Зазвичай військові сапери не публічні люди, мало розповідають про свою професію, виконують її як буденну роботу. Очищають землю від смертоносних «сюрпризів», що не розірвалися – мін, снарядів, бомб, патронів, гранат. Саперами стають люди мотивовані, яким це подобається і які здатні працювати холоднокровно. Саме таким є сапер Нацгвардії України Ігор, про якого Переяслав.City розповідає пресофіцер Нацгвардії.
– Мій батько був військовим, служив на Львівщині. Після школи в мене не було сумнівів щодо вибору професії – тільки як батько. А ось фах вибирав вже я самостійно. У 2000-му році після закінчення Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту розпочав службу у одному з підрозділів ДСНС у Житомирі, – згадує Ігор.
Перший досвід розмінування, на щастя, не відбив інтересу до служби нашого героя, а з кожним разом додавало знань, умінь, навичок. У той період відмітною була серія аварій на військових об’єктах. І можливо, як показує час, не випадкових. Тож за плечими Ігоря і досвід ліквідації наслідків вибухів та аварій на складах озброєння і різних боєприпасів у Новобогданівці, Балаклії, Сватовому.
У 2016 році як професійний сапер Ігор потрапив у першу ротацію в район проведення АТО, де група займалась розмінуванням різних об’єктів критичної інфраструктури. А вже у 2018-му він передавав свій досвід в одному із Навчальних центрів Національної гвардії.
– Сапер – це професія без права на помилку. І дуже важливо ще бути відповідальним. Якщо цього немає, на мою думку, з того військового вийде поганий сапер. У цій справі поспіх зайвий, бо не можна спочатку робити, а потім думати. Причому, робити все холоднокровно.
Головне, що має вміти сапер – це визначити тип та призначення конкретної міни, її будову, тактико-технічні характеристики, спосіб її знищення чи знешкодження, – наголошує гвардієць.
Повномасштабну війну російської федерації проти України Ігор зустрів на Київщині. Встановлення інженерних та мінних загороджень, розмінування будівель та звільнених територій – це далеко не повний перелік бойових завдань, які виконував його підрозділ.
– Ворог має на озброєнні та використовує всі види ВНП як інженерних, так і артилерійських. Мало того, відомо, що будь-які зміни, внесені в конструкцію штатного вибухонебезпечного предмета, перетворює його на саморобний вибуховий пристрій і робить його ще небезпечнішим. І ці мінні пастки необхідно знешкоджувати досвідченим професіоналам, – зауважує Ігор.
Одним із завдань групи саперів Нацгвардії було виявлення та знешкодження вибухонебезпечних пристроїв на Чорнобильській АЕС, здійснення інженерної розвідки на прилеглій території. А потім було відрядження на Харківщину, де під натиском українських сил оборони ворог відступив та залишив по собі безліч вибухонебезпечних «подарунків».
– Перед нами стояли нелегкі завдання щодо розмінування ґрунтових доріг і шляхів для логістичного сполучення підрозділів, їх безпечного пересування, що мали визначений район оборони перед кордоном. Ворог підступний, ігнорує всі правила ведення війни, тому роботи вистачало, – лаконічно говорить військовик. – Усі виявлені міни, що їх встановили окупанти, ми знешкоджували на місці. Були випадки, коли на вже перевіреному шляху знову знаходили «розтяжки»…
Це війна і після нашої Перемоги роботи для українських саперів вистачить ще на декілька десятиліть. Сподіваюсь, що наші міжнародні партнери нас підтримають і у після воєнний час допоможуть з оснащенням новітньою технікою для проведення розмінування та знищення вибухонебезпечних предметів, – підсумував Ігор.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Ігор нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».
