У планах ремонтно-реставраційних робіт, які музейники Переяслава вже намічають собі на наступний рік, і повна заміна не лише так званих нижніх воріт, а і всієї вхідної групи, що з боку вул. Літописної веде до музею під відкритим небом.
Генеральний директор НІЕЗ "Переяслав" Олексій Лукашевич (39 років) розповів нещодавно, що цей вхід до одного з найпопулярніших переяславських музеїв вже давно не ремонтувався. Між тим потік відвідувачів саме з боку міста не менший, ніж через центральні ворота з боку об’їзної дороги. Тож з настанням теплого періоду тут планується повністю замінити і приміщення каси, побудованої ще у 70-х роках минулого століття, і частину паркану, і, звісно ж, самі ворота. Роботи будуть виконуватися фахівцями власної реставраційної майстерні заповідника, тому сподіваються "вмістити" цей перспективний проект у бюджет близько 100 тис грн.
Архітектором заповідника Мирославою Шкребтієнко разом з реставратором по дереву Григорієм Єгоровим вже розроблено і проект нової вхідної групи. Ним передбачається замість теперішньої каси поставити нову, стилізовану під українську хату, частково оздоблену навіть класичним тином. Нові ворота мають бути вже автоматичні. Поряд розміститься схема музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини зі стилізованим вітряком і таке інше.
Новий проект
За словами генерального директора, вони хотіли б не обмежуватися лише цим. Адже вже багато років проблемою залишається відсутність належного під’їзду до нижніх воріт. Прямого з’єднання з вул. Літописною тут немає. Тому не лише відвідувачем музею, а й численним його працівникам доводиться йти стежками чи грунтовою дорогою. Коли на дворі негода, цей маршрут стає важкоподоланним.
Кілька років тому було розпочато будівництво асфальтової дороги за кошти обласного бюджету, що від Літописної через трубізький луг мала б вести до музею. Проте тоді понад Трубежем її проклали лише до лугу. Вже розроблено проект всієї дороги. Її добудова як на теперішні ціни могла б коштувати до 3 млн грн. В тому проекті передбачено навіть майданчик для паркування автотранспорту, але він може потягнути певні додаткові затрати.
– Дорога ця потрібна, – сказав Олексій Лукашевич, – хоча б ще й тому, що багатьох немісцевих туристів, що приїжджають з далеку і не знають нашого міста, саме вулицею Літописною до музею веде навігатор. Вони доїжджають до кінця асфальту, а потім потрапляють у багнюку. З цього приводу виникає немало непорозумінь, нарікань. Якщо думати про розвиток нашого міста, як туристичного, то треба подбати і про належні під’їзди до об’єктів.
Також зазначив, що дехто пропонує зробити під’їзд не в об’їзд через луг, а продовжити аж до музею вул. Літописну. Та у такому випадку довелося б робити міст, а це могло б потягнути значно більші затрати.
