До журналістки Переяслав.City звернулася за допомогою переяславка Ганна Ващенко, син якої зник безвісти понад 7 місяців тому:
– 27 липня моєму сину Руслану виповнилося 43 роки. Привітати його не мала можливості, бо вже понад сім місяців, як він пропав безвісти. Ще 21 грудня минулого року Руслан пішов з дому і де він зараз, невідомо. Працював син вантажником в переяславському магазині АТБ. Того ранку він прийшов додому з нічної зміни, зателефонував (я саме була в Києві) та й питає: "Мамо, можна я зніму з твоєї картки 500 гривень? Вчора у моєї хрещениці був день народження, тож хочу її поздоровити". Звісно ж я дозволила, бо й сама позичала в нього гроші.
Мама Руслана Ващенка звернулася за допомогою до журналістів
– Живе його хрещениця зі своїми батьками у Переяславі, в багатоповерховому будинку, який називають "Олімпійський". Як мені розповіли потім, недовго погостювавши, син зі знайомими йому хлопцями у магазині "Теремок" випив чаю і повернувся додому. Згодом він біля магазину "Екзотика", що також неподалік нашого будинку, а живемо ми на вулиці Святого Єфрема, зустрівся з друзями. Звідти зателефонував до своєї куми, яка живе в Циблях, і сказав їй, що через кілька хвилин буде в неї. Однак замість того, щоб поїхати в Циблі, син у компанії тих же друзів на таксі поїхав до ресторану "Смерекова хата", що біля лісового озера.
Що було далі, мені невідомо. Відомо лише те, що ті молоді люди (я їх також добре знаю, бо вони живуть у нашій багатоповерхівці) приїхали додому, а від мого сина пропав і слід. Й донині не можу допитатися в них, чому вони не забрали з собою мого Руслана, адже надворі вже був глибокий ще й морозний вечір.
Про те, що з моїм сином сталося щось недобре, я здогадалася вранці 22 грудня, коли повернулася зі столиці. Адже було помітно, що вдома він не ночував. Почала дзвонити Руслану, а у відповідь – «Абонент знаходиться поза зоною досяжності».
З моменту зникнення Руслана я вже багато разів зверталася до поліції із заявами. За клопотанням слідчих водолази ще взимку двічі прочесали дно озера поблизу «Смерекової хати». Залучали до пошуків й солдатів із військової частини, що в Дівичках. А скільки я зі своїми кумами та друзями його там шукала, вже й не злічу!
Інформацію про зникнення мого Руслана час від часу виставляю у фейсбуці. Люди співчувають, та мені від того не легше. Адже ще ніхто не повідомив, що бачив його після тієї ночі.
Не знаю, як жити мені далі. Понад тридцять років тому я поховала свого чоловіка Віктора. З ним я народила єдину дитину. Сподівалася, що Руслан догледить мене до старості. Син неодружений, тож і внуків я не маю. А тепер і думати боюся, що з сином сталося щось страшне, непоправне.
За натурою Руслан спокійний, доброзичливий. Він міг випити, але п’яних розбірок ніколи не влаштовував. І куди він міг подітися?
Сама не знаю, чому я не відразу прийшла до вашої редакції. Запізно звернулася й на центральне телебачення, там відмовили мені у допомозі з пошуками сина. Сказали, що потрібно було звертатися до них протягом семи днів після того злощасного дня. А я ж все сподівалася, що Руслан ось-ось знайдеться. І хоча цієї справою займалися вже кілька слідчих, результату й досі немає.
Не передати словами, як важко мені жити після того, як пропав син. А понад два місяці тому до мене в хату ще й злодії влізли. Вкрали синові набори викруток і ключів, риболовні снасті та багато інших речей. Та то все наживне, головне, аби Руслан знайшовся. Я день і ніч молю Бога, аби швидше його побачити, – заливаючись сльозами, сказала Ганна Ващенко.
Руслана Ващенка у день зникнення зафіксувала камера в магазині Фото: надане Ганною Ващенко
Як повідомили нашій редакції в поліції, за цією справою відкрите кримінальне провадження за ст. 115 ККУ (розшук безвісно зниклої особи).
Якщо комусь відома будь-яка інформація про місцеперебування Ващенка Руслана Вікторовича, 27.07.1978 р.н., повідомте про це в поліцію за номером 102.
Прикмети розшукуваного: зріст 185 см, вага – близько 120 кг. Він був одягнений в куртку та штани кольору хакі та кросівки зі світловідбивачами.
