Історія купчої 1900 року: неграмотна міщанка купила в Переяславі на публічних торгах хату з землею

Олена КАЛІНОВИЧ

Сьогодні о 19:49

До фондового зібрання НІЕЗ «Переяслав» надійшов цікавий раритет – це купча на придбання ділянки з будинком у Переяславі місцевою мешканкою Іриною Іванівною Найденковою.

Документ передала заповіднику її праправнучка переяславка Ірина Жукова. Її дівоче прізвище Найденко – вже скорочений варіант прізвища прапрабабусі по батьковій лінії. Цей документ збергівся у родині і потрапив до пані Ірини як спадок, який вона вирішила передати науковцям. До речі, саме на тій землі потім уже нащадки збудували новий будинок і живуть там досі, розповідає Переяслав.City.

Що таке купча?

Купча чи кріпосний акт – у царській Російській імперії так називався документ що засвідчував найбільші угоди і речові права на нерухомість. Це аналог сучасному нотарільному завіренню та реєстрації права на власність.
До запровадження нотаріального положення 1866 року кріпосні акти були двох типів:

звершені кріпосним порядком (дарчі, закладні, купчі);
заносилися до книг тільки для явки та засвідчення (заповіти, листи-позики, закладні на нерухомість).

Після 1866 року кріпосні акти складалися в нотаріуса і записувалися у книги, виписка з яких представлялася старшому нотаріусу на затвердження, записувалася в кріпосну книгу та відмічалася в реєстрі кріпосних справ. Ця виписка і називалася кріпосним актом.

Документ, який Ірина Жукова передала переяславським науковцям, написаний від руки чорнилом на гербовому папері. Аналізуючи цей документ, можна дізнатися цікаві моменти з життя повітового міста Переяслав поч. ХХ ст. Зокрема, що кріпосні акти зберігалися не в Переяславі, а в Лубенському нотаріальному архіві. На території Троїцькій парафії були вулиці Поштова і Садова. Частина міщан була неписьменною і документи на їх прохання могли підписувати поручителі.

Придбаний "грунт с домом оценены в 270 рублей"

Подаємо текст мовою оригіналу, наближено до сучасного письма:
«Выпись из актовой книги Переяславского Нотариуса Сергея Ефимовича Шопен за 1900 год
Лист 20-й стран 1-й и 2-й № 2-й
Тысяча девятисотого года Января пятнадцатого дня явилась ко мне, Сергею Ефимовичу ШОПЕНУ, Переяславскому Нотариусу, в контору ко мне, находящуюся в городе Переяславе 1-й части по Садовой улице в доме Шопен, известная мне лично мещанка Ирина Ивановна НАЙДЕНКОВА, имеющая жительство в городе Переяслав, в сопровождении известных мне лично свидетелей: гражданина Ивана Георгиевича Холодного и дворянина Ивана Ивановича Срибного, имеющих жительство в городе Переяславе, и представила мне для совершения ДАННОЙ засвидетельствованную копию Определений Уездного Члена Лубенского Окружного Суда по Переяславскому уезду, состоявшемуся 20 ноября 1899 года об утверждении за нею Ириною Ивановною Найденковою приобретенного ею на публичном торге 31 июля 1899 года при Переяславском Уездном Съезде произведенном и оставленного за нею за дом ей крестьянина Емельяна Ивановича РЕВЫ принадлежавшего последнему грунта с домом состоящего Полтавской губернии в городе Переяславе, а именно: грунт в городе Переяславе в Троицком приходе по Почтовой улице мерою примерно СОРОК ВОСЕМЬ квадратных соток, граничащий со сторон: 1-й Речка Трубеж 2-й Тропинка на Вал 3-й грунт солдата Александра Прудского 4-й грунт Емельяна Ревы. На этом грунте дом деревянный крытый соломою одноэтажный с двух жилых отделений и сеньми; длины восемнадцать аршин, ширины девять аршин и высоты три аршина. Означенный грунт с домом оценены в двести семьдесят рублей и в означенной сумме утверждены на нею Ириною Ивановною Найденковою. Проэкт сего акта читан Найденковой в присутствии вышепоименованных свидетелей и по одобрении с нею внесен в актовую книгу, из которой вновь прочитан тем же порядком.

"За ее неграмотную по личной просьбе росписался мещанин Пинхус Меерович"

Далі в документі описаний порядок справляння мита та процедура завірення купчої. До речі, міщанка Найденкова була неграмотна і за неї ставив підпис переяславець єврейського походження.

"Выпись на гербовый лист в один рубль двадцать пять копеек следует выдать мещанке Ирине Ивановне Найденковой, которою она и должна быть представлена в Лубенский Нотариальный архив для отметки в реестр крепостных дел.
Пошлины крепостныя в количестве десяти рублей восьмидесяти копеек оценочной суммы грунта и дома как превышающей законную оценку оных ста двадцати рублей внесены в Переяславское Уездное Казначейство от 19 Августа 1899 года под квитанцию за № 7344.
Мещанка Ирина Ивановна Найденкова и за ее неграмотную по ее личной просьбе росписался мещанин Пинхус Меерович Козловский.
При свершении сей данной крепости по просьбе мещанки Ирины Ивановны Найденковой свидетелями были и удостоверяем, что данная крепость эта за неграмотную Ирину Найденкову по личной просьбе подписана мещанином Пинхусом Козловским. В этом и подписываемся: гражданин Иван Георгиевич Холодный живу в городе Переяславе, дворянин Иван Иванович Срибный живу в городе Переяславе.
Нотариус ШОПЕН"

Далі дописано вже іншим почерком про внесення виписки про цю купчу (документ ще називався інакше крепость): "...в крепостную роспись Лубенского Нотариального архива по городу Переяславу на стр 168 лист 256, записана в реестр 1900 года под №592 и выдана мещанке Ирине Ивановне Найденковой, при чем взыскано пошлины: актовых три руб. канцелярския… кои и на публикацию три руб. которые сданы в Лубенское Казначейство 1 марта 1900 года под квитанцию за №2508».
Під документом – фіолетова Печатка Лубенського нотаріального архіву і нерозбірливий підпис старшого нотаріуса.