Нещодавно на зустрічі з народними депутатами вимушені переселенці, які оселилися на Переяславщині, розповідали їм про свої труднощі. Одна з присутніх у залі жінок впевнено заявила: "Переяслав – чудове місто, тут немає ніяких проблем". Невдовзі після заходу журналістка Переяслав.City завітала в гості до Ірини Гаглоєвої з Краматорська. Вона розповіла про свою творчу професію, добрих людей та чим подобається нове місто.
Ірина Гаглоєва з чоловіком Валерієм переїхала до Переяслава в квітні минулого року. За цей час відзначила тут 60-річчя і вийшла на пенсію. Пані Ірина родом із Донецька, але майже все життя провела в Краматорську. В Бахмуті та Ніжині здобула вищу музичну освіту і багато років працювала у дитячому садочку музичним педагогом. Грає на фортепіано, баяні та домрі, виступала у складі ансамблю "Ронарі".
Ірина Гаглоєва 13 років виступала на сцені Краматорського Палацу Культури і Техніки НКМЗ
– Краматорськ не був під окупацією, лінія фронту від нас за 22 кілометри. Ми сиділи вдома, але після того, як за 3 кілометри від нас "прилетіло" в школу, вирішили виїжджати. Мій чоловік – інвалід другої групи, мамі та свекрусі за 80 – їм важко постійно спускатися у бомбосховище. В інтернеті я побачила оголошення чоловіка з Переяслава, який безкоштовно пропонував переселенцям прихисток. Знайомий привіз нас із чоловіком сюди, а моя мама, рідна сестра та свекруха тим часом поїхали до родичів на Львівщину.
Максим добродушно розмістив нас у своєму будинку, ми прожили в нього два місяці, і вирішили шукати окреме житло, щоб не стісняти молоду людину. Так познайомилися з Денисом Соломком – він служить у ЗСУ, а будинок стояв порожній. Денис безкоштовно надав нам житло, а ми доглядаємо господарство та домашніх тварин. Він приїжджав на кілька днів. Будинок охайний і просторий, так і живемо в нього вже майже рік, – каже пані Ірина.
Свій будинок для життя родині безкоштовно надав переяславець Денис Соломко
Місяць тому, 5 квітня, до подружжя приїхали мама пані Ірини, сестра Світлана та свекруха Лідія. За два дні в мами раптово зупинилося серце. Їй було 83 роки. Можливо, вплинули хвилювання та переїзд, каже жінка. Тіло померлої вирішили кремувати – прах рік може безкоштовно зберігатися у київському крематорії, а потім його поховають на Батьківщині.
– Дякувати Богу, наш будинок у Краматорську поки що цілий. Звичайно, ми мріємо повернутися додому. Але я хочу сказати, що всі служби у Переяславі працюють оперативно і фахово. Тількино ми приїхали, пішли у ЦНАП стати на облік і отримати довідку ВПО. Ніде не було жодних перешкод, черг, я так здивувалась. Скрізь працюють професіонали своєї справи. Обслуговували доброзичливо, не зважаючи на те, що ми перший час говорили російською.
До Переяслава пані Ірина з чоловіком переїхала у квітні 2022 року
Всі сусіди кинулися допомагати нам: хто картоплю приносив, хто – корзину грибів, хто – консерацію. Я люблю спілкуватися з людьми, нас уже знають і місцеві продавці, і з сусідами ми товаришуємо – Людмила Агібалова і Володимир Крепкий підтримують нас, запрошують у гості, – усміхається пані Ірина. – Зауважу, що в Переяславі люди добріші, душевніші. Можливо, через те, що місто більш сільськогосподарське, а Краматорськ – індустріальне. У нас шість великих заводів, професії все ж накладають відбиток на характери людей. Вони не злі, але жорсткіші.
Ірина Гаглоєва родом із Донецька, а більшу частину життя провела в Краматорську
У Краматорську Ірина Гаглоєва займалася також підприємницькою діяльністю – у неї був магазин дитячого взуття. Під час повномасштабної війни працівники виїхали з міста, магазин наразі зачинений. Її чоловік – пенсіонер, однак у Переяславі відкрив у собі нові здібності і почав майструвати дерев'яні вироби. Пані Ірина продовжує займатися творчістю в задоволення: пише картини, створює композиції, співає – тепер не на сцені, а просто, коли стає сумно.
– У Переяславі для переселенців немає ніяких проблем. Я на той захід прийшла, бо мене запросили з соцзахисту. Ну, думаю, піду послухаю депутатів. Я звикла сама собі бути хазяйкою і самостійно справлятися з труднощами. Треба вміти чітко формулювати свою проблему. Якщо мені щось треба, я зайду в інтернет або піду в органи, де її допоможуть вирішити. Заступниця міського голови (Оксана Степаненко - ред.) вийшла і чітко розповіла, що до чого. Щодо безкоштовних препаратів у аптеках за програмою "Доступні ліки": кожен лікар повинен знати, які аптеки їх видають, і, виписуючи рецепт, підказати пацієнту, де купити.
Коли нам знадобився лікар, я зателефонувала прямо в реєстратуру лікарні, нам призначили Олесю Булах. Вона швидко приїхала, фахово обстежила свекруху, потім чоловіка, тоді й мені запропонувала огляд. Дуже хороша лікарка, уважна до деталей, з нею ми заключили декларацію.
Чисте повітря, річки, прекрасний музей просто неба – для мене це казка. Я іноді натрапляю у фейсбуці на критику щодо мера, нещодавно читала невдоволення алеєю сакур, наприклад. Я його особисто не знаю, але якщо він щось робить у місті, то це ж добре! Мій батько Олександр Трофименко свого часу в Краматорську працював заступником голови виконкому, я розумію, що це непроста робота, – каже Ірина Гаглоєва.
З сестрою Світланою Трофименко у Музеї просто неба
Переселенка висловила свою думку щодо того, чи на часі у війну витрачати кошти бюджету на благоустрій:
– Просто я людина творча, для мене естетика має велике значення. Можна не витрачати. Можна взагалі нічого не робити. Але за кілька років ви побачите, яка це буде краса. Я завжди на боці тих, хто діє. Знайти, за що покритикувати, можна завжди. По життю треба бути оптимістом і йти за своєю мрією. Ну, мрія у нас на всіх поки що одна, – з сумною усмішкою після паузи додала пані Ірина.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
