Вони роблять Переяслав кращим. Історії трьох молодих активістів

Переяслав.City

17 жовтня 2019 13:29

Що б там не говорили, Переяславщина в останні роки стає кращою у різних аспектах. Зокрема, це вдається завдяки зусиллям багатьох активістів. Переяслав.City розповідає про трьох із них: Євгенія Глазунова, Ігоря Янчука та Миколу Богатиря. Ці історії – про мотивацію, успіхи та амбіції.

«Не бачать позитивних змін. А слід самим спочатку щось зробити».
Євгеній Глазунов наслідує свого батька

Підприємець Євгеній Глазунов (26 років) народився у Переяславі, свого часу закінчив місцевий педуніверситет, має дві вищі освіти – історика та політолога. Говорить, що бажання робити рідне місто кращим передалося від батька, якого вже немає два роки.

«У суспільно-політичному плані він завжди був дуже активною людиною, а я слідую його прикладу, – зазначає Євгеній. – У Переяславі дуже багато активістів-критиканів, які у себе під парканом не позамітають або ж сміття до баку не донесуть. Вони говорять, пишуть: все не так, все руйнується – позитивних змін не бачать. А слід самому спочатку щось зробити, хоча б годівничку на дерево прибити. Мало конкретних дій».

Євгеній Глазунов провів сім масштабних екологічних акцій, відновив фонтан у «Серці Переяслава», спонсорує різноманітні університетські заходи та фінансово допомагає тим, хто цього потребує.

Екологічні акції

– Я почав діяти у 2012 році, коли був студентом, – каже Глазунов. – Проходив практику у політичній партії «УДАР» і ми проводили екологічні акції, суботники, встановили у місті декілька лавок. Не було б «УДАРу», я якось інакше почав би цим займатися. Мені просто хотілося щось змінювати в місті.

У 2013 році ми збирали людей на толоки через газету «Вісник Переяславщини», телеканал «Альта» та місцеве радіо. Зазначали, що від людей необхідна лише їхня фізична присутність, а інвентарем, чаєм, кавою, певним перекусом ми їх забезпечимо. Фінансували це ми з однодумцями. На першу акцію, коли прибирали біля Лісового озера, прийшло осіб п’ять-сім. А на останню, коли у 2018 році прибирали у сквері Сікорського, узбережжя та саму Альту, – до сорока осіб. Працювали всі з неймовірним ентузіазмом: чоловіки за жінками не встигали.

На першу акцію, коли прибирали біля Лісового озера, прийшло осіб п’ять-сім.

Альту ми очищали двічі. У 2013-му ще мій покійний батько Юрій, герой Майдану покійний Ярослав Потапенко брали участь у тій акції. Теперішній мер міста Тарас Костін тоді надав свій металевий човен. Ми так гарно прочистили, що вода у річці почала текти. Бо там біля Альтицького мосту весь бруд збирався і через це вода не протікала далі. Чого там тільки не знаходили: і дохлих свиню, собаку та кота, і безліч шприців, і засоби для куріння коноплі. У 2018-му я написав у соцмережах, що планую прибирання берегів Альти. Тарас Куделя-Апраксін та Богдан Салько долучилися, зарепостили допис на свої сторінки, запросили знайомих. А Тарас ще й узяв свій гумовий човен. Вони із Сальком у ньому й очищали річку і передавали сміття на берег. За той день ми зібрали загалом близько сімдесяти великих мішків сміття. Завдяки «Переяслав Буду» вивезли його практично відразу. Прочистили Альту від Альтицького мосту до мосту на Шкільній.

Можливо, буде толока на початку листопада. Якщо через погоду організувати її не вдасться, то навесні обов’язково зберемося. У нас традиція – на Чистий четвер перед Великоднем проводити такий захід. Подібні акції вже відбувалися біля Лісового озера, на центральному пляжі біля Дніпра, у саду інтернату, у парку Левади, у сквері Сікорського, вздовж берегів Альти.

Фонтан

Коли я ще ходив до садочка, то біля Вознесенського собору щось дзюрчало. Чув, що десь у 1995-му фонтан ще ледь-ледь працював. В останні роки розпочався благоустрій скверу, де він розміщується, проклали поряд тротуар. Люди почали ходити туди: багато фотосесій, молодь відпочиває. А цей зруйнований фонтан абсолютно не вписувався у всю ту красу. Поспілкувавшись з людьми, які займаються встановленням та ремонтом фонтанів, я дізнався, що за короткий проміжок часу, досить недорого (близько 100-150 тисяч гривень) можна відновити наш фонтан. Цікавився, скільки коштує зробити фонтан, як у Борисполі, такий би був доречним у нас на Борисоглібській площі, то мені сказали: 100-200 тисяч доларів. Уявіть різницю.

Отож, дізнавшись ціну, цього року я вирішив через петицію звернутися до місцевого самоврядування. Необхідно було за три місяці зібрати 120 підписів, ми зробили це за десять днів. Депутати проголосували і виділили на це кошти із міського бюджету.

Перед тим, як створювати петицію на сайті міської ради, я детально вивчив питання щодо фонтану. Багато людей розповідали мені, що коли він працював у 90-х, водовідведення підмивало дзвіницю і була небезпека її зрушення. Ми вирішили, щоб було максимально безпечно, зробити у фонтані рекуператор води: вона заливається і циркулює по колу протягом кількох тижнів, потім її замінюють. Працювали над цим компетентні люди і впоралися буквально за місяць, до Дня міста встигли. Спочатку планували, що він буде без підсвічування, але згодом вдалося і його підключити. Знаю, що міська рада планує обкласти його навкруги плиткою, засадити поблизу зеленню, а я б хотів встановити у сквері ще кілька лавочок та сміттєвих урн.

Поки фонтан іще працював у тестовому режимі, я побачив, як один сп’янілий чоловік зайшов у нього, щоб чи то вмитися, чи щось видовбати звідти. Довелося його ввічливо попросити цього не робити. Ми думали про те, що, можливо, варто обгородити якимось парканчиком. Але тоді це не буде естетично. Однак за цей час у фонтані і пляшки були, і люди, і собаки. Ну значить, слід частіше змінювати воду, бо за всіма ж не встежиш. Дивує лише одне: люди ж хотіли, щоб цей фонтан працював, а тепер самі ж псують його.

Ще один приклад, коли люди не цінують те, що для них зробили.

До мене звернулися, щоб допоміг встановити спортивний майданчик на «Вальку» на Трубежі. Я придбав метал, попросив зварювальників із ВУКГ все зварити. Там з’явилися турнір, бруси, футбольні ворота. Буквально через кілька тижнів люди, які просили про це, зателефонували мені: «Бруси порозхитували, на них по п’ятеро одночасно теліпається». Може, хотіли, щоб я туди ще й спостерігача найняв.

Бруси порозхитували, на них по п’ятеро одночасно теліпається.

Патріотизм

Я був активним учасником Майдану та самооборони у Переяславі. Ярослав Потапенко був одним із ініціаторів її створення. Увечері патрулювали з поліцією місто.

Пам'ятаю, у 2014-му на КП у Броварах хтось розстріляв двох працівників ДАІ. Тож ми декілька змін чергували на нашому КП. Когось справді небезпечного ми не зупинили. Найчастіше натрапляли на наркоманів та на людей, які вживали алкоголь. А взагалі суспільство тоді було реально наляканим, коїлися незрозумілі речі. Було трохи страшно, що, не дай, Боже, щось трапиться.

"Джем Толока" подарувала місту дев’ять арт-лавок

У 2013 році переяславець Ігор Янчук разом з однодумцями створив громадську організацію "Джем Толока". Вона стала відома в місті завдяки культурно-мистецьким і соціальним проєктам. Ігор розповів, як за допомогою толоки (згуртованої праці) і музики вдалося "оживити" занедбаний сквер і створити молодіжний простір.

Вечірки у форматі вільного мікрофону

– У мене був переломний момент, після якого змінилися моє життя, оточення. Разом з цим виникло бажання змінювати місто, в якому живу, – розповідає Ігор Янчук (35 років). – Я бачив, що в Переяславі добре працюють комунальні заклади культури (НЦК "Зустріч", РБК), розвиваються колективи художньої самодіяльності. Тим часом креативна молодь не має майданчиків для самовираження. Тож ми з однодумцями започаткували альтернативну мистецьку платформу, яку назвали "Джем Толока".

– У першому концерті живої музики, який відбувся в районному будинку культури, взяли участь 15 молодих виконавців і музикантів. Це був захід у вільному форматі, позитивний, дружній і зовсім несхожий на концерти за стандартною схемою. Ми зрозуміли, що такі акції треба проводити й надалі. Другий концерт зібрав уже 30 учасників. До музикантів доєдналися поети, художники. Тобто "Джем Толока" почала гуртувати активну творчу молодь.

Після концертів ми влаштовували у фойє РБК дружні посиденьки у форматі вільного мікрофону, де міг виступити кожен охочий, кінотолоки. Провели кілька літературних вечорів, де місцеві поети читали власні твори.

Відродження "Серця Переяслава"

Є такий вислів: як корабель назвеш, так він і попливе. Ми свідомо назвали організацію “Джем Толока”. “Джем” – це музична імпровізація, а толока, за давнім звичаєм, – вид взаємодопомоги. Тож через музичні події ми почали допомагати місту.

– Першими благодійницькими акціями стали концерти зі збором коштів на лікування хворих дітей і молоді, поранених бійців АТО з міста й району. Одного разу ми вивезли на недільний базар піаніно, грали і збирали кошти на лікування нашого друга.

"Зіграй, якщо вмієш"

– У 2013 році ми вирішили зробити подарунок переяславцям на День міста. Виникла ідея виготовити лавку у формі піаніно. Аби зібрати на неї кошти, провели акцію “Зіграй, якщо вмієш”. Виставили піаніно в центральній частині міста, на якому міг зіграти кожен охочий. На цю акцію спеціально приїхав київський композитор Кирило Костюковський. Хтось грав, хтось долучався коштами. За чотири дні зібрали потрібну суму. Через три місяці презентували піанолавку на "Джем Коляді".

Виявилося, що в Переяславі немає місця, куди поставити лавку оригінального дизайну

Виявилося, що в Переяславі немає місця, куди поставити лавку оригінального дизайну.

Так виник соціальний проєкт "Відродження серця Переяслава", який передбачав відбудову скверу в історичній частині міста – біля Вознесенського собору й дзвіниці.

– Час від часу ми влаштовували в сквері музичні акції, під час яких збирали кошти на його відновлення. І щороку, на День міста, наповнювали цю зону відпочинку новими арт-об’єктами.

Загалом встановили вісім лавок, кований столик, п'ять смітників, чотири ліхтарі, відремонтували освітлення. Сквер став улюбленим місцем відпочинку для багатьох містян, а арт-лавки – цікавими фотозонами.

Переяслав – учасник Дня вуличної музики

– Уже шість років за нашої організації в місті відзначається День вуличної музики. Між іншим, Переяслав одним із перших в Україні долучився до цього наймасштабнішого музичного флешмобу, який охоплює 13 країн світу.
Просто неба в парку Шевченка виступають відомі гурти й музиканти-початківці. Це і переяславці, й гості міста.

Подія, яку ми називаємо найкращим днем року, збирає щороку сотні глядачів. Після свята традиційно залишаємо в центрі міста піаніно і даємо можливість пограти всім охочим.

"Толока Хаб"

– Ідеєю створити молодіжний простір я загорівся давно. Адже “Джем Толока” працює в подібному напрямку. А відвідавши форум по розвитку молодіжних центрів, переконався у потрібності задуманого. Тоді згадав про колишній танцмайданчик “Сова”. Це приміщення виявилося вільним. Спочатку ми винесли з нього весь непотріб, накопичений роками. А потім своїми силами зробили косметичний ремонт і почали наповнювати приміщення декором.

Нещодавно в нас працював волонтерський табір проєкту "Будуємо Україну разом". Вони нам дуже допомогли в розбудові приміщення хабу.

– Наразі ми розробляємо програму молодіжного простору. Хочемо використовувати його по-максимуму. Плануємо, що тут будуть проводитися музичні, літературні й кіновечори. Приміщення придатне для проведення тренінгів, семінарів, майстер-класів, дискотек, тенісних і шахових турнірів. Молодь зможе грати в настільні ігри, читати книги. Молодіжний простір – це ще й платформа для неформальної освіти. Тут можна організувати клуби з вивчення іноземних мов, театральні клуби.

Микола Богатир: "Коли діти зростатимуть патріотами, вважатиму свою місію виконаною"

Переяславець Микола Богатир за натурою – ентузіаст, патріот, дослідник. Його знають як одного з лідерів активного туризму, охоронця природи і захисника та популяризатора історичних пам'яток. Нині реалізовує кілька своїх проєктів, які підтримують впливові інституції і навіть обласна влада.

Хоча ще пару років тому там проігнорували пропозицію авторського туристичного маршруту, а в Переяславі його починання називали дивакуватими і наївними. Сьогодні ж посилаються на нього як на авторитетного діяча, а місто торік визнало його "Людиною року-2017".

Акація Шевченка і береза-тризуб

– Ще років десять тому почалися пошукові експедиції, а в 2014 році була організована громадська ініціатива "Корінь нації", від імені якої почав презентувати певні напрацювання. Зокрема, дослідження унікальних та рідкісних дерев на Переяславщині. Восени 2015 року став учасником ІІ Міжнародної науково-практичної конференції щодо збереження пам’ятних багатовікових дерев, що відбулася в Києві.

Я захоплювався велоспортом, багато їздив навколишніми маловідомими місцями, досліджував цікаві пам'ятки, описував вікові чи дивовижні дерева як унікальні об'єкти живої природи. Такою була у Переяславі акація, що росла біля музею "Заповіту". Існує версія, що вона -- сучасниця Шевченка, її міг посадити товариш Тараса Григоровича лікар Козачковський, хоча дехто і вважає це спірним. Дерево зрештою зрізали, але ми з однодумцями відкопали від нього декілька паростків і пересадили в інші місця. Десь їх скосили чи спалили, десь не прижилися, лишилася одна "шевченкова" деревинка – біля нинішнього пам'ятника учасникам АТО.

Ще одна "знахідка" того періоду наших розвідок – береза-тризуб у селі Дем'янці. Вона росте на задвірках сільського БК, але віднедавна там упорядкували територію і встановили інформаційний знак. Тепер цей об'єкт включений до мого авторського туристичного маршруту "Незвідана Переяславщина". Ще раніше його зацінили учасники обласного проєкту з велопробігу "Вишиваний шлях".

Це все місцеві родзинки, які треба було віднайти і гарно подати.

Заплив і селфі-веломарафон

– Два роки тому на пропозицію тоді заступника голови РДА Любові Онопрієнко погодився на посаду методиста з туризму в РБК: зарплата малесенька, але певний статус давав більше можливостей у спілкуванні. Раніше ж, щоб достукатися до впливових людей, представити свої проекти на відповідних рівнях, багато спотикався. У 2016 році в мене був готовий автомобільний маршрут "Корінь нації – мандрівка Україною крізь віки".

Він розрахований на три дні, охоплював територію Лівобережної Київщини і понад 100 цікавих об'єктів. Вони представляють інтерес як культурно-історичний, так і патріотично-просвітницький. Проєкт орієнтований передусім на молодь. Проте він не був допрацьований в плані комерційності. В управлінні культури КОДА, куди приніс свої пропозиції, тоді не підтримали.

Ці ідеї, як кажуть, зайшли, тільки з часом, поступово. Навіть керівники міста та району, з області дехто долучилися до певних заходів. Ми в тому ж таки році вперше на ентузіазмі організували заплив "Дніпро ревучий" з 15 учасниками. Цього року їх було удвічі більше, масштабнішою стала і промоція. У 2017-му стартували з проєктом "Селфі-веломарафон" – учасники їхали маловідомими місцями і робили знімки біля певних об'єктів.

Завдяки співпраці з управлінням молодіжної політики та національно-патріотичного виховання КОДА на авторських маршрутах (які визнані кращими серед патріотичних в області) виготовлено та встановлені 27 інформаційних QR-кодів зі спеціально підготовленими відеороликами. У Переяславі таких вісім. У відеосюжетах про історію об'єктів розповідають переважно науковці, серед яких два Герої України -- Левко Лук'яненко та Анатолій Паламаренко.

Такі заходи вже популярні за межами Переяславщини.

Маршрути "Крізь віки"

– Згодом доопрацював свій маршрут, сегментував його на менші локації і деталізував. На сьогодні це самодостатні три авторські маршрути. Одноденний велосипедний "Незвідана Переяславщина" нині включає вісім об'єктів: кургани "Три брати", Змієві вали, давньоруське городище, руїни ротондальної церкви, пам'ятник Тарасу Трясилу, як природні феномени – береза-тризуб та "відьмина мітла". Завершується екскурсія на оглядовому майданчику в Циблях – він став топовим місцем серед туристів.

Був ще красивий "Тунель бажань" біля Лецьок, але його зрізали.

Цей маршрут може бути і автомобільним, так само як і пішохідний містом "Україна-1187", що розрахований на 2,5 години. Це презентація найцікавіших місць у Переяславі.

Зовсім недавно надрукували сигнальні примірники його туристичної карти. Розробляли майже півроку завдяки співпраці з туристично-інформаційним центром "Переяслав", за що насамперед дякую Ярині Буренко та Андрію Біліченку. З ними маємо домовленість про співпрацю, навчили людей і є вже шість екскурсоводів, які готові працювати на цих маршрутах.

Третій маршрут – на воді яхтами чи човнами "Річками Переяславщини". Він специфічний, сезонний, тож не дуже ще популярний, хоча для поціновувачів вельми цікавий.

Для мене ж кожен маршрут – унікальний.

Мотивують захопливі погляди дітей

"Тоді вважатиму свою місію виконаною".

– Якщо говорити про ідеї і проєкти, то їх можна нарахувати близько п'ятдесяти. Одні в режимі очікування, інші – в розробці, ще якісь вже активно втілюються, наприклад, Народний музей.

Щоправда, майже все це живе на ентузіазмі і за власний рахунок, тоді ж як без фінансової підтримки ззовні складно зробити таке, що відразу покаже вражаючий результат. Але й він уже є. Почав враховувати питання фінансової доцільності, аби розвиток туризму в регіоні набув масштабів галузі, яка наповнюватиме місцеві бюджети, зокрема, й ОТГ. Так можна зацікавити спонсорів.

Між тим усі ці проєкти в одній, головній для мене, площині – збереження історичної спадщини і її популяризація, насамперед серед молоді заради патріотичного виховання.

Ми влітку зробили близько 30 екскурсій дітей з табору "Скаут-віль", також для школярів міста і району: вони по-різному сприймають інформацію. Та були такі, в яких очі світилися від того, що вони почули і побачили.

Раніше приїжджали на наші маршрути працівники секретаріату Кабміну, депутати з комітету Верховної Ради – потім прислали величезного подячного листа. Вже п’ять разів проводили презентаційні промо-тури для запрошених гідів – вони вражені, писали захопливі відгуки.

Як каже Микола Томенко, не все те зброя, що стріляє. Для України зараз тяжкий час, важливо зберегти не тільки територіальну цілісність, а й національну ідентичність. Мій головний фронт – тут. Я ще не такий вправний екскурсовод, але хочу за життя розказати про нашу культуру й історію 20 тисячам українських дітей. Думаю, після цього хоча б частина з них виросте справжніми патріотами, готовим захищати Україну.

Усе це мене мотивує.

Читайте також: У Переяславі запрацював фонтан: діти вже плескаються