Війна рф проти Ураїни з постійними обстрілами росією цивільних об'єктів і житлових будинків змусила багатьох українців, особливо мам із дітьми, шукати прихистку за кордоном. Вони роз'їхалися в різні країни Європи. У кожній їх приймають зі співчуттям, уряд надає вагому підтримку українцям, але умови для цього скрізь різні. Зокрема, у Великій Британії, на відміну від ближніх країн-сусідів, кількість українських біженців вимірюється не мільйонами, а тисячами, оскільки для перетину кордону необхідно отримати візу.
Особливі умови в'їзду до Великої Британії зумовлені й тим, що країна не є членом Євросоюзу. Та британський уряд, який і після офіційної відставки з поста прем'єр-міністра продовжує очолювати Борис Джонсон, реалізовують програми для захисту біженців. Українцям, зокрема, шукають спонсорів, які селять їх у себе вдома. Чим це вигідно господарям та які умови проживання, розповіла переяславка 32-річна Марина, яка зараз перебуває у Британії.
Марина, шукаючи порятунку від війни, з двома дітками – півторарічною донькою та 12-річним сином – наприкінці лютого перебралася спочатку на захід України. До неї приєдналися ще дві подруги з трьома своїми дітьми. У пансіонаті, де вони зупинились, проживання коштувало дорого, а умови були незадовільні, особдиво ж для малих дітей, каже переяславка. Жити довелося в одному номері, в якому, незважаючи на лютневі морози, не було ні опалення, ні гарячої води, за харчування доводилось доплачувати. Провівши там кілька днів, подруга Марини вирушила до Польщі, знайшла господарів, які здали будинок в оренду, слідом за нею приїхала й решта компанії.
– Польща – гарна країна, спасибі їм величезне за вагому допомогу українцям, – наголошує Марина. – У нас з'явилися нові знайомства, друзі. Однак зараз там складно знайти роботу і соціальна підтримка менша, ніж в інших європейських країнах. До того ж я розуміла: щоб інтегруватися в соціум, потрібно знати мову. Вивчати польську не бачила сенсу, адже окрім Польщі, вона більш ніде не знадобиться. Натомість мені хотілося покращити навички володіння англійською, і щоб її вивчив мій син, бо, все ж таки, це – мова світу.
Як отримати візу до Великої Британії
Через місяць перебування у Польщі Марина задумалася про переїзд до Великої Британії. В інтернеті дізналася, що з 18 березня діє спонсорська програма Homes for Ukraine – «Дім для українців», за якою британські сім'ї надають житло українцям терміном мінімум на 6 місяців з пролонгацією до трьох років. Донорів знайшла на сайті оpora.uk, де охочі надати прихисток для біженців пропонували свою допомогу.
Хоча ця програма й спричинила жваві обговорювання навіть серед міжнародних правозахисних організацій. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців висловило занепокоєння тим, що програма може бути потенційно небезпечною, і наголосило на важливості рпетельно підбирати господарів, селити жінок та матерів з дітьми до родин або пар, а не до самотніх чоловіків.
Серед наявних пропозицій з житлом Марина обрала сім'ю з містечка Дісс у графстві Норфолк, це за 120 км від Лондона. Це молода родина: 37-річний чоловік – працівник банківської сфери, його 40-річна дружина перебуває у декреті по догляду за дитиною і ще чекає на двійню. Англійська сім'я також знайшла серед знайомих і спонсорів для двох Марининих подруг.
– Перед заселенням місцеві інспектори перевіряють, чи відповідають помешкання потенційних спонсорів певним стандартам. Не можна розмістити людей у спільному приміщенні — обов’язково має бути окрема кімната з роздільним санвузлом. Для мене з дітьми у триповерховому маєтку виділили поверх зі своєю кухнею.
На сайті gov.uk Марина подала заявку на дозвіл в’їзду, для цього знадобився лише біометричний паспорт, дітям не потрібно і цього. Заявниця за спонсорською програмою повинна надати документи, які підтверджують особу спонсора, котрий прийме її у Великій Британії. Після опрацювання заявки приходить офіційний лист-дозвіл від Управління віз та імміграції Великої Британії, який підтверджує право на подорож до Сполученого Королівства. Лист-дозвіл дозволяє переселенцю сісти на літак або інший вид транспорту до країни. Марина отримала британську візу всього через 18 днів, а її подруга чекала місяць.
– Дівчата хвилювалися і називали цю затію авантюризмом – зізнається Марина. – Мало того, що їх підбила на подорож до невідомої країни, так ще й у самої півторарічне дитя. Я ставилася до цієї спроби так: якщо вийде, поїдемо, а ні, то й ні. Мій чоловік ініціативу підтримав: у 2000-х він пів року жив у Англії, сказав, що це дуже комфортна для життя країна з найстабільнішою економікою у світі. Перед поїздкою ми поїхали з Польщі до Львова, щоб побачитися зі своїми чоловіками, і через три дні, 11 травня, з Польщі літаком дісталися Британії.
"Британці, які не знайшли себе, роками живуть на соціальні виплати"
Після прибуття лист-дозвіл пред’явили співробітникам прикордонної служби, вони поставили штамп у паспорті на шість місяців. Це дає право на роботу, навчання та отримання пільг у Великій Британії.
– Ьританська родина люб’язно зустріла нас в аеропорту. Допомогли нам заселитися, показали будинок. Попросили відчувати себе як удома. Заповнили холодильник, підготували речі першої необхідності та одяг. У перші два тижні потрібно було оформити всі необхідні документи – рахунок в банку, ідентифікаційний код, вони скрізь нас возили, допомагали владнати паперові справи. Не можу стверджувати про всіх спонсорів, але більшість відгуків українців, які зустрічала в соцмережах, позитивні, – розповідає переяславка.
Громадянам, які безкоштовно прихистили переселенців у себе вдома, уряд Британії щомісяця платить 350 фунтів стерлінгів (близько 12 500 гривень), щоб покрити витрати. За словами Марини, це значно перевищує сплату за комунальні послуги, тому для них це вигідно.
– У Польщі я отримала одноразову допомогу 600 злотих на себе та двох дітей, далі – по 500 злотих на дитину щомісяця, це близько 3 500 грн. У Британії виплачують £250 на дитину, це близько 10 тисяч гривень, плюс допомога на дорослого.
У Британії особливо добре розвинена соціальна захищеність – не лише українські біженці, а й безробітні британці отримують виплати за програмою Universal credit. Мої спонсори кажуть: «У нас є ті, хто ще не визначився, чим хочуть займатися. Є категорія людей, для яких робота – великий стрес. Вони подають документи за цією програмою і отримують виплати десятиріччями».
У них така допомога на кшталт нашого центру зайнятості з відмінністю в тому, що в Британії не ставлять обмежень, коли людина повинна піти на роботу, а інакше їй припинять виплати. Тут пропонують вакансії, надають рекомендації, куди звернутися, які курси відвідати. Хоч у своєму районі я була однією з перших українок, яка вільно спілкується англійською, планую приділити більше часу вдосконаленню розмовної мови.
Серед запропонованих вакансій українки здебільшого обирають роботу на лінії пакування, збір полуниці, грибів, капусти на фермах, садівництво, прибирання. Мінімальна оплата праці в Британії – £9,5 за годину. Нерідко переселенці працевлаштовуються до господарів, у яких оселилися, оскільки місцеві жінки практично не займаються господарством і виконувати домашню роботу за них приходять наймані працівники, розповідає Марина.
Гречки немає, є бургери
– Навіть на приготування їжі британці не витрачають багато часу. Основа їхнього раціону – сендвічі, рис, курка, котлети для бургерів та інші напівфабрикати, багато зелені й салатів. Хоча моя хазяйка й слідкує за своїм харчуванням – вона вегетаріанка, та сендвічі таки їсть, але без м’яса. У кафе розбігаються очі від різноманіття бургерів у меню, а от звичних нам гарнірів не знайти.
Британці не вживають гречану, пшеничну кашу, кус-кус, їдять лише кілька видів макаронів. То ми крупи купуємо у спеціальних магазинчиках «Європейської їжі», куди завозять польські продукти. Там можна знайти і гречку – коштує близько 90 грн за 400 грамів, є кисломолочний сир, ряжанка, квашені огірки, варена ковбаса – наші традиційні продукти, яких не знайти у місцевих британських супермаркетах.
Ціни тут такі: половина хліба коштує £2,5 – це приблизно 90 грн, відповідно, півтора літра молока – 80 грн, десяток яєць – 60 грн, кілограм курятини – 120 грн, кілограм полуниці – 80 грн, пачка вершкового масла – 100 грн, шинка – 50 грн за 150 г. Ще я купую питну воду, хоча місцеві жителі не розуміють, навіщо, адже вони спокійно вживають воду з-під крана. Загалом же в Британії продукти високої якості. В тиждень на продукти ми з дітьми витрачаємо близько £100, – пояснює переяславка.
Побачити світ важливіше за дорогий гардероб
Потішили й доступні ціни на повсякденний одяг відомих британських брендів: Marks & Spencer, ZARA, Next, River Island. Дитячий комплект з футболки й шортів обійшовся всього в 140 грн.
– Британці носять одяг бюджетних марок і на речі особливо не витрачаються. Одну річ можуть носити десятки років. Джинси, кілька футболок, худі, повсякденна сукня – основа гардеробу середньостатистичної британки. Для них головніше багато подорожувати, побачити світ. «Весь мій гардероб має вміщатися в ручну поклажу», – так вони кажуть. Зате не шкодують коштів на дорогий автомобіль, тут навіть пенсіонери солідного віку – за кермом. Мені господарі теж надали авто, тож при потребі їжджу у справах, але деякий час довелося пристосовуватися до лівостороннього руху і звикнути, що руль не з «мого» боку.
Чи ревнують британки до українок?
Після резонансної історії про те, як 29-річний британець покинув дружину заради 22-річної переселенки зі Львова, про це написав навіть британський таблоїд «The Sun», не можу не спитатися, як місцеві жінки ставляться до українок, чи не ревнують до них своїх чоловіків.
– Може ми призвичаїлися і не помічаємо, але українці – неймовірно красива нація. Наші жінки справді виділяються на фоні британок. Українки – стрункі й високі, британці – нижчого зросту, часто мають зайву вагу. Вони запитують українок: «Що ви робите, щоб бути такими худими й красивими?», – усміхається співрозмовниця. – До того ж британки не приділяють стільки уваги зовнішності, як наші співвітчизниці. Вони не вколюють ботокс, щоб перешкоджати появі зморшок, не нарощують вії, майже не роблять макіяж, не фарбують нігті. Ми ревнощів не помічаємо, бо тут знають, що на нас в Україні чекають чоловіки. Британці люблять українців, щиро захоплюються силою нашої нації. Росіяни, до речі, тут теж є, але вони свою національну приналежність в голос не озвучують.
Три уроки, перерва тривалістю годину
Діти українських переселенців мають право відвідувати школи у Великій Британії. 12-річний син Марини отримав безкоштовне місце у приватній школі. Навчання в ній, а також транспорт до школи та харчування, оплачує британський уряд.
– Зазвичай за розкладом у них три уроки на день, при цьому між заняттями година перерви, щоб діти встигли поїсти, пограти в футбол. Вчителі не ставлять учням оцінок і не сварять за невиконане завдання. Багато уваги приділяють всебічному розвитку дитини – вивченню мов та світових культур. Що мені дуже до вподоби – тут учні носять уніформу. Нам видали комплект одягу, куди входять різні речі: футболка, сорочка, штани, шорти, які можна компонувати за бажанням, при цьому все в одній кольоровій гамі. До українських дітей ставляться з особливою турботою, піклуються про емоційний стан, розпитують про наші національні традиції, – зауважує Марина.
Та якими б комфортними не були умови у Великій Британії, переяславка сумує за родичами та друзями, тож планує до осені повернутися додому. Сподівається, що у вересні в українських школах відновиться офлайн-навчання і син зможе повернутися за парту рідної школи.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
