«Чорногорія – це країна, в яку треба повернутися!» – вирішила я після відпочинку в липні 2012 року. Крихітна, але настільки мальовнича і різна – вона ще точно мене здивує. І цьогорічний літній сезон розпочала в чорногорському курортному місті Будва.
Бюджетні вілли теж комфортні
У місцевій турфірмі розповіли, що Чорногорія не вимагає негативних ПЛР-тестів від туристів з України. Крім того, медичні установи країни безоплатно роблять їх відпочивальникам, які повертаються додому. А якщо турист захворіє на коронавірус під час відпочинку, його лікуватимуть коштом держави. Погодьтеся, серйозні аргументи на користь відпустки в Монтенегро (європейська назва країни).
«Ти будеш жити на віллі?» – дивувалися друзі, дізнавшись про мої плани на відпочинок. Їхня уява малювала розкішний будинок із садом на березі моря. Насправді поселення у віллі в Чорногорії – це оренда кімнати в компактному приватному будинку. Є варіанти з міні-кухнями. Це дешевше, ніж жити в готелі. Але й сервіс нижчий. Зазвичай на віллі немає харчування, басейнів та інших розваг.
Будва. Вид на Старе місто
Ми з подругою хотіли подорожувати країною, а не відсиджуватися в номері, тому головними вимогами до житла були душ, наявність чайника, кондиціонера та розміщення ближче до пляжів і магазинів, щоб менше ходити в спеку. Заплатили 18 тисяч гривень за путівку з проживанням у стандартному номері (без кухні) тризіркової вілли Rihtor.
Якщо плануєте відпочивати в Монтенегро, бронюйте тур заздалегідь: заощадите і час, і гроші, і нерви.
Нічого особливого не очікували, тому апартаменти нас приємно здивували. До Старого міста та популярного пляжу Могрен – десять хвилин ходу. Кімната невелика, але з усім необхідним: ліжка, тумбочки, шафи, холодильник, кондиціонер, чайник, телевізор. У окремій кімнаті – туалет, рукомийник і душова кабінка. Та найбільше потішив балкон зі скляним столиком і плетеними стільцями. З нашого третього поверху відкривалася панорама гір. Ми прокидалися рано і насолоджувалися красою та співом пташок, сидячи на балкончику і попиваючи каву.
Вигляд з балкону
Усі місцеві вілли оточені садами. У дворах ростуть виноград, ківі, гранат, інжир, мандарини. Квітують магнолії, гортензії, бругмансії, чорнобривці, петунії. Взагалі Будва потопає у зелені й квітах. У місті ростуть олеандри, оливи, акації, кипариси, пальми, а пляжі захищені соснами.
Найчастіше найманий персонал на віллах і в ресторанах – серби. Причому є серед них і літні люди. Зокрема, у Rihtor працює сербка Зоріца, пенсіонерка. Приїжджає на віллу наприкінці травня і живе до кінця вересня. Саме стільки триває сезон у Будві. Її завдання – догляд за квітами, прибирання в кімнатах, прання, прасування. Одного разу пригощала нас рогаликами з начинками – пухкі, здобні, буквально тануть у роті. Загалом чорногорці славляться випічкою. У Будві булочних, вони називають їх «пекарами», безліч.
«Добрий день» на кожному кроці
Господар вілли Rihtor – 51-річний Драган Кнежевіч – справив найкращі враження. Уважний до гостей, товариський, хороший співрозмовник. Розмовляє чорногорською (схожа на сербську), трохи англійською і російською. Заручившись підтримкою сервісу Google Перекладач, навіть узяла в нього інтерв’ю.
Драган Кнежевіч розповів, що успадкував будинок від батька. Добудував ще два поверхи. Приймає туристів на віллі близько 20 років. Сімдесят відсотків із них становлять українці, двадцять – росіяни, десять – серби та представники інших країн. Неприємні ситуації, пов’язані з відпочивальниками, бувають, але нечасто. І причина не в ракії (місцевий алкогольний напій). «Якщо гості незадоволені самі собою, тоді й ми їх не можемо задовольнити», – пояснює Драган.
Інтерв'ю з Драганом Кнежевічем
Господарі вілл у Будві – не лише чорногорці. Житло купують українці, росіяни, білоруси. Хтось – для відпочинку, хтось – для бізнесу. За словами Драгана, вілла в центрі міста, як у нього, коштує близько мільйона євро. У Будві також можна купити ділянку і побудуватися. А от у найближчих містах – Рафаіловичі, Бечичі – усю землю вже розкупили.
У Чорногорії один державний університет. 19 факультетів розташовані в різних містах країни, більшість у столиці – Подгориці. Молодь працює в туристичній сфері, IT-сфері. Середня зарплата держпрацівників – 450 євро (близько 15 тисяч гривень).
Чоловіки йдуть на пенсію у 65 років, жінки – в 60. Середній розмір пенсії – 220 євро. За словами Драгана, це мало. Тому пенсіонери часто підробляють: у ресторанах, на віллах, доглядальниками за літніми людьми.
Подгориця. Ділова столиця Чорногорії
Дружина Драгана – киянка. Інтернаціональні шлюби в Чорногорії не рідкість. Побралися кілька років тому. Спілкуються частково англійською, частково російською.
– Вона приїхала відпочивати на віллу, познайомилися. Наступного року знову приїхала… – Драган починає усміхатися, і я розумію, що під час того відпочинку усе склалося. – Конфліктів у нас немає, бо схожі менталітети, виховання. У зимовий період я лечу до Києва на 2-3 місяці, а весною повертаюся в Будву. Тоді дружина прилітає до мене. Київ – красиве і чисте місто. Але мені складно жити в мегаполісі. У Будві проживає 11 тисяч людей, кожного знаєш. А в Києві – три мільйони, всі чужі. Навіть із сусідами не вітаються.
Драган каже, що з віком утратив інтерес до моря. Купається не частіше, ніж раз на тиждень. Улюблений місяць для відпочинку – вересень. Пояснює, що тоді і вода тепла, і не так спекотно, і небагато туристів на пляжах. Полюбляє доглядати за садом (ми заставали господаря із сапою), готувати.
Із власних спостережень додам, що мешканці Будви живуть, наче одна родина. На кожному кроці чути: «Добрий день!» Керманич маршрутки може зупинитися на дорозі, щоб привітатися зі знайомим. У громадському транспорті всі спілкуються, мов старі друзі. Якось на зупинці водій автобуса дістав пакет із сухим кормом і пішов годувати вуличного котика. Усі туристи прилипли до вікон, спостерігаючи за незвичною картиною.
У Чорногорії не прийнятно чіплятися на вулицях до туристів. Ні торгівці, ні прохачі, ні офіціанти не порушать вашої особистої зони. Крім того, чоловіки ставляться з повагою до українок (таке не завжди є навіть у європейських країнах).
Автомобілі на тротуарах – звичне явище для Будви
Головний делікатес – пршут
Чорногорію складно назвати дорогою країною. Особливо, якщо порівнювати з Європою. Але якщо в 2012 році комплексні обіди коштували 4-5 євро, то зараз – сім (230 грн). Вуличної їжі, свіжої і якісної, якою славиться Будва, на початку червня ще не було. Можливо, її починають продавати у розпал сезону, який припадає на липень-серпень.
За порадою господаря нашої вілли, обідали в ресторані L&M (Lazo Milano). Комплексний обід складався із чотирьох страв на вибір. На перше – кілька видів супів, на друге – щось м’ясне з гарніром чи риба, закуска – кілька видів салатів (до речі, олів’є – це «салата од руска»), на десерт – сік, фрукти або морозиво. Годують не тільки ситно, але й смачно.
В історичній частині Будви – Старе місто – розташований ресторан «Могрен» (у місті є однойменні пляж, готель, стадіон, футбольна й баскетбольна команди). Середній чек за обід – від 13-15 євро. Порція пасти з морепродуктами коштує 9-12 євро, котлета – 6, королівські креветки – 20 , шматочок торта – 2,5-4, кава – від 1,8.
Старе місто Будви
Скупитися можна в магазинах і на базарах. Молочні продукти в супермаркетах (Voli, Mega Market) не набагато дорожчі, ніж в Україні, але значно кращої якості. Йогурти, кефір, чорногорський м’який сир каймак – найкраща вечеря!
А на базарі варто придбати пршут – найвідомішу національну страву. Аналог італійського прошуто або іспанського хамона. Готують його зі свинини (як ми дізналися у місцевих, привезеної з інших країн), злегка коптять, а потім в’ялять на вітрі. Подається тонко нарізаними скибочками. Купувати додому можна у вакуумних упаковках. Кілограм наїдку коштує 12-13 євро. Також на базарі є великий вибір сирів. Туристам рекомендують Негушський (від назви міста) з овечого або козиного молока. Ціна за кілограм – від 10 євро.
Базар у Будві
Бігом на пляж
Чорногорія має близько
Туристів вабить смарагдове море
У Будві є низка пляжів, які можна назвати міськими. Усі вони галькові з кам’янистим дном. Якщо минути Старе місто і пройти уздовж берега мальовничою скельною стежкою, то потрапляєш на Могрен. Він схований у високих скелях. Далі через колоритний грот можна перебратися на пляж Могрен ІІ. Це такий собі дикий куточок природи. Чисте море, скелі, які височіють над пляжем, сосни.
Популярним пляжем є Яз. До нього ходить громадський транспорт (проїзд 4 євро). Це широка піщана смуга, де можна розташуватися з власною парасолею і навіть наметом. Ми в погоні за ексклюзивом відправилися на королівські пляжі до курорту Святий Стефан.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
