Голова ГО “У добрі руки” і ловець бездоглядних тварин Тетяна Чеботарь понад два роки опікується собаками з тимчасового притулку, що на вулиці Богдана Хмельницького, 253. Вона щодня стає свідкинею щасливих і зворушливих історій, пов’язаних із чотирилапими. Зоозахисниця розповіла Переяслав.City, яких тварин останнім часом прилаштували в родини, хто з переяславців відсвяткував день народження в притулку і кому рятували життя собаки-донори.
Бобік врятував курцхаара
Бабезіоз (або піроплазмоз) – одне з найнебезпечніших захворювань собак, що нерідко призводить до їхньої загибелі. Переносять збудників хвороби – кліщі. Паразити потрапляють у кров собаки і руйнують еритроцити. Часто переливання крові є єдиним способом урятувати тварину.
– Сезон кліщів досі триває. Деякі господарі собак не очікували, що він так затягнеться, і вчасно не обробили своїх улюбленців. Через це багато домашніх тварин захворіли. Я знаю, що в місті померли від бабезіозу одинадцять собак, – зазначила Тетяна Чеботарь.
У Переяславі переливання крові хворим тваринам роблять у ветклініці “Мухтар”. Там з’явилася потреба в собаках-донорах.
Бобік врятував курцхаара
– У притулок звернулися господарі хворого пса на прізвисько Жук, – розповіла зоозахисниця. – Це безпородний собака, який дев'ять років прожив у родині. Донором для нього стала наша Оля, під номером 333 в списку стерилізованих самок. Вона велика, молода, спокійна, вакцинована. За характером і станом здоров’я якраз підходила на роль донора. Я тримала Олю, поки лікар брав у неї кров. Процедура не з приємних, тим паче тварині не дають заспокійливого. На жаль, після переливання крові Жук не вижив. Господарі пізно звернулися за допомогою.
Наступного дня вже наш Бобік, теж молодий здоровий пес, рятував курцхаара (німецький короткошерстий лягавий – авт.). Собака гостював у Переяславі й підхопив бабезіоз. Переливання крові його врятувало. Господар пса пожартував: “Курцхаар, в якому тече кров Бобіка”.
За словами Тетяни Чеботарь, донорство ніяк не шкодить собаці, навпаки, процедура оновлює організм тварини.
– Після здачі крові собака швидко відновлюється. Через два місяці може знову стати донором. А про користь процедури мені розповіла місцева кінологиня Наташа. Вона хоче, щоб і її болгарська вівчарка стала донором. Попросила повідомити, якщо буде потреба, – зазначила вона.
Якщо собаку вкусив кліщ, це не означає, що він обов’язково захворіє.
– У кінці жовтня небайдужі переяславки помітили в місті дуже худу самку, аж ребра видно, зовні схожу на спанієля. Повідомили нам. Ми забрали її на вулиці Можайській біля автомобільної стоянки. Самка була голодна, зневоднена, млява. Точно домашня, хтось навіть бачив, як її викинули з автомобіля. У перший день зняли із собаки 98 кліщів, потім – ще 43. Вони виснажили його організм, але бабезіозом не заразили, – зауважила Тетяна Чеботарь.
Сінді поїхала в Драбів
Перебуваючи в притулку, я стала свідкинею щасливої історії. Бельгійська вівчарка Сінді поїхала в новий дім. Забрав тварину мешканець Дівичок Сергій Гаврущенко. Вона житиме в його тещі в Драбові на Черкащині.
– Ми підібрали Сінді цуценям на заправці “БРСМ” у Переяславі. Їй зараз близько року, – розповіла Тетяна Чеботарь. – Мій знайомий, який колись розводив бельгійських вівчарок, підтвердив, що це різновид породи – малінуа. Розумні тварини, які прекрасно піддаються дресируванню. Цуценя з родоводом коштує від 500 доларів. Тому не рекламували Сінді в соцмережах. Бо на породистих собак усі кидаються! Спочатку стерилізували, щоб вона не стала собакою для бізнесу. А потім почали шукати їй хороших господарів серед знайомих.
Сінді знайомиться з новою родиною
– Я працюю механіком у ВУКГ, ми з Танею – колеги, – додав Сергій Гаврущенко. – Як тільки почав працювати на підприємстві, вона одразу запропонувала мені взяти собаку з притулку. Тоді не було потреби. А це так сталося, що в тещі загинула вівчарка, яка прожила з нею 13 років. Підозрюємо, що недобрі люди отруїли. Бо в сусідів у цей день теж помер собака. Теща засумувала, і ми вирішили взяти їй тварину з притулку. Вона дуже любить собак, витрачає на них більше грошей, ніж на себе. Сінді буде добре в неї.
Вівчарка, відчуваючи, що її забирають, попрощалася з працівниками притулку і навіть зі мною. По черзі підійшла до кожного й притулилася мордою. Момент зворушив усіх до сліз.
– Коли забирають когось із наших підопічних, ми і радіємо, і сумуємо одночасно. Але більше радіємо, бо для тварин так краще, – зазначила голова ГО “У добрі руки”. – Але найгірше, коли я випускаю стерилізованих самок у місто, а вони біжать за моїм автомобілем. Просто серце обливається кров’ю. За період реабілітації і вони до нас звикають, і ми до них. Але не можемо всіх залишити в притулку. У нас і так живе пів сотні собак.
Поїздка в притулок – найкращий подарунок
8 листопада в собачому пристанищі побувала іменинниця – 11-річна Аня Лупач зі своїми батьками і друзями.
Анічка (у центрі) насолоджується подарунком
– Дівчинка замовила батькам подарунок на день народження – поїздку в притулок, – розповіла Тетяна Чеботарь. – Батьки, Валерія і Артур, теж обожнюють собак, тому не відмовили. І двох Анічкиних друзів узяли. Ця родина часто гостює у притулку, привозить собакам смаколики. У них вдома живуть дві такси – Нора і Семен. Нору вони підібрали на вулиці.
А самка Максі з притулку стала подарунком на день народження 10-річній Насті Красовській із Переяслава.
У Насті є чотирилапа подружка Максі
– Це була домашня самка. Власниця тварини попросила забрати її в притулок. Справа в тому, що собаку їй подарував син, який згодом помер. Тварина постійно нагадувала їй про сина, ятрила рани в серці, – переповіла сумну історію чотирилапої Тетяна Чеботарь. – Максі швидко звикла до волонтера Максима Красовського, який доглядає за тваринами в притулку. І коли його донька Настя попросила подарувати їй собаку на день народження, кращого варіанту було годі шукати. Дівчинка дуже зраділа, що в неї нарешті з’явилася чотирилапа подружка.
