Переяславка Тетяна Мартинова,64 роки, виготовляє автентичні ляльки-мотанки, а ще захоплюється квітникарством. Фотографії її рослинного царства можуть бачити усі користувачі фейсбуку. Кожна клумба має свою історію, деякі названі іменами подруг, які подарували квіти для її створення. Про свої творчі справи розповіла нашій кореспондентці.
Україна Нездоланна
Тетяна Мартинова відома в Україні, та вже й за кордоном, тим, що виготовляє авторські ляльки-мотанки. Утім, як зізнається, з початку року створила тільки одну. Коли росія напала на Україну і на нашій території розпочала повномасштабну війну, то в той період до роботи не було натхнення, бажання творити.
Тетяна Мартинова
Автентичні ляльки-мотанки
– На початку січня я почала створювати нову ляльку, майже завершувала її, але не встигла – почалася війна. Після 24 лютогоя вже не могла взяти й голку до рук. То так і лишила роботу.
Вже якось згодом старший син Денис розповів про свій новий міжнародний проєкт «Художники проти війни». Після того у мене виникла ідея нової роботи: чітко уявила, яка це буде лялька і що символізуватиме. Я знайшла тканину «український піксель», розробила свій авторський малюнок вишивки. Вишила за тиждень.
Також ретельно обдумувала вигляд вінка – він мав уособлювати скорботу. Дуже хотіла маки, як символ пам’яті про загиблих. Але такої квітки не знайшла, то підібрала червоні і чорні троянди.
Стрічки на вінку зібрані теж неспроста, кожен колір є символом. Посередині обов’язково коричнева, яка означає землю. По обидва боки від неї має бути по шість стрічок: вишнева і червона – кров і любов, зелена – відродження, жовто-блакитні – кольори українського прапора. Є також біла стрічка – такий колір на вінку здавна мали дівчата-сироти, а напівсироти носили блакитну стрічку. Тому біла на вінку моєї ляльки означає те, що Україна осиротіла, втративши на війні своїх синів і дочок.
Лялька "Україна Нездоланна"
Зазвичай, коли я створюю чергову ляльку, ніколи її не називаю. Ім’я їй уже дає власник. Але, дивлячись на своє нове творіння, цього разу я відчула, що цю ляльку не можна лишати безіменною. Я її назвала «Україна Нездоланна».
"Я її назвала «Україна Нездоланна»
Почалося усе з «півників»
Водночас у ці тривожні місяці війни жінка шукала розраду і емоційну стабільність в іншому своєму захопленні. Зайшовши у її двір, я побачила буйство літнього саду. Хоча Тетяна Євгенівна й зауважила: «Ти прийшла не зовсім вдало, адже весняні квіти майже відцвіли, а літні ще не всі розпустилися».
Сад подiлений на рiзнi зони вiдпочинку
Господиня веде до бесідки і тим часом розповідає історію її облаштування: – Цей будинок дістався мені від тітки, йому аж 107 років! На ділянці був лише город і багато дерев вишні. Я все сама викорчувала, привела територію до ладу. Оскільки будинок старий, він почав руйнуватися і довелося ремонтувати, адже вирішили з чоловіком, що будемо тут жити. Відразу ж подумала, що потрібно облаштувати зону відпочинку. Захотілося поблизу зробити й клумбу з озерцем, щоби око радувало.
Майже всi клумби прикрашають штучнi водойми
Пані Тетяна розповідає, що неподалік бесідки був льох, біля якого звільнилася гарна територія, очищена від старих вишень. Там їй дуже захотілося посадити щось красиве.
– У мене в Києві була колежанка, яка мала на дачі чимало ірисів. Спочатку вона привезла мені звичайних синіх «півників», а потім ще й жовтих, то я їх там і висадила. Якось я поїхала до геріатричного центру, який очолює Раїса Голованова, а там вся центральна алея обсаджена ірисами різного кольору. Я довго не могла відвести очей від цієї краси – це унікальна квітка. З того часу ними прямо «захворіла». Зараз у моєму саду тільки бородатих ірисів понад 50 сортів. Потім мені подарували бордюрні іриси, один із різновидів – карликовий, я маю їх 19 різних кольорів.
Проте я вирішила, що мені цього замало, і доповнила сад голландськими ірисами – ірідодіктумами. Їхня особливість у тому, що вони розмножуються цибульками, мають іншу форму листя й квітки. У моєму саду таких 10 видів. Ще є сибірські іриси, маю таких тільки 6 різних кольорів, але це поки що.
Хости і гейхери – для тінистої клумби
Під час розмови про квіти Тетяна Євгенівна показує блокнота, куди вона записує всі види рослин, які є на її клумбах, так вона формує колекції. Однієї і тієї ж квітки може бути до десятка різних сортів, а то й більше. Тільки ірисів – близько ста різновидів.
– У мене росте 5 видів традесканції, 36 кущів троянд, 5 видів чемерника, його ще називають морозником, 4 види алліуму (декоративна цибулька): вишнева, голуба, біла і звичайна фіолетова, 10 видів примул, 15 кущів півонії.
Потім я зауважила, що маю чимало тінистої місцевості, і вирішила садити хости, адже вони прекрасно ростуть саме в затінку. А ось, – показує на подорожника, – українська хоста: листя один в один з такою ж декоративною рослиною!
Українська хоста — подорожник
Хост різних забарвлень і висоти у мене 11 видів. Ще маю 9 сортів астільби.
А моя найулюбленіша квітка, після ірисів,– лілія. Окрім них, я назбирала ще й 36 видів лілейників: коли вони зацвітають – краса шалена! На квітоносі зав’язується близько десяти бутонів, які розкриваються по черзі. Квітка тримається добу, але за рахунок їх кількості цвітіння виходить тривалим.
Зазвичай рослини люблять сонце, тому для тінистих клумб я підібрала невибагливі хости і гейхери. Їх теж є велика кількість сортів, а їхня краса – в декоративності листя. Вони різного розміру, кольору й форми, а поєднання їх – це вже майстерність садівника.
Лимонна гейхера
Ще я люблю садовими фігурками прикрашати клумби, ставити туди красиві горщики з квітами. Я сама виготовляю вазони з цупкої тканини і цементу. Нещодавно таким способом зробила двох гномиків. Ще маю з пластикових вазонів змайстрований маяк, а біля нього із маленької шини –озерце. Такі різні декоративні елементи надають кожній клубі індивідуальності.
Садовi гномики виготовленi власноруч
Поради квітникарки з догляду за ірисами
Ірис – культура невибаглива. Легко приживається, швидко розростається. На одному місці може рости до чотирьох років, не боїться морозів. Якщо посадити один маленький паросток, то через пару років з нього матимете великий кущ.
Ірис краще садити окремо від інших рослин – це квітка-одинак. Дуже не любить надлишок вологи, тому варто обрати для ірисів сонячне місце. У тіні вони, звісно, ростимуть, але квітнути будуть не так рясно і яскраво, як на сонці.
Сибiрський iрис
Бажано весною іриси підживити мінеральним азотним чи комплексним добривом, розчином коров’яку чи курячого посліду. Коли ірис відцвіте, обов’язково зрізати квітоноси, а листя може довго залишатися декоративним.
Пересаджувати іриси раджу в липні, до цього часу від кореня відростають нові пагінці. Тоді ж можна підрізати й усе листя на кущах, але не рівно, а трикутником, відповідно до росту. Тоді зелень ще раз виросте і встигне укорінитися до зими.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
