Уперше від початку повномасштабної війни Переяславський крейсерський яхт-клуб провів невелику регату в акваторії Дніпра, що відбулася 11 липня. На передстартовому шикуванні присутні оплесками подякували воїнам ЗСУ за можливість жити, тренуватись, провести перегони на вітрильниках. Також вшанували хвилиною мовчання всіх Героїв, хто поклав своє життя в захисті свободи і незалежності України. Як це було, розповідає Переяслав.City.
"Регата миру" стартувала вперше від початку великої війни
Для проведення перегонів Переяславський крейсерський яхт-клуб отримав дозвіл від Київської обласної військової адміністрації. Вона ж затвердила й маршрут, за яким мали пройти перегони: від місця стоянки вітрильників – до мису Батура на протилежному березі Дніпра і назад.
Один із організаторів змагань, капітан вітрильника «Переяслав» Володимир Горбаченко побажав усім позитивних емоцій та гарних результатів, а перед тим зазначив:
– "Регата миру" – під такою назвою стартують наші перегони. За головне гасло регати взяли фразу «Вітер єднає людей» від Володимира Харитонова, колишнього капітана яхти «Фаворит». І сьогодні з нами є представник колишнього екіпажу цієї яхти Олександр Сарін.
Члени екіпажу яхти «Фаворит» ліворуч Олександр Сарін
На старт вийшло п’ять вітрильників. На нараді капітанів вирішили, що фініш перегонів буде поблизу мису Батура, де стоятиме суддівський катамаран «Спрут». А повертатися на базу в зворотному напрямку вітрильники будуть уже звичайним переходом. Різниця в тому, що на змаганнях яхтсмени використовують лише вітрила, а при переході за потреби можна рухатися за допомогою двигуна.
Стартували вітрильники об 11 годині 20 хвилин. Вітер був зустрічний, тож капітани вже на початку перегонів мали проявити на практиці свій досвід і майстерність. Кореспондент Переяслав.City спостерігав за ходом перегонів безпосередньо в гущі події. Щоправда, звичайним пасажиром на вітрильнику «Монтекристо» капітана Миколи Самокиша. Бо на мою пропозицію чимось допомогти, капітан відказав: "Найкраща ваша допомога – не заважати!". Адже надійною помічницею в нього в житті і на яхті його дружина Надія!
Капітан яхти «Монтекристо» Микола Самокиша та його перша помічниця Надія Самокиша
Поки капітан напинає вітрила, за штурвалом стоїть його помічниця Надія
"Спочатку був віндсерфінг у кримському Коктебелі"
Приблизно за годину після старту вітер стих і вітрила безпорадно повисли на щоглах. Тож користуючись нагодою, попросив капітана розповісти про його захоплення вітрильниками.
– За спеціальністю я художник, працював у художній майстерні. Жили ми тоді з дружиною в Яготині. До Переяслава ми переїхали шість років тому, й не останню роль в цьому зіграло саме те, що тут є яхт-клуб. У мене на той час була яхта «Аліна» й базувалась вона саме в цьому клубі.
Почалось усе з бажання покататись на дошці під парусом. Ми з дружиною кожну відпустку проводили на морі в Криму – поблизу селища Коктебель. Одного разу, мені на той час виповнилось 35 років, я побачив, як молоді люди катались на віндсерфінгу – це дошка під парусом. Вирішив спробувати й собі. Там можна було взяти таку дошку напрокат й отримати короткий інструктаж: «Стаєш на дошку, піднімаєш вітрило, ловиш вітер і вперед…».
У мене чимало часу пішло на те, аби навчитись вилазити на ту дошку і встояти на ній. Потім почалась проблема із вітрилом: як тільки його піднімав, відразу падав у воду. А щоб його підняти, потрібно прикласти чимале зусилля. Зрештою, десь за годину моїх старань все зійшлось: я – на дошці, вітрило – у моїх руках і його напинає вітер.
За вітром я пішов без проблем, а як повернути назад – не знаю. А тим часом мене все далі й далі несе у відкрите море. Тоді я стрибнув у воду і до берега добирався вплав, штовхаючи дошку поперед себе…
Яхти стартують проти вітру
Перший не бездоганний вихід "Міражем"
– Наступного дня ми вирушили вже додому. В дорозі я мріяв, що зроблю таку ж дошку й ходитиму під вітрилом Яготинським озером. Але вдома змінив свій план. Я ж не егоїст, щоб самому «вишивати» під вітрилом, а родина на березі тільки заздритиме. Тож вирішив збудувати невеличкий човник під парусом – щоб помістилися всі.
Кум на той час виписував журнал «Моделіст конструктор», то я забрав всю його підписку й перечитав все, що стосувалося будівництву вітрильників. Не всі рекомендації мені підійшли, бо я хотів зробити яхточку – щоб можна було перевозити її на даху легкового автомобіля, бо причіпа у мене ще не було. Тож я намалював свій проєкт і взявся за його втілення. Свій перший кораблик я збудував за сім днів. Надюха пошила вітрило, й ми з кумом поїхали на озеро випробовувати мій човен.
Назвав його «Міраж». Як і годиться, перед спуском на воду облили його шампанським – і ось «Міраж» довжиною 3 метри 30 сантиметрів та шириною 90 сантиметрів колихається на воді! Сів я за штурвал, й не встиг відійти від берега, як перевернувся! Я ж поняття не мав, що потрібно робити, коли човен кренить. Вся морська наука приходила, як то кажуть, із набиттям гуль. Я тоді лиш зрозумів, що вітрильником потрібно керувати не лише штурвалом, а й гік-шкотами! І вже за 15 хвилин я, вже мов справжній морський вовк, керував своїм «Міражем».
Коли немає вітру, можна помочити і ноги
Яхта для сина і нездійснена кругосвітня подорож
– Потім сам підписався на журнал «Катера та яхти» і зробив іще кілька вітрильників. Дещо черпав з літератури, до чогось доходив власним розумом. Коли сину виповнилось 16 років, він дуже захотів мотоцикл "Яву". Дружина сказала: «Тільки через мій труп». А я, аби відволікти сина від марних бажань, запропонував збудувати для нього шестиметрову невеличку яхту. Син погодився, її ми зробили майже за рік, і на сімнадцятиріччя спустили її на воду.
Нинішню десятиметрову яхту з камбузом, гальюном, кількома спальнями та кают-компанією спустили на воду у 2009 році. На ній ми неодноразово ходили до Криму, в Очаків. Якось товариш мені запропонував сходити з ним на оновленій яхті в кругосвітню подорож. Можливо, якби це було замолоду, то я б і погодився. А тоді було вже пізно: сім'ю мав, то яка кругосвітня подорож?..
Доки ми розмовляли, задув невеличкий бриз, і ми продовжили перегони. На фініш «Монтекристо» прийшов останнім, але ми тому аж ніяк не шкодували, бо отримали велике задоволення від перебування на воді.
А першою фінішувала яхта «Переяслав». Як зазначив її капітан Володимир Горбаченко, в цих перегонах виграли всі. Також організатори запланували в цьому році провести іще дві гонки. У серпні – на «Кубок Переяслава», а у вересні – гонку «В пам'ять капітанів».
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
