На фронті загинув Олексій Юков, засновник і керівник української волонтерської організації "Плацдарм". Він присвятив своє життя пошуку та евакуації полеглих воїнів. Про втрату повідомила дружина пошуковця Євгенія Калугина, інформує Переяслав.City.
Військовий та активіст Сергій Гнезділов розповів, що Олексій отримав смертельне поранення під час ексгумації тіл на лінії зіткнення.
"Велика втрата для мене особисто та мого кола спілкування. Більшу частину свого життя він повертав загиблим імена, жив в Словʼянську. Його імʼя – це про Український Донбас та повагу до кожного загиблого, якого він повернув рідним", – написав Гнезділов.
Більше 25 років Олексій Юков займався пошуком, ексгумацією та поверненням додому тіл загиблих воїнів. До 2014 року його команда знаходила та перепоховувала рештки радянських та німецьких солдатів, а після початку російсько-української війни очолив пошуковий загін «Плацдарм» та зосередилася на евакуації воїнів та мирних жителів із найнебезпечніших районів.
Юков і його група працювали у Слов'янську, Дебальцевому, Іловайську та інших гарячих точках, співпрацювали з гуманітарним проєктом ЗСУ «На щиті». Вони також знаходили тіла російських військових, щоб їх можна було обмінювати на тіла українських захисників.
Це величезна втрата для України.
Переяслав.City у листопаді 2022 року публікував велике інтерв'ю з Олексієм Юковим.
Олексій Юков називав себе«збирачем душ»
Олексій Юков був керівник пошукового загону «Плацдарм» гуманітарної місії «Чорний тюльпан». Називав себе «збирачем душ». Волонтери щодня розшукували й вивозили тіла з місць бойових дії.
У 2022 році розповідав:
– Я ще був маленьким, років восьми, як нас із другом занесло на будівництво лікарні. А там ремонтники все розрили, й навколо валялися кістки, черепи, якісь залишки одягу, трун. На тому місці колись було кладовище. Нас шокувало, що ці останки так розкидані, як сміття. Зібрали їх, вирили ямку і поховали.
Пізніше, коли мені було 12, з братом каталися на велосипедах у лісі й натрапили на галявину, всю вкриту кістками. Там ще валялися черевики, ремені, шматки рваного заліза, патрони. Мабуть, було якесь поховання чи місце бою, яке розрили «чорні копачі». Мене це сильно вразило. Зрозумів, що світ мертвих такий незахищений…
Тих людей десятки років ніхто не шукав, бо вони вважалися зниклими безвісти. Коли я розглядав ті рештки екіпірування, зрозумів, що то були наші солдати. Думав, такого не може бути: у школі нам розповідали, що невідомі солдати всі поховані у братських могилах.
Побачене одразу змінило моє світосприйняття і моє життя. Викопав траншею і постарався все поховати. Відтоді перестав вірити книжкам, газетам, телебаченню. Знайшов пошуковців і приєднався до них. Проводили історичні реконструкції.
23 роки займаюся пошуком останків солдат. До 2014-го – загиблих у Першій та Другій світовій війнах. А з початком російсько-української очолив пошуковий загін «Плацдарм». Тоді ще не існувало жодних «Евакуацій-200». Ми першими шукали загиблих хлопців під Слов’янськом. До військових додалися і цивільні, вбиті загарбниками.
Волонтери забирають тіла і ворогів, які потім обмінюють на українських загиблихФото: надане Олексієм Юковим у 2022 році
Я постійно повторюю: перемога дістається не тому, хто виграв, а тому, хто вижив. Можна перемогти й стояти на горі трупів та божеволіти. Росія перекрутила, зіпсувала і підмінила саме поняття «перемоги». Тягають це слово по трибунах. Вони свою історію вибудовують як перемогу над нацизмом лише руського солдата. Там 43 нації воювали проти фашистів, 8 мільйонів українців полягло. Був не один «Український фронт». Забули? Перемога – це насамперед можливість дати жити іншим поколінням. А він посилає вбивати й бути вбитими…
Я дивлюся на тіла і розумію, що війна – це безглуздя і жах. Переді мною лежить людина, а за неї нема кому заступитися. Якщо ми не заберемо, в неї не буде шансу повернутися додому і бути упокоєною. Ми переживаємо шлях кожного хлопця, кожної дівчини від моменту, коли в них забрали життя і до того, як їх поховають. Тому називаємо себе «збирачами душ». Я впевнений, що на тому світі у кожного з нас запитають, що він зробив для світу мертвих.
Нам не платять. Бо це не про гроші, це – про людяність. Волонтери нам іноді привозять їжу, якісь компанії допомагають з пальним, бо його завжди не вистачає. Маємо одну автівку-рефрижератор, чекаємо на іншу.
Працюємо за процедурою, бо ми проходили навчання і сертифікацію від Червоного Хреста. Те, що маємо великий досвід, зараз допомагає. Були випадки, коли дзвонили родичі, бо тіла загиблих ні собаки, ні МНС не могли знайти два тижні, а наша група за чотири дні впоралася. Це було дуже важко: з раннього ранку до темної ночі ми руками розбивали плити, але знайшли цих хлопців. З документами, з розпізнавальними знаками. Собакам було складно, бо вони не дуже чують кісткові рештки, реагують більше на живу плоть. У цьому випадку там ще й розірвані консерви валялися, тушенка, тому їх нюх дезорієнтувався. А гаяти час ми не можемо, бо дикі тварини іноді нічого після себе не залишають. Навіть кісток.
«Смерть – це така штука, що від неї не страхують. Хто він був при житті, питання до нього, а хто ми у житті – це питання до нас». Я хочу, щоб моя дитина знала, що її батько не був тварюкою, не воював з мертвими.
Ми зараз забираємо і російських солдатів, щоб обмінювати на тіла українських. І вже всіх, до речі, обміняли. Ворог є ворог, але ми маємо залишатися людьми у будь-якій ситуації.
Росіяни не забирають тіла в трьох випадках: коли відступають, коли йдуть в контрнаступ і коли їм наплювати на своїх військових. Я сам чув: «Нахера мне ето надо, ето не мойо подраздєлєніє». В голові не вкладається.
Вважаю, що мертві мають право на захист. Ким би вони не були за життя, але всі мають бути поховані по-людськи. Хто загинув у бою, не має гнити на полях. Ми робимо це з поваги до них, бо вони вмерли за нас. І вони мають бути впевнені, що за ними прийдуть і заберуть навіть їхні останки. Бо як можна йти на війну, знаючи, що тебе можуть кинути, як собаку?...
Олесій Юков. Вічна пам'ять людині, яка присвятила життя поверненню загиблих додому
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
