25 лютого відзначається річниця з дня народження Лесі Українки. Є ймовірність того, що вже наступного року цього дня святкуватимуть ще й День української жінки. З такою ініціативою виступив ряд депутатів Верховної Ради України, які зареєстрували відповідний законопроект про заміну 8 березня на 25 лютого. Журналісти Переяслав.City запитали жителів Переяславщини, як вони ставляться до скасування 8 березня.
Людмила, Білик, 67 років, місто:
– Ми завжди відзначали свято 8 Березня, я з нетерпінням чекала цей день. Ми були раді, щасливі його святкувати, і цього хочемо й зараз. Тим більше, що це Міжнародний жіночий день, а не радянський.
В 60-ті роки не було у продажу стільки живих квітів, як зараз. Чоловіки нам дарували листівку й «котики», дуже рідко – кали. Тоді був і страшний дефіцит продуктів: не було такої змоги вільно купити апельсинів, цукерок, тортів. І все ж на цей день я готувала різноманітні домашні страви, щоб було святково.
Десь на початку 80-х років почали продавати привозні тюльпани, троянди, червоні та рожеві гвоздики. Чоловіки дарували парфуми та влаштовували романтичні сюрпризи. Ми завждив цей день ходили в гості та вітали родичів, знайомих. Вважаю, що це свято не потрібно скасовувати, тим самим щоб не ображати жінок. Краще зробити його вільним українським.
Олександр Колибенко, 60 років, місто:
– Ви знаєте, я до так званих «радянських» свят завжди ставився терпимо. Це ж був вихідний день, який я із задоволенням проводив на роботі. Нікого з працівників немає, вони відпочивають, і ніхто не заважає займатись науковою працею.
8 Березня – це аж ніяк не радянське свято. Воно виникло після численних рухів жінок, які боролись за свої права. Вперше його святкували в Америці аж в 1909 році, як національний день жінки. Через рік в Копенгагені учасниці Другої міжнародної соціалістичної жіночої конференції вирішили щороку відзначати «День жінок», який присвятили боротьбі за здобуття жінками виборчих прав.
Тож я вважаю, що це свято має залишитись в календарі. Нехай воно буде вже не «червоним» днем, а на рівні інших професійних свят. В пам’ять про тих жінок які боролись за свої права.
8 березня — день боротьби за рівні права жінок і чоловіків та протидію ґендерно вмотивованому насиллю. На фото — учасниці і учасники Маршу у Києві, 8 березня 2020 року Фото: Анастасія Власова/hromadske
Оксана Тарапон, 50 років, місто:
– У мене двояке ставлення до цього свята. З одного боку це – радянський наратив, тому що свято 8 березня комуністична влада активно запроваджувала у 20-30 роки минулого століття, і я особисто сприймала його більше як професійне свято. Річ у тім, що в Радянському союзі його культивували як свято жінки-матері, що має виховувати радянську людину, а не як свято боротьби жінок за свої права.
На мою думку, свято жінки має бути в Україні, але відзначати його ми повинні аж ніяк не 8 березня.
Леся Федорченко, 34 роки, с. Пристроми:
– Для мене особисто 8 Березня асоціювалося зі святом мам і бабусь. Ще з тих пір, як у школі ми готували для них вітальні листівки й різні поробки. Мама їх досі зберігає їх в окремій коробці. Каже, для неї то найдорожчі подарунки.
Я не вважаю, що це якесь радянське свято. Просто день, коли чоловіки приділяють жінкам більше уваги. Далеко не всі ж такі галантні, щоб часто дарувати нам квіти. Може, комусь їх приносять тільки в цей день. А жінці ж радість, бо всі люблять увагу і турботу. Хто молодші, бачу у фейсбуці вже давно пишуть у цей день, що мовляв, мене не вітайте. Ну то їхня справа. Я за те, щоб це свято весни залишили.
Марія Жидик, 86 років, місто:
– Я працювала в колгоспі без вихідних, навіть у святкові дні. Ми жили в селі Велика Комишеваха у великому будинку. Чоловік теж працював до пізна. Дуже важкий час був. Ввечері святкували 8 березня. Не потрібно скасовувати це свято, бо воно міжнародне. Жінки, потребують уваги, тепла, обіймів та подарунків. Це свято тюльпанів та весни.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
