На сайті Переяслав.City завершився фотоконкурс «Я і мій собака». Популярність надзвичайна – в ньому взяли участь аж 76 осіб. Конкурси – це хороша можливість виграти цінний приз, заявити про себе та отримати новий досвід. Різного роду змагання розвивають у нас наполегливість, сміливість, підсилюють мотивацію у роботі, навчанні, мистецтві. Ми поцікавилися у мешканців Переяславщини, в яких конкурсах вони брали участь.
Ольга Омеляненко, 69 років, місто:
– За соціалізму виходив журнал «Радянська жінка». У 1973 році редакція проводила конкурс на кращий візерунок для вишивки. Це повинна була бути не просто картинка, а зі схемою, вказаною кількістю хрестиків і т. п. Я намалювала візерунок для вишивання серветки – корзинка, в якій маки й волошки. Сама також вишила цю серветку і відіслала те все в редакцію. Отримала заохочувальний приз – коробку з набором різнобарвних ниток для вишивання. Була рада, бо тоді це був дефіцит.
Віра Івасик, 56 років, с. Циблі:
– Не так давно я зі своїм чоловіком Анатолієм брали участь у фотоконкурсі «Я і Переяслав», який проводив Переяслав.City. За наше весільне фото проголосувало багато людей, і ми зайняли третє місце. На приз отримали приставку до телевізора від інтернет-провайдера "ХатаNET". З тих пір ми є постійними відвідувачами вашого сайту. А щодо жартівливих конкурсів, то їх учасницею я була, коли сину гуляли весілля. Тоді я та й інші, хто сидів за нашим столом, виграли по шоколадній монетці, бо найбільше дали правильних відповідей на запитання, що стосувалися наречених.
Катерина Варивода, 29 років, місто:
– Наприкінці минулого року я взяла участь в університетському танцювальному шоу «Skovorodance», де викладачі виступали в парах зі студентами. Погодилася не відразу, бо розуміла, що важко довіритися партнеру, робити підтримки. Але з Вадимом Бовшиком, студентом четвертого курсу факультету фізичного виховання, зрештою почувалася впевнено. За два з половиною тижні ми добре підготувалися. Нехай і не посіли першого місця, але собою задоволені.
Також активно беру участь у студентських брейн-рингах. А ще 2012-го посіла третє місце у всеукраїнському студентському конкурсі з педагогіки та психології. У моїй роботі йшлося про вплив психоемоційних навантажень на серцевосудинну систему школярів. Проводила дослідження із 270 учнями першої школи.
Ольга Онищенко, 78 років, с. Єрківці:
– У нас у селі є самодіяльний ансамбль «Калинонька». Я співала у ньому чотирнадцять років. Заслужили звання «народного». На жаль, зараз хворіють ноги, ходжу з двома ціпками, то вже не можу в ньому виступати, хоча і хочеться. А тоді, де ми тільки не бували зі своїми концертами. І, звісно ж, ні одне сільське свято не обходилося без нашої участі. А от щодо конкурсів, які проводилися на святах, то й не пам’ятаю, щоб брали у них участь. Хіба що у розіграші лотереї. Вони проводяться на свято села. Це цікаво, бо можна виграти якісь речі, різні продукти харчування і навіть живність. Правда, ні я, ні жінки з нашого колективу нічого особливого не вигравали. Ну хіба що якісь крупи, олію.
Альона Петровська, 27 років, місто:
– Я часто беру участь у конкурсах Giveaway (Гівевей), які дуже популярні в інстаграмі. Їх проводять блогери, відомі люди, магазини. Мета розіграшів – піар, продажі, нові підписники. В умовах просять підписатися на акаунт організатора й спонсорів, відмітити друзів у коментарях, а згодом спеціальна програма обирає переможців. Вигравала новорічну композицію в коробці, косметологічні процедури, шоколадку, корзинку для іграшок. Зараз беру участь у розіграші квитків на концерт Тіни Кароль. У 8 класі була учасницею шкільного конкурсу краси. Отримала титул «Міс Чарівність». Згадую це з усмішкою, шкода, що фотографій не залишилося.
Ольга Онопрієнко, 49 років, с. Горбані:
– У спортивних – ніколи, бо з фізкультурою не дружу. Зате в танцях я перша, з братом Володимиром в молодості, було, всіх перетанцюємо. Тоді на святкуваннях у селі чи районі за таке призи давали гарні: шампанське, посуд. А це ж було дефіцитне, і як виграєш якісь піалочки, то й радісно. А ще творчі конкурси: експромтом віршик скласти, тост придумать, пісню вгадать – теж моє. Я в таких завжди всі кращі призи забирала на новорічних корпоративах «Євросему», з колегами-культпрацівниками. Коли вчилася у Черкасах на кулінара, то в професійних конкурсах теж не поступалася. Люблю цю справу і вмію, й зараз можу хоч із ким позмагатися на швидкість вареники ліпити!
