Жительку села Дівички Тетяну Сушко номінували на Міжнародну премію «Національна Гордість України 2026» Про це повідомили на сторінці ГО "Талановита молодь", інформує Переяслав.City.
Тетяна Володимирівна — медикиня-доброволець, керівниця Служби у справах дітей виконавчого комітету Дівичківської сільської ради та людина, яка з 2015 року рятує життя українців у зоні бойових дій.
У мотиваційному описі заслуг номінантки йдеться, що Тетяна Сушко є еталоном сучасної української жінки-лідера. Вона довела свою відданість нації спочатку з медичною аптечкою в руках на лінії вогню, а сьогодні — щоденною, самовідданою працею на посаді начальника соціальної служби. Її діяльність у Дівичківській ТГ — це пряме продовження боротьби за збереження людського капіталу України.
Із перших днів повномасштабного вторгнення вона долучилася до роботи у складі Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Під щільними обстрілами евакуйовувала поранених військових та цивільних у Бучі, Ірпені, Гостомелі та Бородянці.
За свою діяльність Тетяна Сушко нагороджена Президентом України медаллю «За врятоване життя», а також відомчими відзнаками «За сприяння Збройним Силам України» та орденом «Сила милосердя». Також вона є номінанткою міжнародної премії «Лідер року 2025».
Після деокупації Київщини Тетяна Володимирівна очолила Службу у справах дітей Дівичківської громади. Під її керівництвом у громаді створили Координаційну раду у справах дітей, організували соціально-профілактичні рейди, програми оздоровлення для дітей пільгових категорій та дітей-сиріт, а також заходи із протидії булінгу та створення безпечного освітнього середовища.
Особливу увагу вона приділяє дітям, які постраждали від війни або опинилися у складних життєвих обставинах.
У соцмережі Тетяна Сушко поділилася особистими роздумами про номінацію:
«Так, я горда! Горда, бо коли після смерті чоловіка залишилася зовсім одна з двома дітьми на руках — не оступилася. Горда, бо піднімала їх сама, дала обом вищу освіту, а разом із ними вчилася, росла й підійматися сама! Горда, бо коли доля зажадала цього, я взяла на виховання рідну племінницю і відкрила їй своє серце. Горда, бо як би мене не ображали й не принижували — мене не зламали! Дякую долі, дякую Богові, моїм рідним і моїм найкращим у світі дітям! Так, я маю право бути гордою!»
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
