ФК «Переяслав», який бере участь у районному чемпіонаті з футболу, спробував свої сили в Кубку регіональних чемпіонів ім. П. Безносенка. Цей турнір традиційно проходить під егідою Київської обласної федерації футболу, грають призери змагань районних першостей. У середу, 15 липня, на стадіоні ім. В. Лобановського в 1/8 фіналу «Переяслав» приймав «Дружбу» (с. Мирівка, Кагарлицький район). Поступився з рахунком 1:6 і не пройшов до чвертьфіналу (кожне протистояння складається з одного матчу).
На цей турнір можна заявляти будь-яких гравців, які не беруть участь в чемпіонаті області. Тож «Переяслав» підсилився кількома футболістами з інших районних команд: Максимом Середою, Миколою Кириленком із «Солонців», Ігорем Гераськом, Павлом Товкачем, Антоном Іващенком із «Дніпра» (Дівички). Однак навіть це не дозволило скласти гідну конкуренцію суперникові. «Дружба», до слова, наразі лідирує в чемпіонаті свого району та в першій лізі чемпіонату області.
Вже на 15 хвилині гості відкрили рахунок у матчі – двоє нападників розібралися із воротарем і закотили м’яч у порожні ворота. Проте переяславцям вдалося відігратися. Очевидно, що футболісти «Дружби» не знали, як вміє пробивати здалеку Павло Лисенко, тому й не прикрили його поблизу штрафного майданчика. Удар – і м’яч у дальній «дев’ятці», 1:1. Щойно хлопці з Кагарличчини розіграли із центра поля, рахунок вже став 2:1 на їхню користь. А ще через дві хвилини – 3:1: форвард безперешкодно пробив головою по воротах.
Після 30 хвилини поєдинку переяславці захопили певну ініціативу (точніше, гості її віддали), але втілити її у голи не могли. Натомість «Дружба», здається, чекала помилки суперника. За п’ять хвилин до кінця першого тайму її нападники вибігли в одну із численних гострих контратак і забили ще раз – 4:1. На трибунах обговорювали лише одну інтригу: чи пропустять наші хлопці десяток м’ячів?
Після перерви гра остаточно заспокоїлася. Втім, більше небезпечних моментів все ж створювали гості. Це і призвело до ще двох голів у наші ворота. У середині тайму після штрафного удару низом м’яч відскочив від газону так, що переяславський голкіпер не зміг його зафіксувати. Першим на добиванні опинився футболіст «Дружби» – 5:1 на користь гостей. А вже під завісу матчу наші захисники самі віддали м’яч супернику поблизу карного майданчика, помилившись при передачі. Команди рівня обласної першості такими подарунками користуються сповна – 6:1.
Цього дня на трибунах зібралося приблизно вдвічі більше вболівальників, ніж на матчах районного чемпіонату. Можливо, на вечори в будні не так багато приємних планів, як на вихідні, а може, й рівень турніру неабияк зацікавив. Врешті, ніхто особливо не засмутився: наша команда отримала гарний досвід, а люди цікаво провели дозвілля.
– Для чого цей матч мені? Щоб привести у Переяслав футбол обласного рівня, – розповів після фінального свистка журналістові Переяслав.City Владислав Столяренко, капітан ФК «Переяслав» та голова районної федерації футболу. – Районний чемпіонат не зібрав би стільки людей, як от прийшло сьогодні. І ще я хотів показати іншим командам з Переяславщини, що можна спокійно заявлятися на подібні Кубки, немає чого боятися. Нехай це й коштує три з половиною тисячі (2 тис. – домашній арбітраж, 1,5 тис. – заявковий внесок – ред.), втім, воно того варте. От прийде на такий матч якийсь спонсор: «О, так можна грати на «область». У Переяславі є пацани, які готові боротися на такому рівні». А суперник у нас сьогодні був дуже сильний. Хлопці отримують за матчі великі гроші, вони напівпрофесіонали. Не встигаєш прийняти м’яча, як тобі за ту тисячу-півтори ноги готові відірвати, аби тільки ти нічого не зробив на полі. Наша впевненість у своїх силах, яка є на «районі», проти обласної команди десь поділася. Це опускає на землю. Тепер на матч проти «Солонців» у суботу ми виходитимемо не так, наче посідаємо одне з найвищих місць у турнірній таблиці, а як після важкої поразки – будемо по-спортивному злими.
У "Дружби" навіть тренер є
«Дружба» ж готова поборотися за кубок. Про це Переяслав.City сказав її спонсор та президент Олександр Онищенко (43 роки), генеральний директор Всеукраїнського охоронного холдингу.
– Я б не сказав, що футбольну команду утримувати дуже дорого. Є такі хлопці, які живуть в Кагарлицькому районі й грають на чистому ентузіазмі. Але є й запрошені футболісти з інших районів. Ми платимо преміальні лише за перемоги. Також підтримуємо дитячі спортивні школи, побудували стадіон у Мирівці, зробили полив, зводимо трибуни. Футбол – це для мене не просто гра. Я й сам грав раніше, часто літаю на матчі європейських ліг, на фінали Ліги чемпіонів та Ліги Європи, підтримую збірну України, київське «Динамо». Я отримую від цього задоволення, відволікаюся від роботи. «Дружба» існує лише перший рік, торік дві команди, які я фінансував, виступали на «район». Потім ми їх об’єднали, так назвали в честь команди, яка грала ще за часів колгоспів. Результати вона показувала хороші, тому ми вирішили повернути цю історію. Я максималіст, тому, мабуть, й досягнув багато в житті. Тож і перед командою ставлю найвищі завдання. Оскільки це перший рік, то й якось карати команду за невдачі не буду, але хочеться виграти всі турніри. Обов’язково переходитимемо до вищої ліги області, якщо завоюємо це право за спортивним принципом.
