Консервні бляшанки, гофрований картон та віск зі старих свічок, недогарок чи парафін після косметичних процедур. Колись це було непотребом, а нині – необхідна сировина, яку активно почали збирати волонтери Переяславщини. Навіщо та як застосовують, розповіли майстрині Переяслав.City.
«Ідею побачила в фейсбуці київського волонтера»
Кілька тижнів тому у місцевих фейсбук-спільнотах Переяславщини почали з’являтися пости із закликом допомогти у зборі бляшанок та воску. Одна із ініціаторок такої справи – 36-річна жителька Цибель Ірина Триголос. Вона працювала лікарем-невропатологом у медико-соціальному центрі для ветеранів. Зараз перебуває вдома і займається вихованням доньок: Анни (9 років) і Анастасії (4 роки). Чоловік працює на ТОВ «Костал Україна». Всією родиною вони активно допомагають нашим захисникам.
Iрина Триголос iз доньками
– Ми з чоловіком зайнялися цим із кінця лютого, відразу, як розпочалася повномасштабна війна, – розповідає Ірина Триголос. – Спочатку купували м’ясо і печінку та робили тушенку і передавали волонтерам. Досі щодня купуємо печиво і передаємо у волонтерські пункти.
Ірина розповіла, що тижнів зо два тому вона натрапила на пост волонтера з Київщини Дмитра Приходька. Він закликав українців долучитися до виготовлення окопних свічок для українських воїнів. Описав, що потрібно, і власне для цього це все робиться.
Окопні свічки стають рятівним джерелом світла і тепла для наших захисників. Одна бляшанка, наповнена скрученим гофрокартоном і залита воском, горить від двох до шести годин, а її полум’я сягає 30 см . Тож здатна освітити й обігріти невеликий простір: окоп чи підвал. Окопна свічка не боїться вологи та вітру. На ній можна підігріти воду, холодні консерви чи висушити шкарпетки.
Усю роботу iз заливання Iра робить на власнiй кухнi
– І мені відразу ж захотілося допомогти. Я йому написала і запропонувала пересилати матеріали: жерстяні банки різних розмірів, картонні коробки і віск. Натомість Дмитро запропонував мені самій спробувати виготовляти такі свічки і передавати місцевим волонтерам. З наближенням холодів вони будуть дуже необхідними нашим воїнам, і що більше, то краще.
У храмі віддали 30 кілограмів воскових недогарок
Я ніч не спала, думала-планувала, як розпочати цю діяльність. Зранку в усі можливі місцеві групи написала заклик про збір матеріалів для виготовлення свічок, закинула ще й відео, щоб люди могли подивитися, як це робиться.
31 окопна свiчка до 31-ї рiчницi Незалежностi України
Телефонувати почали відразу і пропонувати все, що просила. А одним із перших написав отець Дмитро Волошин, який зараз служить капеланом на передовій. Він порадив під’їхати до їхнього Свято-Єфремівського храму й забрати недогарки воскових свічок. Сказав, що їх там небагато. Ну, подумала, буде невеличкий пакет. А там виявилося понад 30 кілограмів – я ледве дотягла!
Я тоді звернулася й до інших священників у Переяславі, у нашому циблівському храмі, вони теж віддали віск, хто скільки міг. Потім перші кілька днів ми з доньками ще звозили додому жерстянки – зібрали понад три мішки. Дехто передає чисті баночки, але є такі, що їх спочатку необхідно вимити від жиру, пообрізати гострі кінці.
Недопалки свiчок iз храмiв Переяславщини
Триголоси всією сім’єю працюють над виготовленням окопних свічок. За кілька днів виготовили 104 окопні свічки. Дівчатка в усьому допомагають мамі. Чоловік після роботи впорядковує жерстяні баночки: обрізає їх, якщо завеликі, загинає гострі краї. А ще нарізає смужки з картонних гофрованих коробок. Їх охоче віддають у магазинах. Та й з бляшанками не дефіцит – їх збирають люди. Ось чого справді не вистачає, то це воску, його треба дуже багато.
– Я пошукала в інтернеті, де б купити воску: чистий коштує від 200 грн за кіло. Дмитро Приходько дав контакти людини, яка продає сплав суміші воску і парафіну – від 140 гривень. За гроші, які небайдужі люди скидали на мою картку, закупила 25 кілограмів. Про все звітуюся на своїй сторінці у фейсбуці. Комунікація теж займає чимало часу.
Не завжди більше, то краще
На перший погляд робота з виготовлення окопних свічок ніби нескладна, але морочлива. Під кожну бляшанку потрібно нарізати відповідного розміру смужки із гофрованого картону і скрутити їх равликом. Гніт також із картону, він має бути сантиметрів на два вищим за основу свічки.
Процес скручування основи для окопної свiчки
– Перші свічки робили довгенько, поки приловчилися, вивчили всі нюанси. Головне у цій справі – практика. Щоб було легше і швидше готувати картонну основу, а вона має підходити індивідуально під кожну бляшанку, то спочатку їх сортуємо за висотою та шириною. Смужки нарізати потрібно упоперек картонного листка так, щоби було видно гофре, наче бджолині соти. Я вставляю в основу три гніти – для надійності, і така свічка яскравіше та краще горить, хоча бачила, що інші майстрині роблять по одному чи по два.
Інина пояснює технологію: віск достатньо розтопити до рідкого стану, аби він проливався між паперовими шарами. Спочатку провощуємо гніти, а потім почергово доверху заливаємо воском бляшанку з картоном. Він добре вбирає віск, тому робити це треба повільно, в кілька етапів, через кожні 10-15 хвилин.
– Я чомусь думала, що чим більша окопна свічка – тим краще, бо вона ж горить навіть 4-5 годин, – зазначає Ірина. – Та потім дізналася, що наші воїни з передової частіше просять маленькі свічки, як з-під банки з сардинами. Вони їх називають кишеньковими, бо можна обрати із собою куди завгодно. Частину першої партії наших окопних свічок приготували передати отцю Дмитру Волошину.
«Свічки заливали вдома, то аромат був на всю хату»
Майже водночас із родиною Ірини Триголос виготовляти окопні свічки почали й у Переяславській гімназії № 3. Ініціаторкою стала заступниця директора з виховної роботи Людмила Дяченко. Вона теж надихнулася постом-закликом волонтера Дмитра Приходька.
– Його пост я побачила вже в одній з місцевих спільнот фейсбуку. Оскільки наш заклад веде активну діяльність щодо сортування сміття, то в нас назбиралося чимало жерстяних бляшанок. Спочатку ми думали відправити їх Дмитру. Та наш директор Володимир Іванович Кондусь запропонував зайнятися цим самим. Тож ми вирішили навіть зробити невеличку акцію і виготовити 31 окопну свічку, присвятивши річниці Незалежності України. «Гріємо серцем» – з таким написом наші окопні свічки незабаром поїдуть на передову зігрівати українських захисників.
Організувати процес Людмила Дяченко також вирішила із звернення до друзів у фейсбуці і попросила приносити до школи необхідне. Переяславці почали зносити жерстянки різних розмірів. З воском допомогла сім’я педагогів Володимира і Антоніни Лесиків. У школі готувати основу свічки – приготувати баночку та наповнити її картоном – допомагали вчитель фізичної культури Дмитро Савік та педагог Валентина Жуль з донькою. Воском заливала свічки пані Людмила вже вдома.
Педагоги гiмназiї №3 Людмила Дяченко i Дмитро Савiк однi з iнiцiаторiв виготовлення окопних свiчок
– Аромат був на всю хату, бджоли навіть позліталися, – усміхається жінка. – Взагалі окопна свічка – чудовий винахід, який допомагає вижити у скрутних умовах. Зважаючи на розміри, її можливості вражають.
Людмила Дяченко поділилася нюансами виготовлення окопних свічок, які вивчила перед початком роботу завдяки оглядам волонтерів у інтернеті. А ще у фейсбуці є група «Окопні свічки», де можна знайти усю необхідну інформацію і відповіді на свої запитання.
У гiмназiї пробують заливати окопнi свiчки воском на вулицi
– Дуже важливо обрати і підготувати для основи правильні бляшанки: діаметр дна повинен бути не меншим, аніж висота баночки. Тому деякі жерстянки потрібно обрізати до відповідних розмірів. Нарізати картон краще канцелярським ножем, бо ножиці мнуть краї, тоді віск погано заливається в паперові «соти».
Педагоги-волонтери звертаюся до жителів громади, хто має матеріали для окопних свічок: картонні коробки, віск, жерстяні банки – приносьте до гімназії № 3 (колишня ЗОШ № 3).
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
