Стрімке поширення небезпечного коронавірусу, крім всього іншого, в усьому світі значно збільшило потребу використання цифрових комунікаційних технологій. До переходу у віртуальну реальність виявилися готовими і багато релігійних громад Переяслава. Оскільки карантинними заходами було обмежено зібрання великих груп людей, напередодні цьогорічного свята Пасхи на різних місцевих інтернет-ресурсах з’явилися повідомлення про онлайн-богослужіння християнських церков різних конфесій. Як освоїлися вони у такому інформаційному просторі, досліджував кореспондент Переяслав.City.
"Храм закритий, а до спільних молитов долучаються рідні аж з Києва, Чернівців"
Настоятель Воскресенського собору Іван Бобітко (39 років) розповів, що сторінку храму у фейсбуку було засновано давно. Ще до карантину на ній здебільшого розміщували для парафіян анонси про проведення тих чи інших богослужінь. Коли ж великій кількості віруючих збиратися разом стало не можливо, вона стала гарним майданчиком для онлайн-трансляцій церковних відправ. Встановити обладнання для відео виявилося не складно. Проте, оскільки карантин затягнувся, тепер відповідальним за ведення сторінки призначено одного із служителів храму о. Андрія.
За словами настоятеля храму, у його парафіян та інших сторінка користується популярністю. Буває, трансляцію богослужінь збирається подивитися до трьохсот відвідувачів. Окрім того, люди можуть подати прохання про молитви за ті чи інші потреби, обмінятися враженнями і таке інше. Скажімо, раніше цього року тут повідомлялося про проведення гідроізоляції та утеплення фундаметну фасадної частини храму. Під цим постом з’явилися вдячні відгуки на адресу тих, хто долучився до цієї справи.
До онлайн-молитов Івана Будняка тепер долучаються люди і з віддалених регіонів
У Володимирському соборі, що в мікрорайоні Підварки, з онлайн-трансляціями, можливістю подавати "треби" схожа ситуація. Як розповів його настоятель Іван Будняк (38 років), оскільки цей храм найновіший серед православних у місті, то й сторінку у фейсбуку було засновано порівняно не так давно. Особливої актуальності вона набула з початку карантину. Відповідальність за її ведення взяла на себе хористка цієї церкви Ольга Аніскіна.
– Поки карантин, ведемо трансляцію всіх богослужінь у храмі, – сказав священнослужитель. – Щоб бути таким чином присутніми на них, разом молитися на сторінку перш за все заходять наші парафіяни. Проте у мене, моєї дружини є рідні, близькі люди і на Тернопільщині, і в Чернівцях, Києві. То вони теж телефонують, запитують, коли служба, і приєднуються до нас під час онлайн-трансляцій. Таким чином храм з одного боку ніби й закритий, а з іншого – відкритий для всіх бажаючих, навіть людей з відділених регіонів.
А от у Михайлівському чоловічому монастирі до онлайн-трансляцій не вдавалися і поки що не планують цього робити. Один з його священнослужителів Семен Грушецький (34 роки) зазначив, що зараз не мають можливості зробити цього на належному рівні. Натомість, щоб дотриматися всіх вимог карантинних обмежень, під час богослужінь тут виставляють гучномовці на двір. Також на подвір’ї зробили розмітки, щоб парафіяни, які приходять, дотримувалися соціальної дистанції одне від одного під час відправ. Всі бажаючі у храмі можуть поставити свічки, але почергово із дотриманням всіх карантинних вимог.
"На Пасху дивилися відео, як святкували її всі разом минулого року"
Велелюдні зібрання у "Небесній країні" до карантину
Церковні громади міста протестантських конфесій в умовах карантинних обмежень активно перемістилися на інтернет-ресурси. Так для однієї з найдавніших та найчисельніших переяславських євангельських церков "Небесної країни" основним майданчиком став власний канал в ютубі. Її головний пастор Михайло Гречко (54 роки) розповів, що його було засновано ще близько двох років тому. І на сьогодні тут зібрано вже десь півтори сотні різноманітних відеороликів з проповідями, цікавими зустрічами віруючих, їх християнською творчістю.
Можливості сучасних комунікаційних технологій дозволили віруючим наскільки це можливо зберегти структуру діяльності їхньої церкви. Як і раніше, двічі на тиждень проводяться зібрання, але тепер в онлайн-режимі. У церковному приміщенні збирається зовсім мало людей. Лише організатори зібрання. Інші члени церкви в цей же час приєднуються до них у своїх домівках. Таким чином вже навіть проводили щомісячне таїнство причастя. А от спілкуються між собою віруючі переважно по телефону, у вайбері.
– Звісно, наскільки б не був досконалим інтернет він не замінить у повній мірі живого спілкування людей, – поділився пастор. – Церква – це як велика родина. От не так давно ми святкували Воскресіння Христове. У минулі роки, коли у такі дні віруючі збиралися разом, ділилися своєю радістю один з одним, в залі панувала надзвичайна атмосфера піднесення. Цього разу ми вперше вели трансляцію із майже порожнього приміщення. Проте, щоб нагадати про особливу святковість цього дня, після мого звернення, запустили відео нашого святкування Пасхи минулого року, коли були всі разом, славили і дякували Богові.
"Немає дня, щоб я не говорив про Христа"
Слово боже проповідує Тимофій Поліщук
У ще однієї давньої міської євангельської церкви "Оселя благодаті" в умовах карантину важливими майданчиками для спілкування стали і сторінка у фейсбуці, і канал в ютубі. Олександр Бойко (34 роки), служитель цієї церкви, повідомив, що раніше для членів їхньої громади та всіх, хто цікавився її життям, ютуб-канал не настільки був затребуваним. Зручніше було спілкуватися у фейсбуці. Проте в умовах карантину обидва ресурси стали досить важливими.
Як і в інших церковних громадах, тут через інтернет проводять онлайн-служіння із церковного приміщення по неділях. Проте не обмежилися лише таким форматом. На фейсбучній сторінці ведеться активне спілкування на різні теми. Всебічно обговорюється і нинішня небачена раніше ситуація, спричинена пандемією коронавірусу, її вплив на різні сторони життя. Наприклад, в ході круглого столу, відео якого було розміщено деякий час тому, троє пасторів цієї церкви якраз і обговорюють такі питання. Стосовно такої важливої теми, як благовістя, що була заторкнута, Тимофій Поліщук сказав, що незважаючи на певні обмеження у пересуванні тощо, для цього зараз благодатний час.
– Коли загострені теми хвороби, смерті, невідомості, люди шукають відповіді, стали дуже відкритими, щоб говорити про Бога, – зазначив. – І ми, як християни, повинні давати ці відповіді. Якщо раніше у спілкуванні чи з невіруючими родичами, чи з сусідами потрібно було шукати привід, щоб говорити про Христа, то сьогодні це робити дуже легко. Особисто у мене жодного дня немає, щоб я з кимось не говорив про Христа.
– У 2014 році, коли почалася війна, багато людей теж почали звертатися до Бога, а чим далі на схід, ближче до передової, то казали, що там і взагалі невіруючих немає, – продовжив Ігор Лисих. – Нинішнє становище багато у чому схоже з тим.
У підсумку учасники цього обговорення висловили впевненість, що карантин рано чи пізно закінчиться, буде відновлено зібрання малих груп їхньої церкви, а згодом і всієї громади, як це було раніше.
