо, скільки ти носив військову форму – з 2014-го чи з 2024 року. Головне, що одягнув її. А одягти нашу зелену форму «піксель» – це вже бути героєм. Людмило, запам’ятай: ти – дружина Героя, ви – діти Героя. Дякую, Ігоре, за короткий і дуже важкий шляш..
Поховали Ігоря Хланя поряд із могилами батьків на Підварському кладовищі з усіма військовими почестями. Слава Герою!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
