Переяславці Костя ГЛОБА та Аліна БОЧКО давно цікавилися подорожами, а останнім часом захопилися поїздками на мотоциклі. Минулого року на двоколісному мандрували Україною 21 день і проїхали 4100 кілометрів! У перші дні Костя зробив своїй дівчині пропозицію, а після мандрівки молодята одружилися.
Мрії, що народжуюся з дитинства
Аліна з Костею зустрічалися з 2012 року. Кажуть, перше знайомство було досить банальним: на молодіжній «масовці» в Переяславі. Були ще зовсім юними і про спільні інтереси й мотоподорожі тоді навіть не говорили.
— До 18 років всі мої поїздки — це з батьками на море у Крим та Генічеськ. Але насправді такий відпочинок я не люблю, хотіла в гори. А згодом, коли бачила в інтернеті якусь красиву картинку, мріяла подивитися те місце на власні очі, вживу, — каже дівчина.
— Я ж мотоциклами цікавився з дитинства! — запевняє Костя. — Правда, спочатку то були мопеди. На них каталися старші хлопці, з яким дружив, навчили і мене. Спочатку мені дядько давав свого мопеда. А ще дід Василь Андрійович був мотоциклістом, тільки він помер, коли я був ще малим і до техніки байдужим. Та, мабуть, по крові таки передалося, бо я реально «захворів» двоколісним.
"Сиди й не ворушися!"
Вісім років тому хлопець нарешті купив перший свій мопед — китайську «Альфу». Гроші на це сам складав: рідні дарували на день народження, економив стипендію в ЦПТО, підробляв. Власний транспорт, що був неновим, потім власноруч уже підрихтовував, тюнінгував. Це було невдовзі після знайомства з Аліною.
— Та перший раз Костя мене покатав ще на дядьковому мопеді. Сказав: «Міцно тримайся і сиди тихенько, не ворушися!» Тоді було трохи страшно, — зізнається дівчина. — Але він виявився вправним водієм, а мені сподобалося катання.
Доти я була упевнена, що мій транспорт — тільки машина, бо це дах над головою, комфорт. Та коли вже спробувала подорожі на мотоциклі, зрозуміла, що це зовсім інше задоволення, адреналін, емоції!
Групові екскурсії — не наше
— У нас досить швидко визріло спільне бажання: кудись їхати і щось бачити нове, — каже Аліна. — Організовані екскурсії автобусом не годилися: все по графіку, сюди привезли, те показали — не наше. Але ж дуже хотілося разом подорожувати, і головне — самостійно. Самим створювати свій маршрут і свою атмосферу.
— Якось компанією у 2015 році вибралися поїздом у Львів на три дні: проживання, розваги все самі організували. Але це були свята і скрізь натовпи туристів, черги, неможливо нормально навіть сфотографуватися! Більше ми так нікуди не їздили, — пригадує Костя.
Для самостійних подорожей потрібен був свій транспорт, а мотоцикл — саме те, що могли собі придбати молоді люди. Це було доступно і романтично! Першого «китайця» Кіон Турер купили на спільні гроші у 2018 році. Невеликі екскурсії мотоциклом почали з одноденних поїздок районом, на Черкащину, по інший бік Києва — до Житомира і Коростеня.
Романтика ночівлі у наметі
— Перша повноцінна мандрівка була на три дні в Уманський парк, Буцький каньйон і садибу Даховських у селі Монастирище. Дві ночі провели в наметі біля каньйону — це така краса! Ранком прокидаєшся: сонце сходить, трави пахнуть, птахи співають, внизу річка, свіже повітря! Це незрівнянно ні з якими іншими відчуттями! Тим більше, що доти я ніколи не ночувала в наметі — це теж був перший досвід.
— Але ідеальної романтики не вийшло — там навіть на ночівлю лишилося таки забагато людей, бо були якраз Зелені свята. Після того щоразу шукали місце для ночівлі подалі від дороги, людських помешкань, щоб усамітнитися і насолодитися тишею.
Проте вибір і пошук такого місця — це щоразу імпровізація: куди встигаєш доїхати до сутінок, — зауважує Костя. Згадує як ідеальну їхню вже пізнішу ніч у наметі біля гірської річки з гладкими валунами, багаттям і романтикою Карпат поблизу Стрия.
Готувалися півроку
До серйозної мандрівки на двоколісному молоді люди готувалися з півроку. Запасалися серйозним екіпіруванням: нові шоломи, куртки, взуття, кофри, спорядження для ночівлі. Аліна відмічала на карті маловідомі чи популярні місця, які рекламували інші мандрівники в інтернеті, і які їм хотілося подивитися самим. Костя склав маршрут, як туди доїхати. У серпні свою відпустку провели в мотоподорожі.
— Насправді першу подорож я планувала відразу за кордон, в Угорщину, бо хотіла ж побачити наживо гори, — зазначає Аліна. — Думала, що в Україні нічого такого немає. Та коли реально оцінили ситуацію, відмовилися від такої ідеї: не знали, чи зможемо фізично витримати, були нюанси з перетином кордону та й мови не знали.
Тоді почала шукати, куди ж варто поїхати в Україні, і була здивована скільки цікавих місць у нас є! Я люблю переважно незвичайні, маловідомі, але дуже цікаві місцини, особливо природні локації. І хоч ми вже багато де були, але запевняю, що так Україною можна подорожувати багато разів і завжди знаходити щось нове, оригінальне, красиве й цікаве. Будемо просувати нашу країну як туристичну!
До речі, Костя ось отримує диплом бакалавра зі спеціальності «туристичний сервіс», правда, за цим фахом не працює. Я медсестра, але теж на іншу роботу зараз влаштовуюся.
Про мандрівки -- в Інстаграмі
Про наші поїздки розповідаю на своїй сторінці в Інстаграмі, там мої підписники вже питають поради: куди краще поїхати вперше, де провести вихідні, чи варто побувати там то чи там.
— Коли ми вирушили в ту велику подорож, батькам не сказали, що так надовго, — каже Костя. — Мовляв, просто поїхали у відпустку. Через тиждень вони стали допитуватися, коли повертаємося, а ми їм: не скоро, бо їдемо ще в Карпати!
— Костя любить море і хотів туди, а я навпаки, міряла побачити нарешті хоч якісь гори! Тож маршрут склали, щоб обом було добре: з Переяслава до моря в Одесу і Генічеськ, далі через Вінницю з фонтанами і в Карпати. Там доїхали до Мукачевого і повернулися додому. Заїжджали в ті місця, які зручно по дорозі. Від деяких точок відмовилися, щоб не робити спеціально туди зайве коло.
— Не було великих розчарувань в жодному місці, але деякі моменти радимо врахувати, — зауважує Костя. — Наприклад, в Асканію-Нову заїхали близько полудня, охоронники кажуть, що в таку пору дикі звірі далеко, поховалися. Навіть поїхати джипом на так зване їхнє сафарі немає сенсу, бо побачити зблизька тварин шансів мало. Краще туди їхати навесні, коли зелені трави і квіти а тварини пасуться близько до стежок.
Пропозиція на пляжі
— Але був і невеликий екстрим, — зізнається хлопець. — В Одесі, де я ще у перші дні подорожі застудив горло — покупався в холодному Чорному морі. Переїхали затим до Азовського в Генічеськ, але мені було вже недобре, то мусили запинитися там аж на три дні.
— Але ж саме на морі ти мені зробив пропозицію! — Аліна нагадує про найважливіший для неї момент подорожі і — знову сльози на очах. Так само як вона розгубилася і розплакалася у той момент, коли Костя влаштував романтичну вечірку на пляжі і запропонував їй одружитися!
Це вийшло навіть символічно, що після цього молодята пройшли перше серйозне випробування дорогою, труднощами, емоціями, інтересами. Та головне, що через два місяці вони щасливо відсвяткували одруження!
Байкери не зважилися б
— Якось ми зустрілися з серйозними і досвідченими байкерами на дорогих мотоциклах, то вони подивувалися і були вражені, що ми подорожуємо вперше так далеко на «китайці»! Кажуть, навіть вони на це не зважилися б!
— Але ж техніка не підвела! — зауважує Костя. — Правда, після того ми вже ось недавно купили кращого мотоцикла — японську Ямаху. Це і надійність, і потужність, а значить — комфорт, бо швидше можна доїхати до потрібного місця, більше відпочити. До речі, дороги є різні, і швидкісні добротні траси, і такі, що тільки мотоциклом і проїдеш, тому в цьому теж своя перевага двоколісного.
Двадцять тисяч на все
— Така подорож як для дівчини, звісно, малокомфортна. Водночас ми зуміли організувати так, щоб не дуже виснажуватися. Чергували ночівлі в наметі і в готелях, аби виспатися на ліжку і покупатися, привести в порядок одяг. Їжу готували на своїй газовій горілці в каструльці, або щось купували в супермаркетах. Особливо в Карптах смакували місцевих страв — там зовсім недорого, особливо в сімейних маленьких закладах — це також колорит і пізнання нового.
Молодята кажуть, що повертатися додому навіть після таких тривалих мандрів їм не хотілося. Проте закінчувалася відпустка і гроші. За всю поїзду витратили близько 20 тисяч гривень: це із пальним, харчуванням, готелями.
Квадрокоптер для крутих фото
— Цьогорічну велику подорож ще й не планували — на це треба, мабуть, уже більше грошей, а ще цей карантин, — зауважує Костя. — Втім, ми легкі на підйом, і при першій же можливості кудись поїдемо.
Адже окрім мотоцикла, ми недавно купили ще й квадрокоптер для панорамних знімків зверху. Коли їхали в подорож торік, то Аліні купили новий телефон — сьомий айфон, щоб були гарні фотографії, вона цим захоплюється і виходить дуже круто.
— Так, але ми тоді були в таких місцях, оцінити всю красоту яких можна було тільки зверху. Наприклад, уперше це було біля села Станіслав, де Дніпровський залив і вид на Херсонські каньйони. Дивитися їх із землі — не той масштаб і ефект!
Тоді зрозуміли, чого нам ще не вистачає. В інстраграмі є такі знімки з поїздок вихідних днів — це дуже класно!
