13 жовтня виповнилося 103 роки з дня народження Героя України Михайла Івановича Сікорського (1923–2011) – творця переяславських музеїв.
І в цей день три роки тому, до ювілейної дати, працівники Музею українського рушника НІЕЗ «Переяслав» та Переяславського професійного коледжу започаткували культурно-мистецький проєкт «І вишите моє життя на ньому...» – присвята Михайлу Сікорському.
Сьогодні в музеї підбили підсумки та урочисто завершили акцію, розповідає Переяслав.City.
Задум був такий: упродовж 2024 – 2026 років вишити «Рушник Михайлу Сікорському», залучаючи до творчого процесу молодь, популяризуючи українську історію та культуру.
– Саме завдяки його невтомній праці та палкому ентузіазму Переяслав став містом музеїв, унікальним місцем збереження пам'яті про нашу багатющу історію, традиції та духовні надбання, – сказала ведуча Наталія Шкіра. – Символічна акція на пошану Михайла Івановича об’єднала музейників, майстрів, викладачів, студентів і всіх, хто долучився до створення рушника.
Пані Наталія зазначила, що така зустріч – це також і можливість подякувати кожному, хто вклав у цю роботу не просто свій час, знання, майстерність, а й частинку душі, яку залишав із кожним стібком на полотні. Нині цей рушник уже став історією і результатом невтомної праці багатьох людей, які довели, що народні традиції живуть доти, доки їх передають прийдешнім поколінням.
– Колеги стверджують, що немає дня, коли хтось не згадав би чи не процитував Михайла Івановича, – зазначила в.о. генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Марина Навальна. – І створений ним Музей рушника нині є справжнім осередком національної традиції та культури. Рушник Сікорського об’єднав думки, дії, спогади, накопичив за час його створення позитивну енергію, яка в тому числі б’є по нашому ворогу.
Навальна вкотре наголосила, що наша культура і національна ідентичність теж як своєрідна зброя бореться з ворогом за нашу національну духовну незалежність. Висловила щиру подяку ініціаторці проєкту Наталії Заїці, та адміністрації і викладачам професійного коледжу за участь та підтримку.
– Цей рушник є точною копією орнаментів автентичного рушника, вишитого майстринею села Положаї у 1970-х роках. Ми виготовили його репліку у рідному розмірі полотнища – 395х40 см, відтворивши на ньому велике «дерево життя» з 8-пелюстковою розеткою в вазоні, – пояснила Наталія Заїка. – Знаний етнограф Іван Гончар свого часу став на коліна перед цим рушником, і зі сльозами на очах сказав: «Дякую майстрині, яка створила таке диво».
Основну роботу виконала майстриня Наталія Шевченко. Домоткане полотно для нього нам подарував підприємець Андрій Черновський.
– Особливо зараз, коли багато музейних колекцій знищив ворог, ми глибше розуміємо цінність та унікальність тієї колосальної роботи, яку свого часу зробив Михало Іванович, – наголосила колишня завідувачка Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини Галина Козій.
Колеги творця переяславських музеїв згадували, що у колі друзів Михайла Сікорського була вся мистецька еліта тих часів – художники, поети, композитори, скульптори, мистецтвознавці, колекціонери. Він умів не просто їх слухати, він умів чути. З кожної бесіди, з кожної зустрічі брав якусь зернинку ідеї, яка потім трансформувалася в майбутні експозиції.
Рушник, присвячений Михайлу Сікорському, тішить око і милує душу. Надзвичайно соковиті кольори, складна орнаментика, в якій закодований глибинний зміст – це чудова робота, яка викликає щире захоплення.
Під час заходу лунали пісні «Два кольори» у виконанні Артема Логвинюка, «Материнський рушник» від дуету Ганна Іфтоді та Микола Гриценко, «Я – українка» виконала Анастасія Федоренко, «Ліхтарики любові» заспівали Кіра Нестеренко та Емілія Клюйко.
На завершення Наталія Шкіра ще раз подякувала всім причетним до події: хто запропонував ідею, організовував робочий процес, навчав, допомагав, працював і підтримував. Усім учасникам культурно-мистецького проєкту «…І вишите моє життя на ньому…» вручили подяки та подарунки.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
