Зв’язок із Олегом Горовим обірвався за два тижні до загибелі: Переяславщина попрощалася з Героєм

Іванна ДАНЮК журналістка

Вчора о 18:31

Переяславщина провела в останню земну дорогу ще одного свого Героя – матроса ЗСУ Олега Горового із села Пологи-Чобітки Циблівської громади. Прощання із Захисником відбулося сьогодні, 16 жовтня. Про воїна та чин його похорону розповідає Переяслав.City.

Вранці кортеж із домовиною Героя Олега Горового вирушив від моргу до Свято-Успенського собору в Переяславі, де відбулося відспівування полеглого воїна.

На центральній площі міста другий день в жалобі приспущені прапори. Учора місто віддало шану Воїну з Переяслава Дмитру Козакову. Сьогодні знову траурний подзвін.

Священник Іван Поліжак звернувся до присутніх зі словами вдячності за сина, брата, чоловіка і батька, який без вагань став на захист України. Також співчуття родині висловив міський голова Переяслава Вячеслав Саулко.

– Залаєш ми в злу годину, // Ой, залаєш ми в злу годину. // Сам не знаю, де погину, // Сам не знаю, де погину... – традиційні скорботні рядки виконали на завершення заупокійної служби шість священників. У храмі всі присутні стали навколішки.

Жалобна пісня – неофіційний гімн-реквієм – у храмі лунає потужно, сповнюючи собою простір і серця. Вона – символ нашої спільної болі, глибокої втрати й нескореності. Бо навіть у скорботі гідність українського народу не стишується в силі.

Після богослужіння траурна процесія вирушила до рідного села Героя, аби віддати останню шану й поховати Олега Горового на кладовищі в Пологах-Чобітках.

Прощання з Олегом Горовим у Свято-Успенському соборіАвтор: Іванна Данюк

Прощання з Олегом Горовим Автор: Іванна Данюк

Воїн, чоловік, батько, син

Горовий Олег Миколайович народився 27 квітня 1989 року. До повномасштабної війни працював на будівництвах, був майстром малярної справи. Разом із цивільною дружиною виховували двійнят – сина Олега і донечку Дашу, яким нині чотири роки.

Закінчив Полого-Вергунівську середню школу. Після того Олег переїхав до Києва і відразу ж пішов на роботу. Працював на будівництвах, займався малярством: фарбував предмети інтер'єру, обладнання, інструменти. Останні роки мешкав у Переяславі. Любив риболовлю, цінував прості радощі життя й завжди був готовий допомогти іншим.

16 січня 2025 року він був призваний на військову службу. Служив гранатометником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти військової частини А4548.

Його двоюрідний брат Героя, розповів, що Олег був добрим, життєрадісним, чесним і відважним чоловіком:

– Олег був із небоязливих. Отримав повістку і пішов служити. Казав, що йому не страшно. Ми часто зідзвонювалися, але наприкінці вересня, за два тижні до загибелі, зв'язок із ним обірвався. Ми знали, що він на позиції і чекали дзвінка, сподівалися, що вийде на зв'язок… Але замість цього отримали страшну звістку. Це було останнє бойове завдання Олега…

Олег Горовий загинув 7 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Прощання з Олегом Горовим Портрет загиблого матроса ЗСУ Олега ГоровогоАвтор: Іванна Данюк

Прощання з Олегом ГоровимАвтор: Іванна Данюк

На колінах, з прапорами в руках і квітами встеленою дорогою...

У Пологах-Чобітках, де народився Олег Горовий, домовину Героя-земляка жителі зустріли на колінах, з прапорами в руках та дорогою, встеленою квітами, від в'їзду в село й аж до місця останнього спочинку воїна.

– Разом з хлопцями Олег тримав оборону до останнього. І ми всі тут присутні, повинні про це пам'ятати. Бо якби не вони, так уже б давно кацап був тут і топтав би нашу землю, і ми були б рабами. Тож, звертаюсь до всіх і прошу всіх завжди пам'ятати таких як Олег. Пам'ятати наших Героїв. Допомагати всім, чим можемо, як ніколи об'єднатися в один кулак і дати гідну відсіч ворогу, – сказав у прощальному слові голова Циблівської громади Олександр Палагута.

Прощання з Олегом Горовим у селі Пологах-ЧобіткахАвтор: Іванна Данюк

Прощання з Олегом Горовим Голова Циблівської громади Олександр ПалагутаАвтор: Іванна Данюк

Прощання з Олегом Горовим на кладовищі у селі Пологах-ЧобіткахАвтор: Іванна Данюк

– Такі, як Олег, – це наш щит. І, на жаль, дуже часто вони повертаються на щиті – як сьогодні Олег. Ми навіть не будемо шукати слів розради для його рідних і близьких, бо таких слів не існує у всьому Всесвіті. Цей біль і, як розпечений цвях, вбитий у серце, він житиме там завжди, – наголосив від 1 відділу Бориспільського РТЦК та СП Олександр Молоткін.

Звернувся до присутніх і священник Іван Будняк, який передав слова підтримки від релігійної громади Переяславщини та закликав вірити і молитися:

– Молимося за наших бійців, за наших захисників, просимо в Бога допомоги й сили, щоб згуртуватися і здобути перемогу над ворогом. Через Святе Писання Господь обіцяє, що почує наші молитви й дасть нам опору. Тому ми маємо бути єдині: йти до храму Божого, молитися разом і підносити свої благання. Якщо ж немає змоги прийти до храму, моліться вдома, читайте Святе Писання і звертайтеся до Бога з проханням про перемогу. Бог обов'язково почує і допоможе. Саме до цього я й закликаю всіх нас – вірте і моліться!

Прощання з Олегом Горовим Від 1 відділу Бориспільського РТЦК та СП прощальне слово промовив Олександр МолоткінАвтор: Іванна Данюк

Прощання з Олегом Горовим Священник Іван Будняк закликав молитися і звертатися до Бога з проханням про перемогуАвтор: Іванна Данюк

Прощання з Олегом Горовим на кладовищі у селі Пологах-ЧобіткахАвтор: Іванна Данюк

Після військового автоматного салюту Олександр Молоткін вручив державний прапор, яким була покрита домовина, мамі й брату Захисника. Поховали полеглого Воїна Олега Горового під супровід Державного гімну, з усіма військовими почестями на сільському кладовищі.

Тепер на цвинтарі у Пологах-Чобітках майорить жовто-блакитний стяг. Він тут єдиний.

У Захисника України залишилися мама, двоє дітей, молодший брат.

Вічна слава і світла пам'ять Герою.

Прощання з Олегом Марченком Прощання з Олегом Горовим на кладовищі у селі Пологах-ЧобіткахАвтор: Іванна Данюк