У Переяславі відбулася урочиста презентація виставки художніх робіт «Інтуїтивна етнографіка» Тетяни Мартинової . Її відкрили у Меморіальному музеї Г.С.Сковороди 2 липня. Прийшли шанувальники творчості авторки, працівники заповідника, друзі і Переяслав.Сity.
За п’ять місяців творчої роботи Тетяна Мартинова створила понад 230 картин, де етнографічні мотиви поєднуються з інтуїтивним баченням авторки.
Її унікальний проєкт демонструє, як традиційна українська культура може трансформуватися в умовах сучасного мистецького простору, а глибоке знання культурної спадщини стає джерелом натхнення для новаторських художніх ідей.
Тетяна Мартинова – членкиня Національної спілки народного мистецтва України, етнодизайнерка та майстриня художнього моделювання народної мотанки. Її творчий шлях нерозривно пов’язаний із глибоким дослідженням та збереженням української матеріальної культури. І вона здобула визнання завдяки створенню авторських ляльок-мотанок.
У її доробку понад 200 унікальних робіт. Це детально реконструйовані образи українських жінок із різних регіонів України: Полісся, Наддніпрянщини, Поділля тощо. Її творчий «почерк» – ювелірна точність виконання складних старовинних елементів одягу, вишивки та традиційних жіночих головних уборів, зокрема, наміток та хусток. Віднедавна Тетяна Євгенівна почала створювати і етнокартини.
– Пані Тетяну знаю не один десяток років, і на одному з заходів дізналася про виставку її робіт, яка відбулася в іншому місті, – сказала в. о генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна. – І подумала: як це – не продемонструвати талановиті роботи майстрині в нашому місті?
Картини пані Тетяни наразі дуже цінні не лише через митецьку складову, а й тому, що допомагають боротися з ворогом у тилу. Я завжди кажу: наше мистецтво, культура, таланти – вони по-своєму теж вбивають нашого ворога.
– За що б не бралася Тетяна Євгенівна – у неї все виходить на вищому рівні, – зауважила подруга і художниця Галина Глушко. – Саджає квіти – у неї сад, на який приїздять милуватися з Києва. Там росте сила-силенна різноманітних квітів, і кожній рослинці вона приділяє увагу, пам’ятає назви, сорти і особливості догляду. Виготовляє ляльки-мотанки – одна з них посіла перше місце на Міжнародній виставці «Лялькова королева» в Києві.
Ця ж виставка унікальна. Коли я вперше побачила роботи пані Тетяни, то не змогла підібрати слова, щоб висловити своє захоплення. В кожній картині – глибоке знання етнографії, чудове компонування, витончена кольорова гама. Це справжня майстерність.
– Пані Тетяна – подолянка, але як вона заглибилася у переяславський колорит! – заувжила директорка бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ольга Шкира. – Ми запрошували її до університету на творчі зустрічі, і це були неповторні лекції, на які приходили жінки в українських народних строях. Уявляєте? Бо йшлося про наші традиції, нашу минувшину, нашу культуру.
На цій виставці є багато робіт із зображенням прадавнього символу «дерева життя». Це – дерево життя української нації, незламної, нездоланної, яка вистоїть і обов’язково переможе.
– Я почала малювати 8 лютого 2026 року, – зізналася Тетяна Мартинова. – На сьогоднішній день мій доробок складає понад 230 робіт. Але до того я пару років займалася нейрографікою (метод арттерапії, який поєднує психологію та малювання. За допомогою інтуїтивних ліній та геометричних фігур. Це допомагає зняти стрес, опрацювати внутрішні конфлікти та змінити мислення для досягнення цілей. Нині це дуже модно, популярно, але я до нейрографіки прийшла давно, бо вона була мені потрібна.
Згодом, очевидно, я виконала якесь своє завдання, і більше в руки нічого не брала – ні маркера, ні олівця. А з 8 лютого почала малювати в сучасній техніці Zentangle. Це так зване медитативне малювання, де зображення формується зі структурованих, повторюваних орнаментів та ліній.
Лінії я почала малювати через місяць.
Художник-абстракціоніст Пауль Клее сказав фразу, яка стала моєю улюбленою: «Лінія – це крапка, яка пішла погуляти». Мої лінії гуляють, як їм заманеться, вони мене не слухають – слухаю їх я.
Коли назбиралося багато робіт, мені треба було їх комусь показати – чи це взагалі має сенс і комусь потрібно. Показала подрузі – художниці Галині Іванівні. Вона сказала: «Це все дуже гарно і, безумовно, потрібно, але роботи не мають твоєї особистої індивідуальності. Треба щось суто твоє. Ось ти вишиваєш, виготовляєш народні ляльки, розумієшся на народному мистецтві, додай у роботи етнічні мотиви».
Думаю: стільки майстринь малює в етнічному стилі, що ж я зможу внести свого, неповторного? Але я спробувала. І сьогодні маю можливість запросити вас всіх на виставку власних етноробіт.
Коли закінчували монтувати експозицію, я раптом зупинилася і подумала: це ж унікальна будівля, в якій викладав Григорій Сковорода. На стінах в експозиції – роботи не менш унікального художника Валерія Франчука, який дуже любить Переяслав, його музеї, який подарував ці картини. І – я… Це для мене і дивно, і незвично, і водночас надзвичайно хвилююче.
Моя творчість не є точним відтворенням етнографічних елементів. Це – моє бачення української культури, української природи і українського духу. Я все пропускаю через власне серце, і не раджу шукати в моїх роботах чогось конкретного. Це більше про емоції: що ви відчуваєте, дивлячись на мої картини.
Традиційний погляд на Україну – вишневий садок біля хатки під солом’яною стріхою, калина, соловейко, – і це зрозуміло, бо все це наше, рідне. Я ж бачу Україну дещо іншою: модерною, розвиненою, передовою, технологічною, яка є гідним партнером і навіть конкурентом для інших країн світу.
У моїх роботах зашифровані і бінарний код України, бо ж Україна – країна майбутнього, і дивовижна абетка Василя Чебаника «Рутенія», яка є зразком національного правопису.
Ми все одно переможемо, і будемо жити в модерній, сучасній, щасливій Україні.
Виставка робіт Тетяни Мартинової «Інтуїтивна етнографіка» триватиме до 26 серпня 2026 року.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
