Мистецький проєкт переяславок «Мозаїка відчуттів у відчуттях. Як пахне мир?» вийшла на міжнародний рівень

Олена КАЛІНОВИЧ

04 вересня 13:35

Вірш «Як пахне мир» написала у 2022 році директорка бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ольга Шкира. Ним прониклася до глибини душі й художниця Людмила Башук. Під цим враженням вона за півтора місяця написала однойменну серію картин. Про синергію творчості і нові мистецькі проєкти авторка розповіла Переяслав.Сіty.

Вірш «Як пахне мир»

Людмила Башук водночас є псхологинею і керівницею арт-студії "Malen", тож до створення малюнків на тематику миру в Україні залучила і своїх вихованців. Так виник соціально-психологічний проєкт «Мозаїка відчуттів у відчуттях: Як пахне мир». Його мета – не дати українцям за кордоном забути, звідки вони родом, де їхнє коріння. Наразі він вийшов навіть на міжнародний рівень, і продовжує розвиватися.

– Усе почалося в перший рік повномасштабного вторгнення, – каже пані Людмила. – Поетичні рядки вірша «Як пахне мир», який написала Ольга Шкира, глибоко запали мені в душу, відкинули тугу та депресію, пробудили жагу до життя.

Мисткиня Людмила Башук з Переяслава

Ольга Шкира та Людмила Башук

Картини Людмили Башук з Переяслава

Діти творять альманах

Цикл картин, присвячений цьому віршу, я писала буквально на одному диханні – настільки сильним було бажання творити. Також запросила до цього художнього процесу і діток, вихованців студії. Їхнім завданням було з допомогою своїх малюнків поділитися відчуттями – «Як пахне мир»?

Ініціативою зацікавилися і батьки юних митців, які створили аматорські відеосупроводи, де діти озвучували те, що вони прагнули намалювати і донести до глядача. Ось, наприклад:

Єва Таранущенко, 5 років: «Мир пахне вишнею, квітами. Квіти – рожеві, зелені, червоні і голубі. Мир пахне сонцем. Мир пахне мамою і мною».

Денис Загоровський, 6 років: «Мир пахне рідними руками. Мамині руки – добрі, лагідні, теплі. Татові – мужні, сильні, які завжди захистять».

Марк Ярощук, 8 років: «Сонце припікає, хочеться поплавати у річці, заховатись під деревом, полежати на травичці і пограти в ігри на айфоні. Це все пахне миром».

Павло Фарило, 9 років: «Мир пахне квітами. Їх можна подарувати мамі або бабусі. Квіти – красиві, червоні. Вони цвітуть і пахнуть миром. Мир пахне кавуном. Кавун – смачний, солодкий і з вітамінами. Я хочу великого херсонського кавуна».

Дитяче сприйняття світу – яскраве, чисте, наповнене теплом і світлом, незважаючи на війну, адже малюнок для дітей – це своєрідна мова почуттів і відчуттів. І це спонукало мене до створення художнього альманаху «Як пахне мир», де вміщені мої картини та дитячі малюнки, вірші та роздуми про мир, надію та віру.

Не забувати свого роду

Також ми з пані Ольгою подумали про те, що було б доцільно організувати спілкування онлайн українців, яким довелося покинули батьківщину і тих, хто залишився вдома. Ми вважаємо, що це особливо важливо для тих, хто за кордоном.

Знаю не одну таку історію: подружжя з дитиною виїхало, рятуючись від окупації, дитині було чотири роки. Зараз вона вже пішла до школи – у Польщі, Німеччині, Чехії чи Бельгії.

Спілкуються іноземною мовою, долучаються до іноземної культури. Це нормально, це життя. Але важливо при цьому ніколи не забувати свого роду, свого походження, свого коріння. І наш проєкт створений саме для цього.

Творчість яка об'єднує

Перша зустріч під назвою «Як пахне мир?» відбулася 30 червня 2024 року о 18.00 за київським часом. У ній брали участь мешканці Переяслава та канадської Оттави. Переяслав представляли Ольга Шкира, я і мої учні.

Від Оттави були івентор заходів для українців в Оттаві Анастасія Мартишко, експертка з дитячого виховання, радіоведуча подкасту «Усвідомлене батьківство» Тетяна Дук, поетка, стипендіатка річної стипендії Президента України Ярина Михайльонок та українські діти, які разом із батьками емігрували в Канаду.

Ми побачили, що і діти, і дорослі в захваті від такого формату. Теми для розмов були різноманітними: моральне оздоровлення через малювання та поезію, цілющий вплив арт-терапії на психологічне здоров’я дітей і дорослих.

Найбільше ж обговорювали те, чому в такі кризові періоди, як війна, концепція миру стає настільки важливою для колективної свідомості суспільства, та яку роль відіграє колективна свідомість у формуванні почуття безпеки та спокою людей під час конфліктів. Пісня, вірш, малюнок, спогад, емоція, передані під час цього спілкування – це те, що об’єднує, надихає і підтримує.

Наукова психологія і мистецька асоціація

10 квітня 2025 року в Університеті відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Ментальне здоров’я та психологічне благополуччя: наука і практика». На цій конференції був присутній відомий учений у галузі психіатрії, медичної психології та психотерапії, директор Навчально-наукового інституту психічного здоров'я Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця Олег Чабан, і він схвально відгукнувся про наш проєкт.

Однією зі складових конференції зазначалася Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?». Там була присутня помічниця Олени Зеленської і попросила подарувати їй наш альманах, який у повній мірі відповідає спрямуванню програми. Пообіцяла, що обов’язково передасть його пані Олені.

Людмила Башук та Олег Чабан

7 березня 2025 року в Мистецькій галереї ЦКМ відбулася презентація виставки «Як пахне мир» з роботами мисткині та вихованців арт-студії «Malen».

– Вірш пані Ольги потрібно «прожити» кожною клітиною тіла. Заплющити очі і відчути, як пахне мир саме для вас: свіжоскошеною травою, повітрям після дощу, маминими млинцями, осінніми яблуками… Надихнувшись цими поетичними рядками, я створила картини, хотіла, щоб вони були позитивними та несли радість. Мої учні також перейнялися і почали й собі малювати, – каже Людмила Башук.

«Я ніколи не задумувалася про те, як пахне мир. Якось, у перший рік війни, йшла через луг додому, птахи літали дуже низько, гули сирени, трава колихалася і пахла якось особливо. І я спитала себе: «А як же він пахне, той мир? Ми, українська нація, як ніхто, сьогодні хочемо миру!».

Під впливом настрою я написала коротенький емоційний вірш, і одного разу прочитала його пані Людмилі: «Як пахне мир? Пахне травою, ароматом бузковим, дощем веселковим…». Її серце відгукнулося на мої відчуття, а результатом цього є теплі, життєствердні картини її та учнів, представлені на виставці. Усі ці роботи, а також коментарі до них маленьких художників зібрано в альманасі з такою ж назвою «Як пахне мир», – сказала на відкритті виставки Ольга Шкира.

Ольга Шкира та Людмила Башук

Україна – Британія. Переяслав – Дорсет

16 травня 2025 року в рамках соціально-психологічного проєкту «Мозаїка відчуттів у відчуттях: Як пахне мир» відбувся ще один прямий ефір – теплий, глибокий і змістовний: «Україна – Британія. Переяслав – Дорсет». Учасники з двох країн онлайн обмінювалися віршами, піснями, спогадами, дитячими мріями – усім тим, що торкає найглибші струни душі.

Також ми показали відео, зняте в студії «Malen», де діти малювали і відображали свої відчуття на папері чи полотні. Ці моменти є свідченням того, як мистецтво допомагає дітям висловлювати те, що не завжди можна сказати словами. Картини стали простором, у якому переплелися біль, світлі мрії та пошук внутрішнього миру.

З боку Британії зустріч організувала Оксана Палета, співзасновниця ініціативи «Зерна надії» в графстві Дорсет, Велика Британія, а також випускниця Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Саме завдяки її зусиллям британці мали змогу побачити частинку України через пісню, малюнок, дитячі спогади.

Діти у вишиванках заспівали «Подоляночку», вірш «Сіла птаха» натхненно прочитала Ольга Шкира. Усе це створило атмосферу відкритості, тепла, щирості й зв’язку поколінь. І, можливо, найемоційнішим моментом стало зізнання маленької дівчинки з Харкова: «Я мрію повернутися додому».

Мир – це не абстракція

Наш проєкт довів, що мир – це не абстракція. Це запах рідної землі, тепло спогадів, дитячі мрії й обійми. І саме мистецтво здатне зберегти й донести цей нерозривний зв'язок поколінь через кордони, мови, часові пояси. Мир має запах. І під час таких зустрічей ми всі його відчуваємо.

У вересні ми плануємо спілкування такого ж формату з українцями, які емігрували в Польшу, на черзі – ті, хто виїхали в інші країни.

Також розпочали роботу над публікацією ще одного мистецького альманаху з роботами моїми та учасників арт-студії «Malen». Він буде називатися «Феєрія квітів». Я поки що написала чотири картини, але треба хоча б п’ятнадцять-двадцять.

Діти теж створюють свої роботи, загалом, ми активно працюємо. Обов’язково влаштуємо і однойменну виставку. Все це ми робимо з єдиною, найголовнішою метою – щоб наші земляки, розсіяні по всьому світу, завжди пам’ятали, хто вони, звідки вони, і як пахне мир в Україні.