Переяславська школа №3 одна з небагатьох на Київщині, де системно і ґрунтовно навчають дітей екологічної культури. Цим особисто переймається директор школи Володимир Кондусь, 51 рік. Днями запросив показати новинку школи — механічний прес для пакування пластикових пляшок, який вони виграли у всеукраїнському конкурсі.
Прес від фонду Кличка
— Ми єдина школа в Київській області, яка стала переможцем Всеукраїнського проекту Zero Waste School. Його проводив фонд Кличка (Klitschko Foundation») і це чи не єдиний фонд у країні, який системно і мотиваційно реалізує різні освіті, спортивні, екологічні проекти для молоді, — зауважує Володимир Іванович.
Третя школа, до речі, з фондом співпрацює вже не один рік. У цьому конкурсі екопроектів брали участь тисяча навчальних закладів із різних областей, до фіналу відібрали сотню найкращих, а переможцями визнали 25. Кожна з цих шкіл як винагороду отримала прес, якого привезли ще в середині грудня. Обладнання із добротного металу, просте у використанні.
— Шість чоловіків його ледве занесли в приміщення, такий важкий, — каже директор. — Щоб у прес завантажити порожні пляшки, треба підняти верхній гвинт — для хлопців-старшокласників буде хорошою силовою вправою. А загалом спланували познайомити з роботою пресу кожного учня, щоб вони особисто долучилися до екодіяльності нашого закладу.
Побутові відходи зносять до школи
У ящик пресу закладають чисті порожні пляшки, які під вагою спресовуються в куб. Він заважує близько 30 кілограм. Перший такий уже стоїть, як каже директор, на почесному місці в шкільному коридорі як демонстратор простої і доступної технології турботи про довкілля. Щоб сплюснуті пляшки трималися купи, їх стягнули спеціальними стрічками — тут знадобилися знання і досвід шкільного завгоспа Василя Шила. Опікуватися новинкою і впорядковувати загалом усе сміттям, яке тепер приносять до школи навіть батьки, — його робота.
— Я дуже тішуся, коли бачу, як зранку батьки з дітками несуть до нашої школи домашні побутові відходи, — каже директор усміхаючись. — Це означає, що екологічна культура через наших учнів поширюється на дорослих, які вже не викинуть відходи де прийдеться, вдома починають їх сортувати і приносять поки що до нас, а ми його грамотно утилізуємо. Ми до цього йшли п’ять років. На жаль, у місті така практика ще не дуже поширена, хоча пункти прийому є.
У шкільному коридорі поблизу входу стоїть сім високих картонних коробів, кожен підписаний і призначений для завантаження туди відходів: пластикових кришечок, пляшок ПЕТ-1, ПЕТ-2 (ємності з-під побутової хімії), жерстяної тари, батарейок, віднедавна — скла. Такі контейнери встановили й у кожному класі для найпопулярнішої сировини — назвали його «пожирач» макулатури.
